У чилійській пустелі Атакама знаходиться ALMA – найбільша у світі обсерваторія. На висоті 5 тис. метрів міжнародна спільнота встановила 66 грандіозних антен, за право працювати з якими змагаються найкращі науковці планети. Українець Богдан Скасків, який вже кілька місяців подорожує Південною Америкою, побував на екскурсії в ALMA – і написав про свої враження для Platfor.ma.
Над пустелею Атакама нависають важкі грозові хмари. Не цього ти очікуєш, коли їдеш у одне з найсухіших місць на Землі. За двадцять кілометрів від шахтарського містечка Калама, відомого найбільшим у світі мідним кар’єром Чукікамата, нас зупиняє поліцейський пост.
– Далі не можна, – повідомляють офіцери, – дорогу розмило, пустеля вся у воді, проїзд дозволено лише для служб порятунку та місцевих жителів.
– Але ж ми практично місцеві, їдемо з України, – відповідаємо і відразу витягуємо джокера з рукава. – А ще у нас вже сплачена оселя в Airbnb на п’ять ночей!
Хлопці посміхаються, бажають удачі і пропускають.
Навколо селища-оази Сан Педро де Атакама, яке розрослось під напливом туристів, знаходиться багато цікавого: дивовижні лагуни, на берегах яких живуть фламінго та вікуньї, гейзери на висоті 4300 метрів, термальні джерела та неймовірної краси долини з химерними скелями. Проте не вони головна наша ціль. Ми мріємо попасти в Atacama Large Millimiter/submillimiter Array (ALMA) – найбільшу обсерваторію світу, яка знаходиться неподалік.
Проте наші плани мало не руйнує ураган El Niño, який навідується у пустелю кожні 5-10 років. Цьогоріч через нього житло втратили щонайменше 100 людей. Врешті, ввечері напередодні візиту нам підтвердили візит в один із головних наукових центрів світу. Від радості ми підняли келихи червоного – і мало за це не поплатились. Справа в тому, що ALMA є територією підвищеної небезпеки, а тому будь-яке вживання алкоголю чи наркотиків тут категорично заборонене. Так, наприклад, якщо у водія знайдуть хоча б 0,1 проміле, він не зможе в’їхати на територію обсерваторії – для порівняння, загалом в Чилі – 0,5 проміле, а, скажімо, в США чи Британії – 0,8.
На прохідній нас зустрічає Даніло Відаль, який відповідає у обсерваторії за навчальні програми та координації відвідин. Даніло родом з цього регіону, і, звісно, дуже переживає через те, яке стихійне лихо відбувається в регіоні зараз. Проте все ж посміхається нам та говорить: «Ласкаво просимо до найсухішого місця на Землі!» В даних погодних умовах це може здатись жартом, адже в цьому регіоні пустелі більше 350 сонячних днів у році.
Саме через таке унікальне небо без хмар Атакама вже давно вважається «пісочницею» для астрономів зі всього світу, тому концентрація обсерваторій тут зашкалює. А коли чогось багато, то без змагань не обійтись. Так, щороку проводиться Олімпіада між обсерваторіями, в якій ALMA вигравала, мабуть, все, навіть турнір по пінг-понгу.
Ідея дійсно масштабного дослідницького проекту була у світової наукової спільноти вже давно. Багато країн хотіли побудувати щось схоже, але у кого в наш час є зайві $1,4 млрд? Настільки глобальний проект просто фізично не міг бути реалізований однією країною. Саме тому ще в середині 1990-х почались перемовини між ESO (Європейською південною обсерваторією), NRAO (Національною радіоастрономічною обсерваторією), а також NAOJ (Національною обсерваторією Японії). Зважаючи на те, що на кону стояли великі гроші, перемовини тривали аж до 2003-го, коли і вдалось владнати всі формальності.
Саме через співробітництво ALMA тепер дотримується принципів максимальної відкритості в роботі та підборі персоналу. Всі посади, включно з СЕО, є конкурсними, мінімум 15% з них повинні обійматись іноземцями. На кожній позиції працює по двоє людей, що дозволяє без проблем функціонувати 365 днів у році. Робоча зміна кожного з них складає вісім робочих днів, наступні шість вони відпочивають. А оскільки ALMA – це неприбуткова організація, то відкритість її для громадськості є запорукою майбутнього фінансування проектів, що реалізуються обсерваторією.
Поки ми на кухні п’ємо каву та слухаємо розповідь Даніло, сюди ж заходить за кавою італієць Джорджіо Сірінго, котрий працює в обсерваторії Front-End Technical Lead наукової команди. Він розповідає нам про те, що завдяки своїй потужності ALMA може досягати неймовірного горизонту досліджень – моменту у 100 тис. років після Великого вибуху.
Для отримання такої потужності використовуються 66 радіотелескопів: 54 діаметром 12 метрів і 12 діаметром 7 метрів кожен. Вони працюють парами, тому поки є будь-яке їх парне число, обсерваторія може функціонувати. Наприкінці минулого року працівникам ALMA вперше вдалось досягти результату в 100% одночасно працюючих антен. Тут треба враховувати, що це дійсно неймовірна задача, адже кожна з антен складається з 6 млн деталей.
Власне антени знаходиться на висоті 5000 метрів в умовах розрідженого повітря і низьких температур. На жаль, ми не змогли попасти туди в момент візиту – через циклон. Зате завдяки Хорхе, який називає себе «спостерігачем за спостереженнями», нам вдалось побачити засипані снігом антени через екран монітору з його робочого місця.
Офіційною мовою обсерваторії є англійська. Але зважаючи на веселе оформлення робочих місць та спілкуючись з робітниками, ловиш себе на думці, що навіть без багатого словникового запасу з такими класними людьми було б дуже легко порозумітись навіть інопланетянам.
ALMA працює циклами, і попри те, що побудова її почалась аж 15 років тому, зараз йде лише шостий цикл, кожен з яких починається 1 жовтня. Весною кожного року відбувається вибір проектів, які можуть бути реалізовані обсерваторією. Заради цього збираються більше 150 науковців зі всього світу та вирішують, які з проектів можуть мати найбільшу користь для людства. Конкуренція дуже жорстка, тож виграють доступ до обладнання лише найцікавіші ініціативи.
За рахунок великої кількості телескопів їх можна рухати та використовувати в багатьох різних комбінаціях. Найбільша відстань між парами може досягати 16 км, тому зміна конфігурації з повністю закритої на максимально відкриту триває близько шести тижнів. За цей час радіотелескопи транспортуються спеціальними 100-тонними машинами, кожною з яких заради безпеки керують одночасно два оператори.
Врешті останньою точкою на карті нашого візиту став величезний ангар, де зараз проходить профілактику перший з радіотелескопів обсерваторії. Коли дивишся на нього знизу, відчуваєш себе мурахою, яку поставили перед майбутнім світової науки. І цього не руйнує навіть той факт, що романтичного споглядання у телескоп, яке ми собі малюємо у думках, вже давно немає.
Фото на обкладинці – Ariel Marinkovic, ALMA.