Вже дев’ять років у Івано-Франківську діє ініціатива «Тепле місто». За цей час вони організували самі, підтримали грантами чи в інший спосіб допомогли втілити в життя сотні проєктів. Аби осягнути все це, Platfor.ma поговорила про здобутки, невдачі та плани з керівницею організації Росаною Тужанською та іншими важливими людьми «Теплого міста».
— Якщо вам треба було б пояснити дитині, що таке «Тепле місто», як би ви це сформулювали?
— Якщо маленькій дитині, то сказала б, що це організація, яка змінює місто на краще. Якщо підлітку, то пояснила б, що ми створюємо проєкти, які переростають в окремі організації й роблять Івано-Франківськ кращим, а також підтримуємо маленькі ініціативи, що прагнуть втілювати корисні для міста ідеї та шукають шляхи до цього.
— А якими досягненнями ви найбільше пишаєтеся?
— 2022 рік добряче змінив усі акценти, тому й досягнення сприймаються зовсім по-іншому. Загалом «Тепле місто» існує вже дев’ять років — це доволі тривалий період для громадської організації в Україні. За ці роки ми проживали різне. Бували злети, коли в команді було понад 20 учасників, кілька сотень подій на рік та неймовірні проєкти, які були значно більшими, ніж власне саме «Тепле місто». А бували й періоди «перевинайдення» організації, коли в команді було до п’яти людей, потреба в перегляді стратегії та усвідомлення організації як такої.
Якщо ж з конкретикою, то у часи війни найважливішим, мабуть, стало створення координаційного центру підтримки прикарпатських військових на передовій Save Ukraine Now. Навколо платформи об’єдналися люди, бізнеси, меценати, а за майже рік вдалося згенерувати понад $2 млн для підтримки наших військових. На ці кошти придбали амуніцію, засоби зв’язку, оптику, медичні товари, техніку, інструменти.
Друга цифра року війни — це підтримка прихистків на заході України разом з партнерами (SiLab Ukraine, БО «Вплив», Valores Foundation, Razom For Ukraine та Child Fund Deutschland) у рамках проєкту Shelter Ukraine. Загалом нам вдалося надати допомогу 43 організаціям у п’яти областях на 7,5 млн грн.
Наш громадський ресторан Urban Space 100 спрямовує 80% чистого прибутку на проєкти з розвитку Івано-Франківська. Минулого року він підтримав 13 ініціатив на 1,5 млн грн та ще 1 млн переказав на військових через Save Ukraine Now. Загалом за вісім років існування ми підтримали 156 проєктів на майже 6 млн грн.
Плюс є грантово-освітня програма «Ґранти Теплого міста». За останні вісім років ми підтримали за сотню ініціатив на понад 1,8 млн грн, провели три десятки освітніх подій та майже 100 консультацій із написання грантів та ведення проєктів соціальної дії.
— А якщо спитати сферичного у вакуумі жителя Франківська, як все це змінило місто, що б він міг сказати?
— Вірю, що сказав би, що це організація, яка дала місту поштовх до розвитку та пошуку власного шляху на мапі країни. Принаймні так це відчуваю я — людина, яка переїхала до Франківська у вересні 2022 року, та бачу ті особливості, які вже можуть не помічати місцеві.
Мені дуже імпонують ті процеси, які сьогодні відбуваються в межах проєкту «Стратегія Івано-Франківська», частиною якого ми є. Того року у Франківську сформувалася бізнес-асоціація, утворився аналітичний центр, який готовий працювати з даними, яких, як завжди, бракує. І ця взаємодія між громадським сектором, міською владою, аналітичним центром, драмтеатром, який є осердям культурного життя в місті, та бізнес-асоціацією — формат цього діалогу та довіри всередині робочої групи — насправді є дуже важливим та ймовірно чи не одиничним випадком в Україні наразі.
Анастасія Обрізків
координаторка проєкту «Стратегія Івано-Франківська» від «Теплого міста»
— Оскільки «Тепле місто» є представником громадянського суспільства, ми вирішили стати своєрідним майданчиком для діалогу різних сфер. Зокрема, започаткували серію дискусій про місто. На одній дискусії можемо зібрати, скажімо, міську владу, бізнес, культуру, лідерів думок, а модеруватиме міський активіст. Дуже стараємося вийти за межі своєї аудиторії та залучити місто до обговорення Стратегії розвитку. Хочеться, щоб кожен франківчанин має відчути свою роль у цьому процесі — і вже неодноразово чули, що ці дискусії виходять за межі наших подій та продовжуються серед друзів. Це хороший знак.
— Ви підтримали понад 250 різних ініціатив. Можете навести приклади тих, що пригадуються першими?
— Одним з «найвидніших» проєктів, який ми підтримали, напевно, є реставрація старовинних дверей — нею займається ініціатива «Франківськ, який треба берегти». 12 реставрацій з понад 40 були відреставровані у рамках наших грантових програм.
Також важливою стала наша підтримка соціального підприємства «Ба і Ді», що працює з людьми поважного віку, допомагає їм опанувати сучасні технології та знайти нову справу життя. До них вже неодноразово зверталися за порадами, так що цей проєкт є прикладом для натхнення в інших регіонах.
Цьогоріч також підтримали кілька проєктів від школярів, які прагнуть облаштувати нові комфортні простори для відпочинку та дозвілля в школах, створити в місті нові спільноти за інтересами. Взагалі це неймовірно тішить, що громадська активність розпочинається зі школи.
Загалом проєкти дуже різноманітні: музичні та кінофестивалі, STEM-освіта для школярів, мурали, музикотерапія для передчасно народжених, допомога тваринам, маскувальні сітки, виставки сучасного мистецтва, біотехнології у відновленні поранених, тактична підготовка цивільних, станції для сортування сміття, освітні програми та форуми, воркшопи, дні вуличної музики.
Андрій Левицький
координатор проєкту «Гранти Теплого міста»
— Мене вразили цьогорічні навчальні програми. Фактично ми мали 80 учасників на трьох школах. «Школа грантового менеджменту» зібрала слухачів з дуже базовими знаннями грантрайтингу, і за три дні ми випрацювали їхні ідеї в повноцінні проєкти.
Друга школа, і, як на мене, найбільш актуальна — це «Змінотворець». Її учасниками були учні 9-11 класів. Вони вперше почули про гранти та написали свої перші заявки. В результаті маємо чотирьох переможців, які отримали фінансування на свої проєкти до 10 тис. грн. В рамках школи ми говорили про цінності, а одна з найважливіших — це бути в безпеці та зі своїми однодумцями. Два з чотирьох проєктів — якраз про облаштування просторів для учнів.
Олеся Дідик
координаторка проєкту Urban Space 100
— Маю кілька підтриманих проєктів Urban Space 100, про які хотілося б розповісти. Перший — проєкти Kids-Do та Kids Create, в яких команда ГО «Робоклуб ІФ» розробила та адаптувала річний навчальний курс початкової ІТ-освіти для дітей з порушеннями слуху, надаючи можливість навчатись безплатно. Другий — проєкт «Бережи довкілля. Сортуй!» Громадська сортувальна станція RE:space, що знаходиться на території Promprylad.Renovation, була змушена призупинити збір Tetra Pak через те, що завод на Харківщині зараз не працює. Але потім вдалося знайти партнерів на Рівненщині та за кошти Урбану придбати прес для вторинної сировини, щоб оптимізувати роботу.
— А звідки беруться гроші, якими ви підтримуєте різні проєкти? Як ви домовляєтеся з партнерами про ці фінанси?
— У різні часи було по-різному. Загалом «Тепле місто» сформувало бізнес-спільноту з понад 50 компаній, які нас підтримували та формували грантовий фонд. З 24 лютого, звісно, ці кошти були більш потрібні війську, тому співпраця з бізнес-спільнотою наразі на паузі й чекає на переосмислення.
Другий шлях — це краудфандинг, і хоча ми наразі не акцентуємо на ньому, але час від часу отримуємо сповіщення про те, що певний благодійник підтримав організацію. І, звичайно, найпитоміша частина коштів зараз — це грантова підтримка від міжнародних та українських організацій.
— А які головні невдачі «Теплого міста», що не вдалося? Чи були підтримані ініціативи, які не виправдали сподівань?
— Звісно, помилок було і є чимало, бо коли багато робиш, то також і помиляєшся. Але ми проводимо роботу над помилками та беремо цінний досвід з них. Що ж до грантерів, то, звісно, бувало, що звіти довго не здавали чи не реалізовували проєктів сповна. Але це ми теж проговорюємо це і в разі нерозуміння більше намагаємося не співпрацювати.
Після першого року Urban Space 100 ми почали отримувати запити на реплікацію проєкту в інших містах, причому не тільки з України. Про свій досвід вже розповідали в Канаді, Польщі, Вірменії, Азербайджані, Німеччині, Білорусі. Тому ми розробили франшизу Urban Space. За нею ГО «Інша освіта» у 2018 році запустила проєкт Urban Space 500 у Києві.
У випадку з Urban Space 100 це кошти, які люди витрачають у ресторані. 20% з них йдуть на операційні витрати управлінської компанії (наші партнери у цьому проєкті — «23 ресторани»), а 80% власне розподіляються на гранти. Сума щоразу різниться, адже ми живемо у постійній турбулентності. Був, скажімо, квартал, коли почалось повномасштабне вторгнення і тисячі українців шукали порятунку в Івано-Франківську. Тоді Urban Space 100 став місцем, де збиралися зранку, в обід та ввечері, аби поїсти гарячої їжі та знайти підтримку. А був квартал, в якому були щоденні багатогодинні відключення світла і ресторан працював з кількома меню — «зі світлом» та «без світла». Тож грантовий сезон цілком залежить від кількості гостей в ресторані.
Багато запитів на франшизу не вдалось втілити в життя, адже це передбачає симбіоз сильного громадського та бізнес секторів міста, і загалом це непросто. Маємо також приклади, коли ініціативам з інших міст подобалась ідея нашого соціального підприємства, але вони хотіли використати іншу бізнес-модель чи змінити соціальні функції. Ми раді підтримувати та консультувати і без передавання франшизи, адже вболіваємо за розвиток соціального підприємництва. До прикладу, urban став натхненням для проєктів «4Сity» в Одесі чи «Дбаю» в Мінську.
— Деякі проєкти стартували як частина організації, а згодом стали окремими ініціативами. Розкажіть про них?
— Наші головні напрями — посилення спроможності ініціатив в місті: гранти, освітні програми, воркшопи, лекції, дослідження. Друга гілка — це акселерація нових соціальних підприємств та нових інституцій. Мені б дуже хотілося, аби цей досвід використовували у якомога більшій кількості українських міст. Це той шлях, який дає змогу збільшити кількість залучених у проєкти людей з кількох десятків до кількох сотень.
Станом на зараз є шість інкубованих проєктів. Найупізнаваніший з них, мабуть, Промприлад.Реновація — інноваційний центр на базі старого заводу, який працює на перетині чотирьох напрямків розвитку регіону: нової економіки та урбаністики, сучасного мистецтва та освіти. Це бізнес-проєкт, в основі якого імпакт-інвестування. CEO проєкту — Юрій Филюк, який свого часу власне й заснував «Тепле місто». Із розростанням Промприлад.Реновація Юрко став членом Наглядової ради Теплого міста. Якщо говорити про цифри, то це $15,5 млн інвестицій, 1,6 тис. інвесторів та понад 40 тисяч м², з яких наразі ревіталізовано понад 6 тис. Зараз завершується II черга реконструкцій площею майже 13 тис. м кв.
Друга організації — MetaLab. Це команда, що розвивала у нас урбаністичний напрямок. Вже три роки це окрема лабораторія для досліджень та розвитку просторів. Найбільш фокусним проєктом інституції з початку повномасштабного вторгнення є Co-haty — відновлення старих будівель у житло для людей з постраждалих громад.
Urban Space Radio — медіаплатформа, що займається розвитком україномовного аудіального продукту. Франківський півмарафон, який вболіває за активне спортивне життя містян. Multimedia Lab — студія створення аудіовізуального продукту, фотостудія.
А також з 2023-го як окрема фундація діє Save Ukraine Now — це те, про що ми говорили вище, центр підтримки прикарпатських військових.
Програма з промоції читання «Читай» теж має усі перспективи для того, аби стати окремою інституцією і ми над цим активно працюємо. Другий проєкт, який, вірю, стане самостійною незалежною інституцією — це Стратегія розвитку Івано-Франківська, яка логічно мала б за кілька років перетворитися у щось на кшталт Інституту міста. А третя програма, яка стартує на базі «Теплого міста» — це артцентр, який ми дизайнуємо спільно з Промприладом. Зараз він на етапі концептуалізації проєкту.
Тарас Малий
координатор програми «Читай»
— Перший рік роботи докорінно змінив наші уявлення про цілі такої програми, як «Читай» і пріоритети, з якими працюємо. Наші актуальні проєкти: Міська читальня, літературна резиденція імені Олега Лишеги, книжковий клуб «Читай», а також інші публічні події і активності – спрямовані на поглиблення культури читання у локальних громадах. Івано-Франківськ дуже змінився з початком повномасштабного вторгнення: завдяки людям, які вимушено сюди переїхали, але шукали як можливостей для взаємодії, так і для створення нового – безпечного середовища і просторів, де можна довіряти. А культура читання – це такий ефективний код та спільна цінність через яку, власне, можна вибудовувати відкритість і довіру.
Нещодавно ми відкрили фізичний публічний простір – Міську читальню на Промприладі. Мабуть, найбільший наш проєкт впродовж року. До цього ми постійно змінювали майданчики для подій та зустрічей спільноти, що розвивається довкола програми. Наповнюємо читальню книжками від українських видавців – художніми та документальними, творами класиків та сучасних авторів. У широкому сенсі – це книги, що допомагають досліджувати свою ідентичність та поглиблювати культурну пам’ять. Окрім того, що сюди можна просто прийти і почитати книжок – без додаткових умов, читальня – це також майданчик для лекторію та інших подій про літературу.
Переконаний, що наші міста потребують більше майданчиків, де читачі і читачки зустрічатимуться з книжкою. Фізичних – книгарень і кав’ярень-читалень, і онлайнових – текстів, відео, аудіо, до яких легко дотягнутися і які б постійно здійснювали те, що ми називаємо промоцією читання. А допомагати у цьому можуть, як громадські ініціативи, так і інституції, при цьому не обов’язково державні. Вирости у таку інституцію – амбітний еволюційний шлях для програми «Читай».
— Чому аналогів «Теплого міста» немає в кожному великому місті України? Якими, скажімо, трьома аргументами ви переконали б людей з інших міст, що їм таке треба?
— Є чимало організацій в різних містах, які працюють в тому чи іншому напрямку. Плюс ми бачимо, що у багатьох є запит і потреба в тому, аби з’явилися умовні прототипи «Теплого міста». Ми щиро за це вболіваємо і наразі готуємо онлайн-курс про наш досвід. Думаю, після його виходу чимало організацій зможуть спробувати імплементувати у своїх містах наш досвід повністю або частково.
Що ж до аргументів, то перший — ваші дії змінюють життя — не тільки ваше, а й тих, хто поряд. Другий — все не так складно, якщо розкладати виклики на процеси й задачі та поступово еволюційно розвиватися. Третій — підтримка завжди поряд, важливо не забувати про можливість по неї звернутися.
— Коли «Тепле місто» вважатиме свою функцію виконаною? Коли організація стане вже непотрібною?
— Здається, ми з кожним роком дорослішаємо, перевигадуємо власні проєкти, створюємо нові, зчитуємо незакриті потреби та працюємо з ними. У наших сьогоднішніх реаліях такі організації потрібні та важливі. Ми можемо виконати якусь зі своїх функцій, відпустити її й перейти до наступного завдання. І, як у комп’ютерній грі, кожен новий рівень усе складніший, але й мотивації значно більше. Намагаємось мислити не категоріями проблем, а — викликів. Їх багато і ми шукаємо шляхи їх вирішення.
— Чим вам можна допомогти?
— Перше: ми відкриті до співпраці в кожному з наших проєктів — з учасниками подій, грантових програм, волонтерами-стажерами. Друге: соціально відповідальні бізнеси запрошуємо до участі в грантових програмах, які вони можуть підтримувати. Ну і третє: підтримуйте фонд Save Ukraine Now.
Фото: Андрій Сидорук, Антон Сорочак та з архіву «Теплого міста»