У моїй квартирі є три зони: перша — де книжки, які зараз в процесі читання, друга — те, що я вже прочитав, третя — що тільки планую. Причому в першій зоні не тільки мої, але й доньки. Каті зараз шість, і я сподіваюсь, що вона буде багато читати. До того ж вона сама просить, щоб я їй читав в голос, і одночасно зі мною підчитує — дивиться на слова й намагається їх промовляти. У Каті є улюблені історії — «Мортіна» Барбари Кантіні про дівчинку-зомбі, «Розумна собачка Соня» Андрія Усачова, а зі свіжого — комікси «Троє проти зла». Ми прочитали всього Гаррі Поттера вголос за рік приблизно, а зараз зупинилися на «Володарі перснів» Толкіна.
Можна, звісно, не читати та переживати все на власному досвіді, а можна прожити чужий. Це корисно, стимулює роботу мозку і є гарною навичкою для отримання знань. А ще кумедно, що у мене є книга Регіни Бретт «Бог ніколи не моргає» — це історія, написана на основі постів, які робила талановита колумністка. У неї був рак, який вона перемогла, і розповіла про це емоційно та просто. Це дуже крута і трохи магічна історія про силу речей, збіги та віру, яку моя донька змушує мене в голос їй перечитувати. Не думаю, що вона все там розуміє, але їй це чомусь дуже подобається.
