Ксана Нечипоренко
засновниця та керівниця Координаційного кризового центру

На момент написання цього тексту у напрямку України прямують сотні фур та вагонів гуманітарної допомоги. Це — одяг, їжа, ліки. Все для того, щоб допомогти нам вистояти та перемогти.

Більшу частину цих вантажів Україна отримує через Польщу. Ця країна зараз — головний гуманітарний штаб і справжній кисневий апарат, що допомагає нам підтримувати дихання в умовах війни.

Приблизно 30% усіх вантажів, які на сьогодні надійшли в Україну через цю країну, а це майже 50 тис. тонн, опрацювали логісти Координаційного кризового центру при посольстві України у Польщі.

Як все починалося

«‎Я вмію допомагати. Антикризовий менеджмент — це те, що я вмію робити найкраще»‎, — з цими думками 24-го лютого українка Ксана Нечипоренко набрала номер першого секретаря посольства України у Польщі. Вона розповіла, що після Майдану разом із партнерами започаткувала громадську ініціативу Go Global — величезний волонтерський проєкт, у рамках якого було створено міжнародні літні табори. За кілька років роботи понад 150 тис. українських дітей пройшли через цю ініціативу та отримали додаткову освіту від волонтерів з інших країн. Після цього Ксана почала громадсько-політичну кар’єру і зрештою отримала позицію голови стратегічних радників в уряді Олексія Гончарука.

Наприкінці цієї зими Ксана приїхала виступати на конференцію у Варшаву та не змогла вилетіти назад: це сталося у той день, що увійде у нашу історію як початок повномасштабного вторгнення. Саме тоді вона і зателефонувала першому секретарю посольства України у Польщі, аби запропонувати допомогу.

Паралельно події розвивалися з космічною швидкістю: сотні людей також почали телефонувати у посольство і консульство: хтось пропонував допомогу, а хтось її потребував. «‎Спочатку це був суцільний хаос, — розповідає Ксана. — Ми включилися і просто намагалися структурувати запити, які отримували: куди їхати, де шукати житло, як відправити партію теплих ковдр для біженців. Телефон посольства був червоного кольору, а дипломатична робота виявилася повністю паралізована. Польща першою взяла на себе “‎вибухову хвилю” від України: біженці, колапс на кордоні, сотні тисяч стурбованих людей… Ми просто намагалися упорядкувати хаос»‎‎. 

Випадково у Варшаві опинилася також знайома Ксани, яка мала досвід створення баз даних. Тож разом вони почали створювати свою: потенційних волонтерів та тих, кому була потрібна допомога.

Тим часом до посольства приходило все більше людей: когось приводили знайомі, хтось приходив сам та пропонував допомогу. Так з’явилася команда однодумців, що вже дуже скоро перетворилася на масштабний Кризовий координаційний центр. Усі разом сформулювали й дві його основні мети: допомагати Україні з доставленням гуманітарних вантажів та розповідати ЗМІ, що відбувається на нашій війні. А ще — допомагати усім, хто хоче допомагати нашій країні.

Як це працює

У процеси підтримки Україні зараз залучено дуже багато людей: це і посольства України в інших країнах, і МЗС, і громадські організації. Гуманітарна допомога з усього світу формується у вантажі та доправляється — частіше за все — через Польщу. 

Кризовий координаційний центр при посольстві зустрічає ці вантажі та робить так, щоб вони доїхали до державних Центрів розподілу допомоги. Далі, за запитами й списками, допомогу розподіляє держава — туди, де вона потрібна найбільше.

«‎В нас дуже багато нетипових кейсів, – розповідає Ксана. Тому що війна — це суцільний нетиповий кейс. Ми за якусь годину розв’язували питання посадки літака із Великої Британії, доправляли в Україну польові шпиталі та броньовані авто, допомагали людям, які везли у звичайних валізах військові ‎аптечки»‎.‎

Часто трапляється так, що у людей немає багато ресурсів на допомогу, але є велике бажання — і воно мотивує їх на надзвичайні вчинки, розповідають у центрі: «У нас була історія про жінку, яка в силу літнього віку не змогла розібратися з заповненням формулярів, але дуже хотіла допомогти українським притулкам тварин. Тому вона просто сіла в автівку та привезла нам гроші у конверті. З Фінляндії! Три дні в дорозі. А ми вже тут на місці перерахували ці кошти далі».

А, скажімо, шведська школа акторської майстерності для дітей організувала цілу кампанію зі збору коштів — й у результаті передала в Україну 700 теплих ковдр.

«Зараз ми обробляємо близько 30 заявок на день, які отримуємо на нашу гарячу лінію. І все це різні об’єми, різні запити й різні кейси, — ділиться Ксана. — Об’єднує їх тільки одне: бажання допомогти Україні. За кожним із цих кейсів стоїть чиєсь велике серце — і ми дуже цінуємо це».

Як розповісти про війну

На момент початку війни комунікацією посольства України у Польщі займалося дві людини. Після 24 лютого воно стало центром кризової комунікації: усі ЗМІ Польщі зверталися сюди, щоб отримати інформацію. Тож, треба було розширювати команду і долучати волонтерів.

Тут знову пощастило зустріти знайомих, а саме — Ірину Твердовську, з якою Ксана працювала в уряді. Іра разом з молодшим сином під час війни теж випадково опинилася у Варшаві та з радістю погодилася налагодити та підсилити медіавідділ. Сьогодні цей підрозділ Кризового координаційного центру складається з українців і поляків та гучно розповідає про війну. Волонтери медіавідділу говорять про події через соцмережі посольства, роблять брифінги для преси, організовують медіапроєкти, створюють інфоприводи та проводять марафони.

«‎За ці два місяці ми зробили дуже багато, — розповідає Ксана. — Але все це було б неможливо, якби ми не отримували велику підтримку від уряду Польщі та від простих людей. Нам пропонували допомогу протягом просто усього часу — грошима, технікою, зв’язками. Ми отримували теплий відгук від усіх, з ким стикалися на своєму шляху. Україна зараз — у великому колі добра, а руки допомоги тягнуться до нас з усього світу. І ця підтримка наближає нашу перемогу щохвилини»‎.

Гаряча лінія Кризового координаційного центру при посольстві України у Польщі: +48 790 187 172.