Боб в помощь: 5 примеров простых идей, которые спасают мир

АвторАнастасія Нуржинська
3 Квітня 2018
активізм реклама рівні права

Иногда важно не только делать, но и рассказывать об этом. Platfor.ma проанализировала пять заметных мировых социальных кампаний и узнала, как они меняют жизнь к лучшему.

 

И погрузился весь мир во тьму

Какой он, мир без света, электричества, телевидения или интернета? Ответ не только в учебниках истории, но и в наши дни. В субботу, 31 марта 2007 года, оживленный Сидней ошеломил весь мир, выключив свет на один час в рамках кампании «Earth Hour». 2,2 млн человек приняли участие в этой кампании, чтобы показать правительству, что изменения климата – это проблема, которая их беспокоит, и что они намерены с ней бороться.  

«Час Земли» – ежегодное международное событие от Всемирного фонда дикой природы (WWF), которое проводится в последнюю субботу марта, и призывает людей, организации, коммерческие учреждения и вообще всех-всех выключить свет и электрические устройства на один час, чтобы привлечь внимание к экологическим проблемам планеты.

Впервые событие было организовано Всемирным фондом природы Австралии совместно с изданием «The Sydney Morning Herald» в 2007 году, а с 2008 года инициативу поддержал весь мир. Мероприятие направлено главным образом на то, чтобы заставить людей задуматься о том, как они используют ресурсы Земли, и попытаться остановить изменение естественной среды планеты.

Кроме того, все это подсказывает людям, как каждый из нас может вести себя более разумно. Во-первых, мы можем научиться жить экологично, охраняя ресурсы планеты, во-вторых – присоединиться к акциям в своей стране, в-третьих  – стать волонтерами WWF или же донорами фонда.

В этом году кампания «Час Земли» объединила более 180 стран, в том числе Украину. На один час в темноту погрузились около 18 тыс. знаковых сооружений и памятников, среди которых Сиднейская опера, Эйфелева башня, Биг-Бен, «Лондонский глаз» и другие. А основной слоган 2018 года – Connect2Earth («Поймай связь с Землей»).

 

Быть как Рокки

Как рассказать о страшных болезнях детей, но при этом не отпугнуть тех, кто избегает тяжелых эмоций? Например, так, как это сделала больница Hospital For Sick Children в Торонто. Битвы, как в «Храбром сердце», сцены противостояний, как в «Рокки» и катание на мотоцикле по больничному коридору – это лишь часть того, что можно увидеть в их проморолике «SickKids VS: Undeniable». А главными героями стали пациенты больницы, которые борются со страшными заболеваниями – и побеждают их.

Hospital For Sick Children, которую основали еще в 1875 году, считается одной из ведущих педиатрических клиник мира. С 1972 года SickKids Foundation (подразделение для сбора средств для центра) вдохновляет сообщества и людей инвестировать в здоровье и научные разработки, чтобы улучшать жизнь детей и их семей в Канаде и по всему миру. Сейчас в больнице преодолевают рак более 80% пациентов. Но и эта потрясающая цифра не устраивает врачей, потому что они мечтают о 100% результате.

В целом проект «SickKids VS: Undeniable» рассказывает о своей борьбе не через трагедии, а через силу и возможности больных детей – ключевое место отведено именно детям и идеи, что они смогут все.

В 2016 году фонд SickKids получил $137,3 млн инвестиций для исследований, обучения и ухода за здоровьем детей. А в начале этого года объявил о новой кампании «SickKids VS Limits», цель которой – собрать около $1,3 млрд для сооружения нового корпуса клиники. Это будет крупнейшим кейсом по сбору средств в истории здравоохранения Канады.

 

Не тупить

Пустить в дом маньяка-убийцу, съесть тюбик суперклея, продать обе почки в интернете или же прыгать по железнодорожным путям за воздушным шариком? А сколько глупых способов умереть знаете вы? В песенке Dumb Ways to Die их около двадцати.

«Глупые способы умереть» — это рекламная кампания австралийских железных дорог Metro Trains Melbourne, направленная на пропаганду безопасного поведения на железнодорожном транспорте. Ее плюсы в том, что она сделана весело, качественно, оригинально и при этом понятна даже маленьким детям.

Видео с рекламной кампанией стало вирусным на YouTube, и быстро распространялось во всех социальных сетях. В течение нескольких дней после запуска песня «Dumb Ways to Die» вошла в первую десятку iTunes, а официальный YouTube-канал кампании собрал более 200 млн просмотров. В ходе кампании также создали игру, которую скачали около 130 млн раз. Dumb Ways to Die предлагает поиграть в 15 различных мини-игр, где вам предстоит спасать очаровательных маленьких героев.

Как результат, социальная реклама Dumb Ways to Die является самой успешной кампанией в истории Канна (с 28 львами, в том числе с 5 Гран-при). И, что самое главное, более чем 127 млн человек, заявили, что теперь они будут более осторожными на железной дороге.

 

Роды по-людски

В начале 1990-х годов Польша столкнулась с отсутствием стандартизации акушерской помощи. А хуже всего то, что у женщин не было практически никаких возможностей для того, чтобы как-то повлиять на этот процесс. В 1994 году газета «Gazeta Wyborcza» попросила женщин написать о своих родах. В результате за год они получили около 50 тыс. писем с историями о том, что было плохо, а что хорошо. Это вдохновило создать в 1996 году Фонд «Родить по-людски», чтобы пропагандировать изменения в сфере здравоохранения и предоставить женщинам возможность открыто защищать свои права. В итоге для того, чтобы добиться политических действий, команда фонда проанализировала все проблемы и сформировала их в отчет, который опубликовали в 2006 году.

После такого вала откликов Министерство здравоохранения Польши создало рабочую группу экспертов для разработки современных стандартов акушерской помощи, и через несколько лет обсуждений их все же одобрили.

На самом деле, кампания принесла успех не только ее организаторам, но, прежде всего, тысячам женщин со всей страны, которые поделились своим опытом в письмах и анкетах. Многочисленные врачи и акушерки активно и позитивно откликнулись на призыв к переменам и, таким образом, в области акушерства в Польше начались фундаментальные преобразования. Женщины больше не должны рожать без своего партнера, их не закрывают от посетителей после родов и не отрывают от новорожденных детей.

По откликам, после этого качество услуг, связанных с родами, в Польше стало значительно лучше. При этом фонд все равно не останавливается и сейчас лоббирует принятие более эффективных системам мониторинга и оценки для обеспечения стандартов ухода.

 

Кто сегодня Боб

Эй, а кто такой Боб? А это ты сегодня будешь Бобом? Такие вопросы можно было часто услышать от жителей Бельгии в 90-х годах. А ведь BOB – бельгийская социальная кампания Института безопасности дорожного движения (ныне институт Vias), которая существует с 1995 года и направлена на повышение осведомленности водителей об опасностях вождения в нетрезвом виде, особенно во время праздников.

В рамках кампании используют интересный подход. Боб – это человек, который соглашается не пить спиртное во время вечеринки, чтобы затем развести других по домам на своей машине. Имя выбрали случайно, но так получилось, что буквы также обозначают «Bewust Onbeschonken Bestuurder» – «преднамеренно трезвый водитель». Кампания стала настолько популярной в Бельгии, что «Ну, кто сегодня Боб?» – стандартный вопрос на любой бельгийской вечеринке. В рамках кампании использовали видеоролики на ТВ и радио, внешнюю рекламу, а также создали официальный сайт кампании, Twitter и Facebook страницы.

Согласно результатам, сейчас около 97% бельгийского населения знают об этой кампании, а Боб стал символом против вождения в нетрезвом состоянии. Два раза в год организаторы кампании изменяют главный посыл и рекламную атрибутику, чтобы привлечь внимание еще большего количества людей, особенно молодежи. Например, зимняя кампания 2017 года призывает граждан Бельгии – «Гордись тем, что ты Боб».

По официальным данным, кампания действительно изменила менталитет, поскольку 80% населения теперь считают, что пьяное вождение – неприемлемо. Кампания также является источником вдохновения для многих организаций по всей Европе в борьбе с вождением в нетрезвом состоянии и успешно используется в других странах ЕС, например, в Греции, Португалии, Испании, Франции.

 

О том, как в Украине создают сильные социальные кампании, как работает некоммерческий сектор, с какими проблемами и стереотипами он борется и какие инструменты использует, расскажут на трехмесячном курсе по социальным коммуникациям Practicum от Школы журналистики УКУ. Начало занятий уже 14 апреля в Киеве.

Найцiкавiше на сайтi

Каннспект: самые яркие работы и рекламные тренды Каннских львов 2017

АвторАнтон Кудинов
31 Серпня 2017

Украинский рекламщик Антон Кудинов в начале лета побывал на главном профильном форуме мира – Cannes Lions 2017, где он представлял Украину в конкурсе Young Lions Competition (Media). Для Platfor.ma он выждал паузу и отобрал самые любопытные работы фестиваля и определил тренды, которые отрасль подхватила в этом году.

Самое главное, что отличает большую часть работ из шорт-листов от работ победителей – это то, что бренды и их коммуникационные проекты по-настоящему сделали что-то для мира. В основном, конечно, что-то полезное – то есть не просто рассказали красивую историю о себе ненаглядных. Хотя, разумеется, нельзя сказать, что просто захватывающие и увлекательные ролики или печатная реклама не берут наград и не привлекают внимания жюри и публики.

Вот, например, какой может быть история от The Martin Agency для фонда Donate Life (Film Lion – золото).

Но при этом во многих номинациях фестиваля (в том числе Film) награждаются работы, которые сделали что-то в реальном мире – за границей кадра. Например, проект Superhumans, о котором чуть ниже.

Наглядный пример того, как компании реально делают что-то в своих кампаниях – кейс для Boost Mobile от агентства 180LA (Integrated Lion – Grand prix).

Не пропускати рекламу: 12 українських роликів, які ви забули подивитися у 2017

5 Січня 2018

Перший тиждень нового року – час зазвичай дуже розслаблений. Але проблеми нікуди не ділися. Знущання над тваринами, гендерна дискримінація та жлобство – ось біди, які найбільше турбують молодих українських рекламістів. Із півтисячі робіт, знятих для фестивалю соціальної реклами Molodiya Festival у 2017-му, Platfor.ma визначила найпоказовіші теми і пропонує їх подивитись.

Дресура тварин у цирках відбувається за допомогою електроструму, побиття, штрикання списами тощо, а утримуються вони у тісних клітках, які фактично знерухомлюють живу істоту. Коли і якщо циркові утриманці доживають до «пенсійного» віку, то їх часто вбивають з міркувань фінансової доцільності. Зрештою сам факт утримання диких тварин в неволі та їх експлуатація з розважальною метою справедливо вважається явищем негуманним. Понад півсотні цивілізованих країн вже повністю відмовилися від використання диких або будь-яких тварин у цирках.

В Україні ж тільки у кількох областях заборонені пересувні цирки-шапіто, та й то закон регулярно порушується. Втім, покінчити із середньовічними розвагами можна просто: зменшити на них попит. Про це соцреклама Анастасії Тихої, Даші Урвачової та Євгенії Драч.

Домашні тварини губляться щодня, лише 10-15% з них повертаються додому, інші ж поповнюють лави безпритульних. Повернути улюбленця можна завдяки мікрочіпу з усією інформацією про нього, який безболісно вживлюється у тіло тварини.

У багатьох країнах електронна ідентифікація чотирилапих є обов’язковою, в інших ця процедура просто дуже популярна. З 2010 року в’їзд тварин без такого мікрочіпа в країни Євросоюзу заборонено. В Україні ця практика тільки починає впроваджуватися: в кінці минулого року у Львові безкоштовно прочіпували перші кілька тисяч собак. Соціальний ролик про відповідальне ставлення до домашніх улюбленців зняли young&hungry production.

«Для мене мінімум— фура на 24 тонни»: як діаспорянин вчить німців допомагати Україні

Отець Богдан Пушкар народився в українській родині в Польщі, навчався у Мюнхені, а зараз служить при Українській греко-католицькій персональній парафії у баварському Бамберзі. І вже тривалий час збирає по всій Німеччині гуманітарну допомогу та передає її до України. Platfor.mа поговорила з ним про діаспору в Баварії і про те, чому допомагати Україні сьогодні — справа не з легких.

– Ви ж українець, так? Звідки ви так добре володієте мовою?

– Моїх батьків свого часу вигнали з села, що знаходилось на українсько-польському кордоні — неподалік Рави-Руської. Сьогодні цього села вже на карті не знайти. А сам я народився в Польщі.

У сім’ї виключною мовою спілкування була українська. Мені було немислимо звертатись до батьків іншою мовою. Так на слух і вчився. Потім ще працював набирачем текстів у видавництві «Сучасність», яке мало за свій осередок Мюнхен.

– А як ви з Польщі опинились у Мюнхені?

– Навчався у Люблінському католицькому університеті, де у мене не склалися стосунки із тодішнім наставником — священиком, який опікувався студентами богослов’я. Нам хотіли нав’язати целібат, через це виринув конфлікт. І після четвертого року навчання мене не відрахували з числа студентів, але попередили, що краще шукати закінчення навчання десь за кордоном. Обрав Німеччину, хоча не мав нікого зі знайомих у Мюнхені. Тоді почав вивчати німецьку мову і працювати.

– Це ви тоді і почали працювати у видавництві «Сучасність»? Із ким з українців познайомились?

– Так, тоді довкола «Сучасності» гуртувалося багато талановитих людей: Іван Кошелівець —  критик, публіцист, він же був головним редактором однойменного місячника. Із нами працював тоді публіцист і геолог, крайовий провідник ОУН Богдан Кордюк (у 1941 році ув’язнений до концтаборів Заксенгаузен та Аушвіц, – Platfor.ma). Там працював тоді український богослов, громадський та політичний діяч Іван Гриньох, український поет, український журналіст Роман Купчинський, який пізніше очолив українську редакцію Радіо Свобода у Мюнхені (за його ініціативи відкритий кореспондентський пункт Радіо Свобода у Києві, – Platfor.ma).

Мюнхен тоді став для мене місцем, де можна було зсередини вивчити діаспорну структуру. Два семестри слухав лекції українського професора, славіста та літературознавця Юрія Шевельова в Українському вільному університеті в Мюнхені (одним з його учнів був Олесь Гончар, згодом викладав українську і російську мови в Гарвардському університеті, – Platfor.ma).

– А наскільки численною була та українська еміграція у Мюнхені?

– Розумієте, після війни тут опинилось більше 2 млн українців. У більшості це були остарбайтери або ті, хто добровільно переїхав. Люди погоджувались, адже тоді на Західній Україні був вербунок, де запрошували на роботу в Німеччину, а праці у самій Галичині було недостатньо. Були і студенти, що навчались у німецьких університетах, а також члени ОУН, які переслідувались. Колишні в’язні концентраційних таборів, до речі, теж залишались тут. Але їх майже немає у статистиках, бо рахувались як громадяни Радянського Союзу або Польщі. Офіцери Червоної армії зазвичай жили разом — цілі райони були лише для їхніми.

– А коли вони поверталися додому?

– Так були і ті, хто повертався на батьківщину — повірили, що треба їхати, підіймати країну. Але важливо, що згодом почалась і велика еміграція до Америки, Канади, Австралії, Аргентини, частини Англії. Ті країни радо запрошували молодих людей. Саме тоді виїхала майже вся інтелігенція. Кінець кінцем, на початку 60-х років тут залишається не більше 20 тис. українців.

– Це з тих двох мільйонів?

– Так.

Домашнє завдання: 7 навчальних онлайн-платформ для креативних людей

Де спеціалістам креативного сектору знайти прикладні курси, на які ресурси звернути увагу представникам творчих спеціальностей та яку альтернативну освіту пропонує мережа? Platfor.ma відшукала для творчих особистостей рекомендації з дистанційного навчання онлайн.

Більше 15 мільйонів користувачів та сотні курсів – Coursera впевнено тримає лідерство в сфері масових відкритих онлайн-курсів (Massive open online courses, MOOC). Для проходження більшості занять знадобиться знання англійської, але деякі курси супроводжуються українськими субтитрами. Середня тривалість курсу – від місяця до півтора, а протягом кожного тижня потрібно буде переглядати близько двох годин відео. Доступ до матеріалів безкоштовний, але вам можуть запропонувати придбати сертифікат про закінчення навчання або навчальні матеріали. Звісно, це не обов’язково. Радимо підписуватися не на окремі заняття, а на так звані спеціалізації – повноцінні семестри з кількох курсів, що включають відеолекції, текстові конспекти та домашні завдання.

Щоб знайти курси з творчих дисциплін, обирайте в списку розділ «Гуманітарні науки та мистецтво». Одна з найпопулярніших програм за всі 6 років існування платформи – «Креативність, інновації та зміни». Вона підійде усім представникам креативного сектору, які хочуть підвищити свій потенціал. Художникам та дизайнерам рекомендуємо «Графічний дизайн», музикантам – «Як писати та продюсувати власну музику», письменникам, журналістам та копірайтерам – від 4 до 6 місяців занять з літературної творчості або журналістики. Для фотографів-початківців розроблено масштабний базовий курс.