Быть в первом курсе: гид по Киеву для приезжего студента

АвторЮрій Марченко
8 Вересня 2015
пороблено

В вузах столицы стартует новый учебный год. Для тех первокурсников, которые приехали учиться из других городов, Platfor.ma подготовила гид о том, как вести себя в Киеве, чтобы с ходу прослыть своим.

Мемы и символы

Киевским символам, которыми кичится не официозная власть, а простые горожане, мы уже посвящали отдельный материал. Используй его мудро. Если однокурсники предлагают посидеть в парке Шевченко, усмехнись: «Заодно твою квартиру в шахматы проиграем». Потешайся над обилием киосков – это очень по-киевски. Ходи на водные экскурсии по Днепру с напускным чувством брезгливости. Будучи вечером выходного дня в районе Театральной, обязательно предложи «спуститься посмотреть, как старички танцуют». В случае пикника настаивай, что нужно «гнать на трамвае в Пущу». По Крещатику ходи деловитым шагом, не глядя по сторонам, так как променад по главной улице страны – это для приезжих.

Очередь напротив ЦУМа (не забудь вздохнуть: «Когда ж его уже достроят» – кстати, скоро) означает сакральный символ Киева – «перепичку». Демонстративно съешь ее и как можно более небрежно произнеси: «Вроде они сосиски другие стали класть, не?» – степень столичности вырастет в разы.

Во дворике на Рейтарской в клетке обитают здоровенные вороны. Не так важно знать, где именно, как исправлять несведущих, что это не ворОны, а вОроны. Кстати, они тоже любят сосиски.

На посиделки с вином зови друзей на Пейзажную аллею, протянувшуюся от Исторического музея до Львовской площади. Первое правило Пейзажной аллеи – никогда не называй ее Пейзажной аллеей – используй кодовые названия БЖ (в честь прилегающей улицы Большая Житомирская) или Пейзажка. Слушай уличных музыкантов, глазей на прохожих. С каменными котами не фотографируйся.

Будь осторожен с Гидропарком – там есть заведения, где в состав бизнес-ланчей входит водка, что многое говорит об этом месте. Но если ты амбал или хочешь им стать, обязательно загляни в тамошний самодельный тренажерный зал под открытым небом. Некоторые конструкции этого сурового фитнес-центра – нечто среднее между вершиной инженерной мысли и грудой ржавых железяк.

Еще от Гидропарка удобнее всего (на лодке через пролив) добираться до одного из лучших пляжей Киева с романтическим названием Довбычка. Если вдруг увидишь что-то такое, от чего в детстве хихикал бы с друзьями по двору, то не удивляйся – пляж слегка нудистский.

Если ты живешь в общежитии, то держись. Кстати, больше всего с расположением повезло общаге Национального медицинского университета, которая находится в трех минутах от Майдана. Впрочем, не так уж повезло тамошним студентам, поскольку строение старое и коренные его жильцы – тараканы и сердитые вахтеры. Если же снимаешь квартиру, то в разговорах с однокурсниками о том, кто где обосновался, блесни фразой «Жизнь дала трещину – переехал на Троещину». Именно этот район в народном эпосе полагается наиболее неприглядным, хотя 300 тыс. тамошних жителей с этим не согласятся. Не соглашайся и ты, настаивай, что ДВРЗ или даже Борщаговка гораздо специфичнее.

Селиться стоит около станций метро – транспорт удобный и в пробках не стоит. Всегда негодуй, что в час пик в вагонах много людей. Уступай место сам знаешь кому и придерживай тяжеленные двери-убийцы на выходе. Проезд стоит 4 грн, можно покупать жетоны, проездные и прочие бесконтактные карточки. Но самый шик – это платить обычной MasterCard. Ближний к женщине-вахтеру аппарат обычно оборудован прибором, который на зависть стоящим в очереди за жетоном волшебным образом снимает с карточки 4 грн и пропускает тебя внутрь.

Еда

Перепичку, надеемся, ты уже запомнил, хотя регулярно есть ее все же не стоит. Уважай пирожковую «Ярослава» недалеко от Золотых ворот – там недорого, вкусно и можно выигрывать пари, потому что все считают, будто место на самом деле называется «ЯрославНа» (вот тут есть еще несколько киевских мифов). Из других уличных общепитов используй кебабные – это не зазорно. Чтобы прослыть шаурмичным эстетом, заказывай не мясо, а фалафель – это такие котлетки из нутовых бобов. Безуспешно жди, когда восхищенные одногруппники пошутят: «Нут ты даешь!» – этого никогда не случится. Сердце киевской шаурмы – в здании Бессарабского рынка, где сразу несколько культовых мест с вращающимся мясом. Если фалафель осточертел, используй тамошнюю же точку Veganohooligano – вегетарианцы от нее будут в восторге. Столичного лоска тебе придаст история о том, что основатель заведения Рудик когда-то вовсю лопал мясо и гонял на огромном джипе, а сейчас убежденный веган и ездит на велосипеде (за подробностями отправляйся в наше с ним интервью). Больше ничего на этом рынке не покупай – он дорогой.

Рядом находится и одно из заведений «Пузатой хаты», где можно вкусить обед за пару десятков гривен. Мнения по поводу этой сети расходятся: один из главных киевских рестораторов Дима Борисов, к примеру, считает, что вполне, а вот основатель Фестивалей уличной еды Роман Тугашев от нее морщится. Кстати, оба этих имени стоит запомнить. Первый славится своими тусовочными ресторанами вроде «Барсука», gastroRock или Crab`s Burger, и вдохнул жизнь в район Воздвиженка, потенциально тянущий на киевский Монмартр. На мероприятие второго придется ехать до конечной метро, но сделать это тоже не помешает – во-первых, на Фестивалях уличной еды много еды, а во-вторых, они проходят на арт-заводе «Платформа», который с нашим интернет-журналом никак не связан, но все равно является примечательным местом.

Раз уж мы перешли к заведениям подороже, то за высокой гастрономией отправляйся в места Сергея Гусовского: грузинский «Шоти» или старожил «Пантагрюэль». А также в Under Wonder на Толстого, Arbequina на Майдане, Dogs and Tails на Шота Руставели, «Любимый дядя» на Паньковской и Vero Vero у Киево-Могилянской академии. Стипендии как раз хватит на минералку (ну, и еще пару блюд). Сравнительно дорогие, но вкусные и разнообразные хот-доги стоит попробовать в сети Bistro Bistro.

Если денег совсем нет, дотяни до воскресенья, а потом устрой экспедицию в кришнаитский храм недалеко от станции метро Нивки. После разнообразных интересных церемоний, ни одна из которых не будет иметь к тебе никакого отношения, местные обитатели угощают всех вкусными и невероятно обильными обедами. Можно набирать с собой. Нельзя возмущенно кричать: «А где телятина?!» – кришнаиты не едят мясо, а уж коров особенно. Потом блеснешь этим походом на религиоведении.

Ночная жизнь

В украинской столице есть сразу несколько эпицентров клубной жизни со всеми ее коктейлями, танцполами и первым метро до общаги. Вероятно, чаще всего тебе будет попадаться реклама клубов Saxon и Forsage, но киевские старожилы считают эти места гиблыми. Впрочем, разок заглянуть, возможно, стоит, чтобы потом скептически пожимать плечами: «Ребята, ну вы же не собираетесь туда идти?»

Вместо этого стоит предложить «Южный берег Киева», если еще тепло, и Closer и `Atlas, если не очень. Душевности этих заведений и разнообразию событий в них нет предела, так что любить их – правильный выбор киевлянина. В случае именитого артиста хвали организаторов так: «Крутой привоз». 

Чтобы прослыть тусовщиком, стоит также научиться со знанием дела (или с его видимостью) рассуждать об особенностях акустики в Sentrum, StereoPlaza и «Дворце спорта» и с ностальгическим вздохом вспоминать Хlib. Обязательно узнай как выглядит Тиман (ладно, вот он на фото) и наловчись с ним здороваться – это живой талисман столичных концертов и гарантия того, что вечеринка, в принципе, неплохая.

Посидеть

«Берлинизация» Киева идет полным ходом, так что каждые полчаса в городе открывается какое-нибудь крафтовое хендмейд место с лофтовым дизайном. Уверенным киевлянином можно прослыть, если пить кофе в Fair Finch на Воздвиженке, Розумній каві, «Чашке» на Бессарабке или в One love espresso bar на шестом этаже того же здания (напротив костела еще есть одна точка этой сети). А какао – в Call me Cacao. Кстати, к колоссальным розовым улиткам и прочим автокафе относись скептически, но все равно пей.

Всегда душевная атмосфера в Squat 17b у парка Шевченко – с полдесятка лет это место было настоящим сквотом и местом встреч для своих. Но в итоге ребята решили распахнуть двери для всех желающих, и теперь во дворике за музеями улицы Терещенковской валяются в гамаках и сидят на деревьях (да, там стулья) лучшие люди города, а идеолог новой полиции Эка Згуладзе одобрительно кивает, отхлебнув масалу.

Squat 17b

К радости всех книжных червяков чтение становится все более модным. Пока одна половина людей в метро угрожающе сверлит друг друга взглядом, другая в это время читает книги или «Вести» (скандальное издание, которое часто обвиняют в сепаратистских взглядах – его в метро раздают бесплатно). Чтобы следить за ходом сюжета не только на переезде «Лыбидская»–«Демеевская», в столице пооткрывались специальные заведения. В Доме ученых на Владимирской есть, к примеру, инди-книжный «Хармс», где можно и чай-кофе попить, и интересную лекцию послушать, и книги почитать. На Воздвиженке разместилась современная библиотека Botan, которая порадует и книгами, и меню, и дизайном. Если поступил на филфак, выучи также «Довженко. Книги, кофе, вино», Freud House и «Книжный клуб Булгакова», который в последнее время как-то поутих, но именно этим даст тебе повод обронить: «А куда это пропал “Булгаковский клуб”?»

 

Важно: окружающие мигом онемеют от уважения, если в одном из этих мест ты скажешь: «Неплохо, слегка напоминает старый “Бабуин”». Это такая покойная сеть концертно-книжных кофеен, в которых выросла половина литературной тусовки столицы и их приспешники.

Половина этой половины регулярно выпивает в «Купидоне» на Пушкинской – месте сколь давнем, столь и легендарном. Кроме того, тебя ждут целые сонмы антикафе. Для начала запомни название «Циферблат», который находится во дворах напротив Золотых ворот. Если понравится, следи за временем в «Часописе» (хотя туда ты в любом случае попадешь ради лекций) или Bibliotech. В целом же имя им легион.

Людям, которые любят читать, также стоит обратить внимание на то, что можно валяться на диване и становиться умнее. В последнее время стали страшно популярны разнообразные онлайн-курсы. Верховный вождь этого движения – инициатива Prometheus, которая бесплатно учит всех желающих всему, что желаемо. Не ленись. Быть умным в столице – это умно.

Культура

Как можно судить по нашему специально обученному разделу Афиша, культурная жизнь в столице кипит и даже выкипает. Что касается музыки, «Мастер Класс» издревле устраивает академические (и не только) концерты, а по четвергам в Closer всегда звучит джаз. Кроме того, в Киеве принято любить музыкальное агентство «Ухо», которое привозит в Киев мировых звезд новой музыки и устраивает концерты в полоумных местах вроде бассейнов, оранжерей или церквей. Кстати, о церквях – хоть раз загляни в костел на Большой Васильковской, там такие органные концерты, что вспоминать их будешь даже на зачете. Вместо ответа на вопрос. 

Киев – мировая столица лекций. Их теперь читают все и везде. Зачастую даже на интересные и важные темы. Посети пару из них, чтобы суметь поддержать разговор о геополитике или нюансах отделки рукавов на венецианских платьях XVII века. Чаще всего умные вещи рассказывают в «Часописе», «Хармсе» и Closer. Недавно образовавшийся клуб «Наш формат» уже засветился целым рядом выступлений именитых спикеров и останавливаться, похоже, не собирается. Особое внимание удели образовательной станции с самым загадочным адресом Киева: Пушкинская, 31В1 – это полноценное неформальное образование на все возможные гуманитарные темы.

«В Пинчуке ничего нового?» – не анатомическое любопытство, а фраза, символизирующая, что ты фундаментально разбираешься в современном искусстве. PinchukArtCenter регулярно устраивает масштабные выставки, позволяющие поразмыслить, почему это не мазня и пятилетний ребенок так не нарисует. Еще одна точка с мощным уклоном в искусство – М17. Любопытные выставки регулярно проходят в Closer. Запомни названия «Изоляция», Port и АртПричал – три места находятся на набережной по соседству и грозят превратить Подол в главный культурный район столицы. При случае вверни фразу «жаль, что ЦСМ закрылся» – подольский Центр сучасного мистецтва долгое время был едва ли не главным культурным местом Киева, пока пару лет назад не сгинул из-за кризиса.

За порцией классического искусства можно сходить в музеи на Терещенковской. Там, к примеру висит «Инфанта» Веласкеса – одно из главных произведений, находящихся в Киеве. Также стоит хоть раз посетить Национальный художественный и Мистецький Арсенал, тем более, что значимые выставки там устраиваются регулярно – будет что рассказать, прогуливая пары. 

Кинотеатров в Киеве валом. Со временем ты научишься различать их не по названию, а по степени вкусности попкорна. Но из общего ряда все равно надо выделять «Киев» – за историческое здание в самом центре и программу, совмещающую голливудские хиты с неглупыми фестивальными фильмами. И находящуюся по соседству «Кинопанораму» – за трогательно архаичный зал, где показывают артхаус, хороший мейнстрим и устраивают эксперименты вроде ночных киномарафонов. Некоторое время город обходился без своего старейшего сохранившегося кинотеатра «Жовтень» – какие-то кретины подожгли его прямо во время показа. В итоге комплекс открыли после ремонта, деньги на который собирали всем миром, чтобы снова крутить неформальное кино во всем его великолепии. На сиденьях главного кинозала теперь прикручены таблички с именами тех, кто скинулся на реконструкцию. Если уж очень надо, то соври, что ты там тоже есть.

Жажда

Киев – не мировая столица баров. Но явно стремится к этому. В подвале кинотеатра «Киев» располагается «Паровоз», где в очереди за коктейлями (дорогими из-за качественного алкоголя) придется стоять за Найемом, Дорном, Фаготом и простой модной молодежью. Если налакался – тяни всех в находящийся через стену компьютерный клуб Vault 13, чтобы стащить флаг за «терроров».

 

Светски вздохни, что «Можжевельник» на Подоле закрылся – раньше там было приятно болтать с коктейлем в руке прямо у входа, и тоном бывалого можжевельника одергивать слишком громких – сверху живет сердитая старушка, которая любила вызывать полицию. Кстати, новую патрульную службу в Киеве принято уважать. Поводов для обратного они давали не очень много. Напротив этого места есть также примечательный бар «Доска». За углом трогательные Living Room и Vagabond – между делом сообщи друзьям, что они немного напоминают тебе пару берлинских точек.

Выходцы из «Можжевельника» недавно основали еще два заведения: «Алхимик» около Дворца спорта и «Хэштег» на Воздвиженке. Люби и их тоже, коктейли там королевские. Не забудь о вкусной «Косатке», камерном «Буду позже» и залихватском «Бар 13». Уважай Loggerhead и Barman Dictat – сравнительно новые места, но уже вопиюще культовые. На Пушкинской располагается «Бабай», который раньше был всеми любим, но в последнее время несколько пропал из поля зрения. Зато это отличный шанс для того, чтобы деланно удивиться, что «Бабай» несколько пропал из поля зрения. И если уж говорить о былом величии, всплакни по «44» (был на Крещатике, теперь там тот самый Barman Dictat) и «Дивану» (подвал Бессарабского рынка, теперь там лишь прах и тлен). «Торф» на Богдана Хмельницкого – тайное место им. известного фотографа и тусовщика Кирилла Кислякова, постарайся туда попасть.

Оригинально наливают в сети «Банка-бар». Славится вечеринками Barbara Bar, который находится в том же помещении, что и `Atlas. Если на улице жара, воцарись в трухановском Breakwater – там можно и поваляться на лужайке, и водными видами спорта заняться.

Если кто-то предложит пойти выпить в заведение с незнакомым тебе, но англоязычным или просто странноватым названием – сначала скажи что-то вроде «мне говорили, что там как-то не очень», а потом соглашайся. Вполне возможно, что там очень даже

Остальное

Выпивать на улице из горла несколько лет назад запретили. Поначалу все прятали бутылки в бумажные пакеты или прятались сами, но сейчас об этом как-то подзабыли и пьют по-прежнему. Возможно, новая полиция за это дело возьмется, так что не стоит демонстративно дудлить вино прямо перед участком.

Мусор за собой надо убирать. Даже если это глухой лес и до ближайшего мусорника топать километры. Почитай про теорию разбитых окон – будет понятно, почему одна брошенная бумажка может в итоге изгадить всю страну. Или всю жизнь.

На митинги за деньги не ходи – это очень стыдно. К политикам относись со смесью иронии, разочарования и надежды. Это сложно, но научишься.

Кожаную куртку со спортивными штанами не надевай. Тут даже «Бабуин», Тиман и презрение к прогулкам на Крещатике не помогут – сразу спалишься.

Если видишь огромный желтый джип, припаркованный посередине улицы, фонтана, детской песочницы или твоей комнаты, не забудь возмутиться: «Ну, Поярков как всегда». И грязно выругайся.

Если нарываешься на драку, пригрози отправить соперника на Байковое – это главное киевское кладбище. Не верь историям о том, что Родина-мать лупит мечом о щит. Киевское «Динамо» – величайший клуб Вселенной (или когда-нибудь им станет). В лавре интересно и есть хороший музей микроминиатюр. На Софийской площади посмотри на Софийский же собор и представь, как на этом самом месте тысячу лет назад на него так же глазел какой-нибудь скорняк. Фуникулер – это не роскошь и не средство передвижения, а счастье. Прогулка по Андреевскому спуску – это хорошо, а вот покупать там ничего не нужно (показательно удивись, что почему-то не видно поэта-фантазера Винарского. Если видно, то не удивляйся). На Петровке огромный книжный рынок, где можно приобрести даже черновики Библии Гутенберга. Заедь на ВДНГ – там просто грандиозное пространство, которое методично превращают в огромный образовательный рабочий и арт-кластер – будешь кичиться тем, что помнишь его еще маленьким. Ну и если на твоем термометре сейчас приемлемый показатель градусов, то знай, что на ВДНГ есть еще и хороший бассейн. На День Киева уезжай из столицы в Одессу или Львов. Уважай окружающих, чтобы они уважали тебя.

А главное – люби Киев. И тогда он полюбит тебя.

 

Найцiкавiше на сайтi

Як вивітрюється нафталін: Шевченківська премія ексклюзивно про свої зміни

Шевченківська премія – головна культурна нагорода України. Цього року вона відзначилася тим, що конкурс серед інших виграли представники дещо альтернативної культури: режисер Владислав Троїцький та етно-гурт ДахаБраха. Аби дізнатися, чи це разова акція, чи новий тренд найбльш значущої премії країни, ми задали організаторам премії 13 запитань. А вони відповіли: про роль відпарювача у нагороді, премію за хіп-хоп та те, куди лауреати витрачають грошову винагороду.

ДОВІДКА:

Шевченківська премія – найвища в Україні творча відзнака за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва. Заснована 1961 року. Упродовж 1962-2018 років відзначено 648 осіб і 8 колективів. Серед них 196 письменників, літературознавців, мистецтвознавців, журналістів і публіцистів; 119 діячів образотворчого мистецтва та майстрів народного мистецтва; 136 діячів театру і кіно; 114 музикантів; 82 архітектори, інженери комплексних ландшафтів, поліграфісти та музейні працівники. У 2020-му грошовий розмір премії склав 200 тис. грн. Нинішній склад комітету премії працює з грудня 2019 і налічує 18 осіб, з яких двоє раніше отримували премію.

Виступ Pianoбой на церемонії нагородження Шевченківської премії 2020
Вручення Шевченківської премії Тарасу Прохаську
Виступ Національного театру опери та балету ім. Т. Шевченка на церемонії нагородження Шевченківської премії 2020

Чому Шевченківська – дійсно головна премія країни?

Авторитет і престиж премії досягається не відразу, якщо стартувати з нуля, а якщо з від’ємної позначки, поготів. Не сказати, що лауреати попередніх років геть усі не гідні нагороди. Були Павло Маков, Вікторія Польова, Анатолій Криволап і ще дуже, дуже багато гідних і вибухових митців, але вони не монтувалися з рештою. Та якщо вдасться зберегти нинішній вектор, усі точно погодяться з тим, що головна премія країни – саме Шевченківська.

Хіба це не радянський рудимент?

Радянщина – це коли митця митцем призначає начальство. І хоча принаймні за попередніх три роки жодного впливу згори на Шевченківський комітет не було, осад все-таки був. Тож треба визнати, що емоційне тло залишалося старосвітським, тобто вельми радянським.

 

Переможцем премії серед інших є Хрущов. А чи є ще хтось, хто зараз виглядає дещо сумнівно?

Хрущов навіть для тих рептильних часів був ексцесом. Хіба що Брежнєва нагороджували преміями за книги, яких він не писав, але це було в Москві. Проблема ж якраз не в тому, що в списку лауреатів за 59 років набралося багато поганих митців. Проблема в тому, що хороші митці загубилися серед нудних.

 

ДахаБраха (до речі, ось наша розмова. Цікава! – Platfor.ma) і Троїцький дещо незвичайні переможці для такої класичної премії. Як так сталося і чи не знецінить це нагороду для мастодонтів культури?

Академічне середовище в цілому легко ображається. Хтось – через реальну бідність (усі ми знаємо, що чисте мистецтво мало прибуткове), а хтось – через страх стати бідним, втратити свою значущість, привілеї. Але за бідність дають не премію, а пенсію. 

Троїцький – видатний режисер. ДахаБраха збирає оплески у світових столицях. Спочатку підкоріть Нью-Йорк, а потім уже ображайтеся. 

Влад Троїцький із оперою «Йов» та етно-гурт ДахаБраха подались на цьогорічну Шевченківську премію за особистим запрошенням від представників комітету. Раніше ця премія для них не мала істотного значення, але після ребрендингу та смислового оновлення митці наважилися взяти участь, оскільки, за їхніми словами, вона почала мати відношення не до якихось абстрактних досягнень, а відображати сучасне культурне обличчя України.

 

Фінансова карантиза: економісти KSE про те, як вірус вдарить по наших кишенях

Підступний коронавірус, якби він мав фізичну оболонку, можна було б визнати найвпливовішою істотою у світі. Тільки подумайте – він не тільки поширюється зі скаженою швидкістю та стрімко атакує імунітет людини, а й змушує майже весь світ сидіти вдома та грати за своїми правилами. Більш того, коронавірус напряму впливає на глобальну економіку. А от як саме, що з цим робити та коли насправді варто панікувати – Platfor.ma запитала професорів Київської школи економіки, Володимира Вахітова та Олега Нів’євського.

– Усі навколо панікують і кричать, що світова економіка наразі котиться в прірву. Що думаєте стосовно цього? Чи дійсно котиться і чи дійсно варто панікувати?

– Через поширення вірусу та пов’язані з цим карантинні заходи деякі сектори економіки зазнають серйозних втрат. В першу чергу йдеться про туризм, а отже і транспорт, насамперед – авіаційний. Звісно, постраждає індустрія розваг (концерти, кіно, театри, спортивні події) і мистецтво (музеї, галереї, виставки). Також великого удару буде завдано дрібній торгівлі – це одяг, особливо магазини всесвітніх брендів, оскільки вони дуже залежать від колекцій, що постійно змінюються, – та в цілому ресторанній галузі. Якщо карантин триватиме до літа, то дуже можливо, що велика частка таких підприємств збанкрутує.

З іншого боку, наразі працюють промислові підприємства, а також підприємства для життєзабезпечення та інфраструктури міст. Проте через уповільнення економічної діяльності в них будуть накопичуватись борги клієнтів, що також ставить їхнє функціонування під загрозу. До інших факторів можна також додати уповільнення світової торгівлі через тарифні війни та протекціоністські заходи, які намагаються застосовувати деякі великі гравці, як США і Китай. 

Тому так, світова економіка стоїть на межі величезної економічної кризи. І якщо карантини по всіх країнах триватимуть довго, економічне зростання по всьому світу уповільниться до 1-2% на рік (зараз близько 3%), або взагалі може початися спад.

– Чому у випадку форс-мажору люди в першу чергу мчать в магазин і все скуповують? Як можна мінімізувати цю паніку? Та чому в першу чергу скуповують туалетний папір?

– Паніка досить раціональна. Люди очікують, що будуть введені жорсткі карантинні заходи, внаслідок чого виникнуть проблеми з постачанням базових харчових продуктів у містах, або що можуть вирости ціни. Оскільки гривня останніми днями послаблюється, а причин для стабілізації немає, товари з імпортною компонентою стануть дорожчими, в той час як через уповільнення економіки багато хто прогнозує втрату доходу або навіть роботи.

Щоб мінімізувати паніку, уряду варто було б дати більш чітке бачення, яким чином будуть забезпечувати людей під час карантину всім необхідним, які критерії закінчення карантину (і ні, не лише медичні, але економічні маркери також мають бути озвучені). А от феномен саме туалетного паперу я не розумію. Зрозуміло, накопичення продуктів тривалого зберігання, а у туалетного паперу традиційно є кілька альтернатив. Можливо, це ознака більшого «потягу до цивілізації».

– Окей, а що ви самі зробили в першу чергу, коли дізналися про карантин?

– Переконався, що у нас достатньо їжі та мийних засобів на два-три тижні, а також наявних грошей на картках і готівки. Ми обговорили необхідні гігієнічні заходи з усіма членами родини. В принципі, це все. 

– Як ви гадаєте, Україна та її громадяни були готові до такої ситуації? Можливо, ви помітили щось цікаве в поведінці українців.

– Досить велика частина українців живе у борг або від зарплати до зарплати. Рівень накопичень зазвичай невеликий – їх з’їла криза 2014-2015 років, і з того часу вони суттєво не збільшилися. За оцінкою Держстату, протягом останніх трьох років заощадження домогосподарств збільшувались не більше ніж на 1,5% на рік, а до 2014 року складали 5-7% від доходів в середньому по країні. Але цей показник дуже розрізнявся по групах доходів – для верств з найнижчими доходами заощадження завжди були дуже незначні, в межах статистичної похибки. Тому зараз буде дуже важко, особливо працівникам в галузях, які я згадав у першому питанні. 

Я поки що не бачу особливих відхилень у поведінці, але, скоріш за все, це тому, що епідемія поки що нас майже не торкнулась. Люди активно проїдають свої запаси – у широкому сенсі: продуктові та грошові, а також енергетичні та емоційні. Поки що не було аж надто багато приводів демонструвати стійкість, згуртованість, патріотизм, або ж істерику, жадібність і страх. А от що мене дуже вразило – так це розмах контрабанди масок і абсолютна бездіяльність органів влади з цього приводу. 

– Купа бізнесів наразі закриваються назавжди або просто призупиняють роботу – на вашу думку, наскільки це виправдано?

– Це питання радше до епідеміологів, ніж до економістів. Математичні моделі вперто показують, що для зменшення пікових навантажень на систему охорони здоров’я потрібно обмежити одночасне перебування людей у закритих просторах. Проте економічні наслідки повного карантину також можуть бути неприйнятними. Що «гірше» – збільшення захворюваності та летальності чи збільшення голоду і громадського непокою, а, отже, злочинності та пов’язаної з нею летальності? Чи захоче Нацгвардія стріляти в людей, що доведені до відчаю відсутністю доходу через карантин і закриттям бізнесів, і вийшли на мітинг або розгромили магазин? Я не певний, що наш уряд прорахував ймовірність таких альтернатив.

Тривалий карантин, довший за пару місяців, несе в собі дуже високі загрози. І я також не певний, що в уряду є достатньо фінансових і організаційних ресурсів на фіскальне стимулювання людей, що залишились без роботи та потребують такого стимулювання найбільше. Тобто зрозуміло, що потрібно роздавати гроші та продукти. Також зрозуміло, що на всіх не вистачить, якщо давати однаково, та й не всім потрібно. Але системи ідентифікації та розподілу немає, тому, в найкращому випадку, збільшиться державний борг. В найгіршому – через певний час ніхто не зможе стримувати всіх на карантині, а ми отримаємо й економічну, й епідеміологічну кризи.

– Багато людей зараз боїться залишитися без роботи або ж що в них впаде рівень доходів. Що з цим робити? Які сфери у зоні ризику та які міри порекомендуєте вжити тим, хто у цих сферах працює?

– Зараз потрібно зрозуміти, що деякі сфери не оговтаються до зими. Найгірше, мабуть, дрібним турагентам і організаторам масових заходів. Тому потрібно зменшити всі неважливі витрати, відкласти необов’язкові покупки (можливо, на рік), і шукати інші форми доходу. Якщо їх немає, то є сенс швидко навчатися новим навичкам. Також хочу застерегти від марнування грошей на шахрайські схеми, лотереї, «швидкі заробітки»

– Що влади різних країн можуть зробити, аби полегшити удар по бізнесу?

– Це непросте запитання, на яке немає однозначної відповіді. Я би зробив наголос на двох тезах:

а) полегшення ведення справ, особливо це стосується малого бізнесу, в якого «запас міцності» менший у порівнянні з великими корпораціями. Це податкові канікули на певний період часу та для певного списку секторів. Також би виділив зменшення податків на споживання, що стимулюватиме його і, таким чином, допомагатиме бізнесу вижити. Крім того, державні замовлення або попит з боку держави також можуть стимулювати роботу бізнесів, тобто дуже обережно потрібно ставитись до, наприклад, секвестру (перегляд державних видатків у бік зменшення через нестачу коштів. – Platfor.ma) державних витрат. Краще зараз державі взяти в борг, профінансувати це замовлення (наприклад, будівництво доріг) і непрямим шляхом допомогти бізнесу;

б) оскільки в нинішній ситуації напряму йдеться про робочу силу, то багато зусиль і інтелекту держави потрібно докладати до проблем захисту та профілактики здоров’я населення країни. Більше ресурсів потрібно на це виділяти, на реформування сектору охорони здоров’я, на науку та дослідження в цій та інших наукових галузях. Людина, її освіта та здоров’я повинні стати пріоритетом для держави.

– Що зараз робить українська влада, щоб полегшити життя бізнесу? Чи допомагає це, на вашу думку?

– Тут двояка ситуація. З одного боку, уряд і парламент справді роблять певні кроки із запобігання поширення вірусу. Проте я не думаю, що «килимковий карантин» в цьому випадку є оптимальним рішенням для бізнесу. Навряд чи багато малого і немалого бізнесу зможуть перенести зупинку економіки впродовж тривалого часу. Щобільше, наразі вже можна знайти симулятивні дослідження, які демонструють невисоку ефективність карантинних заходів. Це не є підхід, на мою думку, на основі ризику, це підхід на основі повного страху та безсилля влади перед вірусом та епідемією.

 

Також був прийнятий законопроєкт із пакетом заходів на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби – COVID-19. Там є непогані, як на мене, рішення. Але разом із тим, він також пропонує контролювати ціни на лікарські засоби, товари медичного призначення та соціально значущі товари. Це зовсім невдалий крок, оскільки зростання цін – це лише наслідок ситуації, яка склалась, а потрібно боротись із причиною. Це ажіотаж з боку споживачів, а також значний короткотерміновий попит на певну лінійку товарів медичного і не тільки призначення. Більш детально про це можна почитати в моєму блозі.

– Що кожна людина вже зараз може зробити зі своїм бюджетом, щоб безболісно вийти з карантину? Де економити, а де навпаки вкладатися?

– Як на мене, потрібно ретельно рахувати свій бюджет, витрачатися лише на товари першої необхідності. До того ж, зараз є гарна можливість інвестувати свій час в освіту, тобто в людський капітал.

– Із чим можна порівняти вплив від коронавірусу на економіку планети і України?

– Наразі, звичайно, ще зарано про це говорити, але для України я би теперішню ситуацію порівняв із 2014–2015 роками, а для економіки планети – це фінансова криза 2008–2009 років.

– Які наслідки для нашої країни можуть бути після епідемії? А для світу?

– Важко щось стверджувати на даному етапі, але є вже багато досліджень поважних організацій, які прогнозують суттєве скорочення світової економіки, що значно сильніше відіб’ється на економіці вже нашій. Для України наразі вкрай важливо зберегти співробітництво із МВФ та іншими донорами – Світовим банком, наприклад. Без цієї підтримки та співробітництва в нас буде гірший сценарій проживання кризи.

Праматір підбірок: ми зібрали всі списки курсів, книжок та фільмів в одному

АвторОлена Тищук
25 Березня 2020

На хвилі карантинної ізоляції усі навколо радять, що подивитися, почитати, пограти, приготувати, як тренуватися, як розвиватися і як не нудьгувати в оточенні чотирьох стін. Якщо ви це читаєте, значить, у вас є доступу до інтернету, тому зайняти себе буде чим. Шукайте усе – від фільмів до відеоігор, концертів та віртуальних подорожей в ультимативній підбірці підбірок наших колег від Platfor.ma.

 

Підбірка підбірокВи вдома, вам потрібно відволіктися. The New York Times, як Чіп і Дейл, спішать на допомогу, склавши підбірку з усім, що можна дивитися, читати, слухати, вивчати та навіть готувати. Бонусом радять, як розважити дітей, які застрягли разом з вами під час домашньої ізоляції. Підбірка вже містить понад сотню порад і посилань, які стануть в пригоді, в ще вона щодня оновлюється.

ЧИТАТИ

 

Зіграйте хрестики-нолики з котом, влаштуйте домашні олімпійські ігри, натягніть носок на руку та полюйте на автівки за вікном, влаштуйте балконний теніс та ще з десяток геніальних способів провести час. Усе це з наглядними прикладами у відео. Розбирайте!

ЧИТАТИ

 

«Люди не усвідомлюють усю серйозність ситуації»: я українець і у мене коронавірус

Кількість хворих на коронавірус невпинно зростає по всьому світу, вселяючи паніку та параною в людство. Але ж не такий страшний той вірус, як дезінформація, яка вирує навколо нього. Platfor.ma поспілкувалася з українцем, який заразився коронавірусом і наразі перебуває у Німеччині. Він люб’язно, але анонімно, розповів нам про те, як перебіг хвороби виглядає від першого лиця. Спойлер – не так страшно.

Я навчаюся на третьому курсі та вивчаю комп’ютерні науки в УКУ у Львові. Цього семестру по програмі Еразмус для студентів я поїхав у Німеччину, Вюрцбург. Приїхав приблизно другого березня, коли в країні якраз був початок епідемії коронавірусу. Майже відразу ми з моєю одногрупницею пішли на два дні в мовну школу німецької, а на другий день після цього у її викладачки діагностували коронавірус. Моя подруга була з нею в тісному контакті, тому звісно стала підозрювати, що в неї хвороба теж проявиться.

Згодом вона стала помічати перші симптоми. Стандартний пакет: температура, біль у горлі та сухий кашель. Її протестували та виявили позитивну реакцію. Я вирішив теж пройти тест – на той момент в мене теж почалися симптоми, але іншого характеру: основним був головний біль впродовж десь шести днів, слабкість у суглобах і чутливість у носі. Мій результат теж виявився позитивним. 

У нас не було навіть вибору – йти тестуватися або ні. Ми розуміли, що обоє були в контакті з людиною, у якої діагностували коронавірус, і ймовірність, що ми його підхопили, – дуже висока. Це відповідальність, насамперед, перед собою, адже в моїх особистих інтересах дізнатися, є в мене вірус або ні. Якщо ти його маєш, то він зі скаженою швидкістю буде через тебе поширюватися. Наприклад, від моєї одногрупниці точно заразилися кілька людей, при тому, що не мали з нею занадто інтенсивного контакту. З цим треба обережно поводитися. Мені в деякому сенсі пощастило – я мав багато роботи в цей час, тому в період з моменту інфікування до перших симптомів я був вдома. Єдині люди, з якими я контактував – мої сусіди по гуртожитку.

Усе відбувалося приблизно за таким сценарієм. Коли виявилося, що викладачка хвора, моїй одногрупниці повідомили, що вона відтепер має перебувати на карантині. І house of department міста постійно моніторив її симптоми та цікавився, чи все нормально. Коли вона вже стала почувати себе недобре, то сказала, що хоче зробити тест. Їй призначили конкретні день і час, попередили, щоб вона не користувалася ніяким громадським транспортом, надягала маску та уникала контакту з людьми. У мене була абсолютно така ж ситуація, тільки через кілька днів.

Сам тест пройшов дуже швидко – впорався за 5 хвилин. Я прийшов до лікарні, а саме у блок, який спеціально виділено під швидке тестування на коронавірус. Крім мене та персоналу там більше нікого не було. Думаю, у них просто хороший менеджмент, адже, наскільки я знаю, – заявок на тестування досить багато. Там відразу за вітриною мене зустрів чоловік, який попросив надати документи, розпитав про скарги й самопочуття, після чого видав маску, інструкції, талончик із номером і дезінфектор для рук. 

Я дочекався, поки мій номер назвуть, і піднявся нагору. Спочатку мене розпитали про симптоми, потім у сусідньому кабінеті людина повністю в хімзахисному костюмі взяла у мене мазок горла. І все. Оскільки я не є в будь-якій групі ризику, мене відправили додому на карантин і навіть ніякого лікування не призначили.