На шляху до доброї справи можна зіштовхнутись з безліччю питань і суперечностей. Краще врятувати одне життя зараз чи сто потім? Чи треба допомагати тваринам, якщо страждають люди? Як обрати тих, кому підтримка потрібна найбільше? Ми вирішили спитати про внутрішню конкуренцію у доброчинності тих, хто кожен день із цим працює, – співробітників благодійних організацій.
Тіна Михайловська, засновниця проекту «Життєлюб»
Чи допомагаєте ви іншим благодійним сферам?
Я допомагаю там, де можу допомогти – фінансово, морально і фізично. Ділюся досвідом, беру участь у зборах коштів та іншої допомоги у вигляді різних необхідних речей, ліків і продуктів, в поширенні інформації, буваю волонтером інших проектів. Не афішую це, бо вважаю допомогу іншим природною потребою людини та неодмінною частиною свідомого життя.
Що ви думаєте про те, що одні сфери благодійності важливіші за інші?
Ми живемо в такому часі та в такій країні, де допомоги та співчуття вимагає практично кожен третій. Міркувати на тему, що важливіше – кинуті тварини, незаможні, переселенці, багатодітні сім’ї, люди похилого віку або діти, – безглуздо. Потрібно робити те, що хочеш, і бути корисним тим, кому хочеш. Тут немає і не може бути градації за значимістю. А будь-які розмови на цю тему – популізм і розкидання слів на вітер.
Чи були у вас випадки, коли люди говорили, що важливіше допомогти іншій організації, а не вам?
Ні, я такого не пригадую. У нас у фонді є правило: ми нормально ставимося до відмов і вибору людини щодо допомоги іншим. Без необхідності міркувати на цю тему і робити висновки. Можливо, тому я не бачу і не помічаю подібних речей у своєму житті.
Якщо у людини є обмежена сума на добру справу і вона не може допомогти всім одразу, що б ви порадили?
Допомогти комусь одному. Не обов’язково потрібно вирішувати всі проблеми життя, брати на себе весь тягар. Досить участі в міру сил та можливостей – це та ж увага, вклад часу, добрі слова. У міру можливостей – ключовий компонент. Іноді навіть найнезначніша, на перший погляд, участь здатна докорінно змінити життя людини. І ось це по-справжньому важливо.
Ольга Руднєва, виконавча директорка фонду «АнтиСНІД»
Чи допомагаєте ви іншим благодійним сферам?
Звісно. Я як Оля Руднєва і ми як Фонд Олени Пінчук часто відгукуємося на прохання партнерських організацій. Не завжди це можливо в тому обсязі, в якому хочеться, адже ми обмежені статутною діяльністю та своїми цілями. Але якщо ми бачимо свою участь в рішенні якоїсь соціальної проблеми або в добрій справі – завжди реагуємо.
Ми допомагали своїми ресурсами, знаннями, досвідом. Вся наша команда постійно консультує партнерів з питань, в яких ми експерти: кампанії в медіа, збір коштів, масові благодійні заходи.
Ми всі вважаємо, що наш досвід і знання не належать нам – це те, чим ми просто зобов’язані ділитися, щоб благодійний сектор ставав кращим і сильнішим. Допомагали і фінансами окремим проектами, які нам здавалися правильними.
У благодійності ми всі залежимо один від одного набагато більше, ніж в будь-якій іншій сфері. Досить одному фонду оступитися, вчасно не відзвітувати, загрузнути в скандалах – весь сектор відчує на собі недовіру. Наше завдання – підтримувати один одного, допомагати ставати краще.
Що ви думаєте про те, що одні сфери благодійності важливіші за інші?
Є системні проекти, які можуть змінити щось глобально, а є проекти, спрямовані на допомогу конкретній людині. За одні й ті ж гроші можна купити обладнання, яке врятує тисячі життів, провести кампанію в медіа, яка змінить ставлення мільйонів людей до проблеми, або врятувати життя однієї дитини. Складно сказати, що важливіше. Кожен з цих проектів працює по-своєму. Також неможливо визначити, яка зі сфер важливіша.
Найголовніше, щоб біля керма були мотивовані люди, які розбираються в проблемі, за вирішення якої вони взялися. Пріоритети можуть бути у держави, благодійні організації створюються ж навколо особистої історії або навколо проблем, які не дають спокійно спати.
Чи були у вас випадки, коли люди говорили, що важливіше допомогти іншій організації, а не вам?
Звичайно, були. І це нормально. Дуже часто рішення допомагати виткане з емоцій, особистих історій. Набагато рідше – зі статистики, аналітики, глибокого аналізу. Комусь відгукується онкологія, комусь – допомога лікарням, комусь – підтримка літніх людей. Це не зі сфери раціонального, це зі сфери емоційного. Не проблема, якщо вас або вашу організацію не вибрали для допомоги. Проблема – якщо не вибрали нікого.
Якщо у людини є обмежена сума на добру справу і вона не може допомогти всім одразу, що б ви порадили?
Я б порадила дізнатися більше про організацію, про проекти, про те, на що будуть спрямовані гроші. Але таких свідомих благодійників небагато, та й часу на таке глибоке вивчення найчастіше немає. Тому простіше – спочатку визначитися з тематикою та вибрати те, до чого більше лежить душа. Вже після, звузивши пошук, подивитися, хто з організацій працює в цій сфері.
Важливо пам’ятати, що благодійний сектор потребує не тільки грошей. Нам потрібні експертизи, волонтерська допомога, досвід, контакти та навіть підтримка постами в соціальних мережах. У світі благодійності гроші значимі, але не вирішують все.
Роман Беценко, директор фонду допомоги дітям «Уфонд»
Чи допомагаєте ви іншим благодійним сферам?
Неодноразово допомагали та будемо це робити далі. Це або якесь партнерство, спільна діяльність зі збору адресних коштів, або порада чи підказка – це в наш час теж важлива складова. Маємо практику роботи з іншими благодійними організаціями – наприклад, збір речей для будинків престарілих.
Я іноді заходжу на якісь найбільші благодійні платформи та, якщо бачу історію, яка викликає в мене сильні емоції, то, звичайно, підтримую – хоч і невеликою сумою, але, як-то кажуть, в нашій справі незначної суми не буває.
Що ви думаєте про те, що одні сфери благодійності важливіші за інші?
Я не припускаю конкуренції серед благодійних фондів і вважаю, що таке поняття для некомерційних організацій – це неправильно. Тому ми й некомерційні, щоб не було між нами будь-якої конкуренції. На кожному фронті ми повинні об’єднуватися, допомагати один одному хоча б тією ж радою, тією ж підтримкою. Ось є така тенденція, багато хто говорить, що краще допомагати системно, тобто сфері в цілому, ніж адресно, конкретній особі. Але я вважаю, що врятувати 100 життів замість одного – це логіка війни, а не милосердя.
Чи були у вас випадки, коли люди говорили, що важливіше допомогти іншій організації, а не вам?
Прямо так в обличчя ніхто не говорив. За сім років діяльності так склалося, що нам довіряють.
Якщо у людини є обмежена сума на добру справу і вона не може допомогти всім одразу, що б ви порадили?
Ще сім років тому, коли ми тільки починали, ці питання вже ставили. Якщо тут когось виділяти та ставити на перше місце, буде не дуже лояльно. Я вважаю, що всім потрібна однакова допомога.
Коли до нас звертаються з таким питанням, то ми відповідаємо, що потрібно обрати самостійно. Саме тому ми максимально докладно спільно з батьками описуємо історію дитини, яка потребує допомоги. Щоб коли нам надходить питання «а кому здавати?», ми могли відповісти, що можна зайти на сайт і допомогти тій історії, яка зачепить ваші душу і серце. Так правильно.
Я не зміг би вибрати перше, друге або третє. Є хороше правило – кожен повинен робити свою справу та себе в ній проявляти. Якщо, наприклад, хтось вирішив допомагати тваринам, то він повинен це робити, вкладаючись максимально – головне, щоб це було доступно, цікаво та подобалося людям, щоб вони довіряли.
Ми ж не первісні люди, у нас є можливість вибирати й ніхто не має права нас судити за це. Допомагати й надавати допомогу потрібно всім і завжди. Але я оптиміст і вірю, що настане час, коли у цьому не буде необхідності.
Ольга Спектор, засновниця фонду «Happy Paw»
Чи допомагаєте ви іншим благодійним сферам?
Як приватна особа я регулярно допомагаю тим, кому можу допомогти, – вважаю це прозорим та безперечно довіряю. Наприклад, щодо дітей – це фонд «Таблеточки» або адресна допомога. Регулярно, в середньому раз на тиждень, служу в церкві та допомагаю духовно всім нужденним під час свого служіння.
Звичайно, про конкуренцію у сфері благодійності нерозумно говорити – добродійність не конкурентна, а скоріше командна. Ми часто співпрацюємо з іншими благодійними фондами з різних сфер, обопільно використовуючи можливості один одного для більшого ефекту та реалізації цілей фонду.
Що ви думаєте про те, що одні сфери благодійності важливіші за інші?
Вважаю це безглуздим або обмеженим сприйняттям сфери. Якщо є потреба, значить сфера благодійності важлива апріорі. Діти – не важливіші та не менш важливі, ніж тварини або пенсіонери. До того ж, у кожного знайдеться свій «фанат», головне, що чіпляє душу благодійника. Все інше дуже відносно, трагедії та потреби критичні для кожного, у кого вони є, та не підлягають конкуренції.
Я вважаю, що благодійність сама по собі не може концентруватися в одному секторі, це неефективно і нежиттєздатно. Важливо розуміти, що приватний сектор покриває потреби суспільства в тих тонких місцях, де держава не справляється, інакше б не виникало потреби в благодійності. Тому важливо і правильно, коли суспільство покриває різні свої потреби. Все працює природно. Не підтримуючи якусь із проблемних сфер, ми фактично залишаємо без уваги проблему.
Чи були у вас випадки, коли люди говорили, що важливіше допомогти іншій організації, а не вам?
Так, звичайно, таке трапляється регулярно. На кожному новому етапі розвитку суспільства або суспільної проблеми тварин ставлять в кінець списку. Я до цього звикла і давно ніяк не реагую, бо знаю, що свою справу робити повинна, а у тих, у кого потреба конкурувати стоїть гостріше, просто обмежене сприйняття.
Якщо у людини є обмежена сума на добру справу і вона не може допомогти всім одразу, що б ви порадили?
Прислухатися до себе. Що близько світогляду даного конкретного благодійника, де він більше «страждає», щоб, жертвуючи, «зменшити» своє страждання. Адже благодійність – це дуже про егоїзм. Ми вирішуємо таким чином наші особисті питання.
Ще, звичайно, є духовна сторона будь-якого питання. Бог у Євангеліє говорить нам про те, що люди часто закопуються в питаннях особистого прибутку і своїх метушливих проблемах, що свідчить про превалювання в житті людей не господнього, а лукавого. Люди забувають про необхідність допомагати ближньому, тому і в духовному сенсі дуже важливо робити добрі справи. Бути ближче до інших людей, бути милосерднішими, а значить і ближче до бога.
Анна Грищенко, співзасновниця благодійного магазину «Ласка»
Чи допомагаєте ви іншим благодійним сферам?
Ідея нашого проекту полягає в тому, щоб зібрати та передати гроші на благодійність та важливі справи. Але ми допомагаємо не тільки грошима, а й речами – передаємо велику кількість одягу, меблів, іграшок людям, які цього потребують. Так само ми беремо участь в різних акціях і заходах, ділимося нашим досвідом й інформацією з людьми, які теж хотіли б зробити корисний і добрий проект. Наша система працює так, що ми є центром генерації коштів і ресурсів для передачі їх на благодійність.
Що ви думаєте про те, що одні сфери благодійності важливіші за інші?
Немає чогось біль важливішого чи кращого, є просто різні рівні допомоги. У когось зараз нагальна проблема поїсти та вдягнутись: якщо ви нагодуєте та одягнете, то допоможете не менше, ніж якщо б побудували школу, адже тільки вдягнена та сита людина зможе вчитися, працювати та почати повноцінно жити.
Мені здається, що в допомоги повинні бути система та план. Це кілька кроків, а не одне дійство. Тут велике значення має комплексний підхід і глобальне розуміння проблеми та результату, до якого хотілося б прийти.
Якщо у людини є обмежена сума на добру справу і вона не може допомогти всім одразу, що б ви порадили?
По-перше, допомагати можна не тільки фінансово, а й вашим часом і участю. Зрозумійте, що вас турбує і яка проблема близька саме вам. Потім подумайте, чим та яким чином можете допомогти в цій сфері, проконсультуйтеся з людьми, які вже роблять це. Коли до вас природно прийде розуміння та бажання допомогти – дійте.