Центр економічної стратегії дослідив сучасний портрет українців і з’ясував, що суспільство має значно вищу стійкість до криз, ніж здається, а рівень нераціонального мислення не надто відрізняється від ситуації у західних країнах. З іншого боку, у українців низький рівень довгострокового планування та обізнаність про економічну політику.
На замовлення Центру економічної стратегії (ЦЕС) міжнародна дослідницька компанія Kantar TNS провела в Україні опитування, докладні результати якого будуть презентовані на публічній дискусії 21 травня. Деякі цікаві дані в ЦЕС вже розказали Platfor.ma.
За словами авторів дослідження, 56% українців можна вважати стійкими до криз. Саме така частка суспільства зможе витримати непередбачувані втрати у розмірі 3 тис. грн без необхідності позичати гроші. З них для 21% такі витрати не становитимуть проблеми, а 35% для цього доведеться економити на інших витратах.
Що цікаво, стійкість українців до фінансових витрат в певному сенсі краща, ніж у американців. За даними схожого опитування в США, 40% кажуть, що їм доведеться позичати гроші для несподіваних витрат у $400 чи вони взагалі не зможуть профінансувати такі витрати. Хоча $400 — це більше ніж 3 тис. грн, але $400 становить близько 10% середнього місячного доходу американців, тоді як 3 тис. грн становить близько третини середньої зарплати українців.
Втім, цілком можливо, що в соцопитуваннях люди мають схильність занижувати свої доходи, а тіньовий дохід не відображений в офіційній статистиці. Тож фінансовий стан українців не такий поганий, як може здаватися на перший погляд. Тим не менш, залишається ще 44% громадян, в яких немає стійкості до фінансової кризи.
Хоча в українців і кращий фінансовий стан, ніж здається, багато людей все ж схильні вірити у нераціональні речі. Велика частка опитаних вірить у ворожок (40%), гороскопи (34%) та впевнена, що вакцинація шкідлива для здоров’я (30%). У цих речах ми не унікальні та близькі до західних країн.
При цьому в українців трапляється дещо парадоксальне бажання поєднати конкурентну економіку з великими державними підприємствами. З одного боку, 80% погоджуються з тим, що конкуренція — це добре, з іншого — 59% вважають за потрібне збільшити частку державної власності в економіці, а 90% підтримують державне регулювання цін на продукти та ліки. Ці твердження не обов’язково є взаємовиключними: державні підприємства також можуть конкурувати між собою, однак стимулів до цього в них менше.
Усі ці факти можуть вказувати на те, що в українців немає сталої ідеології: вони підтримують як ліберальні, так і неліберальні пропозиції, а тому і голосують, орієнтуючись не на програми політиків, а на власні емоції.
На думку дослідників, змінити ситуацію допоможе покращення якості економічної освіти у школах та університетах та збільшення збалансованих новин та дискусій про економіку у засобах масової інформації.