ПЕРШОМУ ГРАВЦЮ ПРИГОТУВАТИСЯ:
чому дорослі грають у комп'ютерні ігри
Хто сказав, що комп'ютерні ігри повинні залишитись у дитинстві або стати долею лише професійних кіберспортсменів? Попри поширений стереотип, перевтілюватися в героїв ігор та поринати у віртуальну реальність люблять не лише вони.
29 вересня в Києві відбудеться кібертурнір League Legion для всіх, у кому живе справжній гравець. З цієї нагоди ми розпитали трьох героїв про те, у що вони грають та навіщо.
Бери участь у великому кібертурнірі для непрофесіоналів League Legion від Lenovo
Юрій Марченко
головний редактор Platfor.ma, ведучий шоу на UA:Суспільне
Юрій Марченко
головний редактор Platfor.ma, ведучий шоу на UA:Суспільне
Якось так склалося, що деякі ігри пройшли зі мною крізь все життя. Не те щоби я всі тридцять років грав у один і той самий Тетріс, але все ж. Році в 1994 я вперше запустив геніальну Civilization від Сіда Мейера, зараз на дворі 2018, а я все ще ріжуся в неї – тільки вже в п'яту частину.

Приблизно так само останні років 20 я щосили прориваюся флангом у серії FIFA. У найперших частинах ти просто бігав по зеленому прямокутнику якимись кострубатими наборами пікселів, а зараз картинка з гри часом краща, ніж у телевізорі. Особливо коли в грі «Динамо» перемагає «Реал» у фіналі Ліги чемпіонів.

Зараз неймовірні часи для геймерів. З ноутом можна всістися будь-де – і одразу почати грати проти людей з усієї планети. А я досі пам'ятаю, наскільки важким був звичайний настільний комп'ютер, коли я тягнув його через весь Київ на Позняки, щоб усю ніч грати в одній компанії друзів. Ніяких Steam'ів чи чогось подібного тоді, звичайно, не було, але дуже хотілося побачити головне видовище нашої планети – розчароване обличчя приятеля, коли ти знищуєш його дорогоцінного бойового робота чи щось таке.

От саме через цей кайф ми з друзями нещодавно підсіли на Left4Dead 2. Це така гра-м'ясорубка, за сюжетом якої ти в постапокаліптичному світі або мочиш зомбі, або навпаки змагаєшся з останніми людьми за виживання. Затягує страшно – заходиш на півгодинки, щоб пару разів залишити приятеля позаду, на поталу зомбі, а потім виринаєш через годин так вісім, коли всі рідні й близькі зібралися навколо ноута, щоб спопелити тебе поглядом. Але ж зомбі самі себе не замочать, хтось же повинен, правда? Чому б не я?

Ігри – це грандіозна індустрія з безліччю інновацій, які потім використовуються у найрізноманітніших сферах. Але чомусь досі багато людей вважають це лише безглуздою забавкою. Насправді ж таке хобі може навіть допомагати: скажімо, стратегії дають навички планування і прогнозування на кілька кроків уперед, а шутери навчають роботі в команді та комунікаціям. Але навіть якщо ви граєте в унікальну гру, яка нічого корисного вам не дає, ви все одно знімаєте стрес та розслабляєтесь. Тож все-таки дає!

Олександра Булигіна
директорка агентства programmatic-реклами Amnet Ukraine
Олександра Булигіна
директорка агентства programmatic-реклами Amnet Ukraine
Грати в ігри я почала давно, а от реально задротити – із запуску «Хартстоуна» в 2014 році. Я грала в закриту бету, коли він ще офіційно не запустився.

Я люблю карткові ігри, а шутани – ні. А «Хартстоун» ще й був такий гарненький, кольоровий... При тому що насправді він страшний і відштовхуючий – гляньте на карти, особливо ранні, вони не для слабкодухих. Але все виглядає дуже красиво. Спочатку все почалося в лайтовому режимі, а потім гра ставала складнішою, сильнішою, її постійно розвивали.

Завдяки «Хартстоуну» я почала інакше дивитися на бізнес-можливості. Через те, що я бачила гру з самого початку і дивилася, як вони її розвивають і ускладнюють, я почала шукати бізнеси, з якими можна партнеритись на старті, щоб рости разом із ними. Яскравий приклад – криптовалюти, блокчейн. Якщо ти стоїш у витоків чогось, то з цим набагато простіше працювати.

Я багато граю, коли хворію. Гра рангова, і кожен місяць у тебе обнуляються усі твої рейтинги. І от коли я сильно хворію, можу за тиждень-півтора добігти до свого максимуму, це 6-й ранг. Але «легенду» я так і не отримала.

В моєму оточенні гравців вважають найкращими людьми, бо вони нікого не задовбують зайвими розмовами, а можуть просто сісти і пограти.
Граю кожен день потроху, півгодини чи менше, для відпочинку. Іноді це допомагає розвантажити голову, іноді – поміркувати: ти механічно граєш, а в цей час в голові крутиться якась думка.

Я підсадила на гру всю сім'ю – у мене грають мама і сестра. Ще в мене є кіт і чоловік – теж геймери. Кіт, щоправда, більше спеціалізується на аналогових іграх: любить лазерну вказівку та інші технічні штучки. З бабусею пробували грати в «Хартстоун», але їй було складнувато. Новачку зараз буде тяжко у всьому розібратися. Якщо на початку були пара сотень карт і десяток механік, то зараз карт – пара тисяч, а механік – 40. Просто запам'ятати це все буде складно, тому я щиро співчуваю новим людям. Думаю, усі професійні гравці, – це ранні гравці.

Єдиного портрета гравця немає – це дуже різний народ. У грі є внутрішній чат, де ти можеш френдитись і переписуватись з тими, з ким грав. Мені трапляються різні люди, але жодного разу не зустрілася жінка. А двоє френдів досі впевнені, що я чоловік, тому що ми з ними познайомилися, коли в мене був 6-7-й ранг, а це вже високо. Типу не може бути дівчат у геймінгу. При цьому в мене нік MarfaKrasa.

Одного разу на міжнародному колі з клієнтом колега побачив, що я граю. Були великі круглі очі, але не було питань, бо кол вела я.

Я витрачаю на гру максимум 50 доларів за квартал, наприклад, купую нові типи карт. Я готова донатити за те, що мені подобається. Навіть незважаючи на те, що у компанії-розробника Blizzard капіталізація – 15-16 млрд доларів. Зробили гру нормально – за це хочеться платити.

В моєму оточенні гравців вважають найкращими людьми, бо вони нікого не задовбують зайвими розмовами, а можуть просто сісти і пограти. Стереотипів про те, що ігри – це для дітей, взагалі немає. Мабуть, мені дуже пощастило.

Мабуть, якщо грати 24/7, це швидко перестане приносити користь. Але якщо підходити до ігор з розумом, то вони можуть допомагати й у відпочинку, і в роботі – як і книжки, як і будь-що.

Мирослав Криж
співзасновник Squat 17B Yard Cafe
Мирослав Криж
співзасновник Squat 17B Yard Cafe
Я граю в мозколомні інженерні симулятори, мені подобається після важкого робочого дня розслабитися і всістися перед ноутбуком у безнадійній спробі побудувати теплову машину, що працює за зворотним циклом Карно для порятунку від перегріву тендітних мешканців астероїда в Oxygen Not Included.

Або приходиш такий вночі після вечірки і треба поспати, але ти ж ще не розібрався з арифметичним комбінатором логічної мережі в Factorio і автоматизація поставок урану на центрифугу з використання залізничних складів під загрозою зриву. Не спати!

А безцільність років, проведених в університеті на Факультеті авіаційних і космічних систем, я усвідомив за допомогою справжнісінького симулятора NASA – Kerbal Space Program. Ні з чим незрівнянне відчуття, коли ти, витративши шість годин на планування дослідницької місії, конструювання автоматичного безпілотного апарату, розрахунок оптимальної, з точки зору економії палива, Гоманівськой траєкторії, кличеш дружину гордо показати завершальну стадію місії у вигляді посадки апарату на один із крихітних супутників планети. І раптом усвідомлюєш, що в безповітряному просторі гальмівний парашут не спрацює і вся твоя багатомільйонна місія рівномірним шаром розмазана по дну кратера.

Ну і, звичайно, ми з друзями іноді любимо побитися в Civilization. Це такі шахи, в яких у дебюті ти маршируєш фалангою, в міттельшпілі атакуєш аркебузерів, робиш хитрий гамбіт кулеметною ротою, ставиш шах ракетним крейсером, а мат – величезним бойовим людиноподібним роботом. Кожен раз уявляю собі мою вчительку історії, яка розчаровано хитає головою, коли рота вавилонських стрільців тримає в облозі твердиню індіанців майя.

Хочете, щоб ігри були не тільки розважальними, а й корисними? Тоді обирайте той жанр, який допоможе вам розвивати потрібні навички. Мрієте про керівну посаду – спробуйте утримати мільйон завдань у голові в якомусь менеджерському симуляторі, зібралися піти в мери – встановіть містобудівну гру Skylines (або хоча б симулятор боксу), підтягти логіку або пам'ять – ставте спеціальні іграшки на телефон. Ну, а якщо збираєтесь вибрати своєю професією і покликанням лопання різнокольорових кульок, то для вас постаралися розробники мільйонів непотрібних тайм-кілерів.