fbpx

Проєкти, мітологія, фемінитиви: оприлюднили повний новий правопис

28 Травня 2019
мова реформація

Інститут мовознавства імені Олександра Потебні Національної академії наук опублікував нову редакцію «Українського правопису». Її Кабінет міністрів схвалив 22 травня. Нова редакція замінить редакцію 1992 року.

Опублікований на сайті документ містить 282 сторінки. Крім того, інститут опублікував скорочений конспект, у якому вказані зміни у написанні слів без варіантів, а також варіантні доповнення до чинних норм.

Без варіантів:

– проєкт, проєкція (так само як ін’єкція, траєкторія, об’єкт та інші слова з латинським коренем -ject-);

– Дікенс, Те́керей, Бе́кі (без подвоєння приголосних -кк-), адже «буквосполучення ck, що  в англійській, німецькій, шведській та деяких інших мовах передає звук [k], відтворюємо українською буквою к»;

– пів хвилини, пів яблука, пів Києва (пишемо нарізно без дефіса), але одним словом як цілісне поняття півострів, півзахисник, півмісяць;

– прикметникові закінчення російських прізвищ із закінченням -ой передаються через -ий: Донськúй, Крутúй, Луговськúй, Полевúй, Трубецькúй, але Толстóй;

– священник (як письменник з подвоєнням приголосних як наслідком їх збігу).

З варіантами:

– Вергілій і Верґілій, Гео́рг і Ґео́рґ, Гулліве́р і Ґулліве́р, адже у прізвищах та іменах людей допускається передавання звука [g] двома способами: шляхом адаптації до звукового ладу української мови — буквою г і шляхом імітації іншомовного [g] — буквою ґ;

– аудієнція і авдієнція, лауреат і лавреат, аудиторія і авдиторія, адже у словах, що походять із давньогрецької й латинської мов, буквосполучення au звичайно  передається через ав, але у запозиченнях із давньогрецької мови, що мають стійку традиція передавання буквосполучення au шляхом транслітерації як ау, допускаються орфографічні варіанти;

– кафедра і катедра, ефір і етер, міф і міт, Борисфен і Бористен, адже буквосполучення th у  словах грецького походження передаємо звичайно буквою т, але у словах, узвичаєних в українській мові з ф, допускається орфографічна варіантність;

– і́рій і и́рій, і́род і и́род – деякі слова мають варіанти з голосним и;

– ра́дості й ра́дости, любо́ві й любо́ви, Білору́сі й Білору́си, адже іменники на -ть після приголосного, а також слова кров, любо́в, о́сінь, сіль,  Русь, Білору́сь у родовому відмінку однини можуть набувати як варіант закінчення -и.

Також інститут офіційно закріпив вживання в українській мові фемінитивів:

За допомогою суфіксів -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- та інших від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі. Найуживанішим є суфікс -к-, бо він поєднуваний з різними типами основ: а́вторка, диза́йнерка, дире́кторка, реда́кторка, співа́чка, студе́нтка, фігури́стка та інші.

Суфікс -иц-(я) приєднуємо насамперед до основ на -ник: верста́льниця, набі́рниця, пора́дниця та -ень: учени́ця.

Суфікс -ин-(я) сполучаємо з основами на -ень: кравчи́ня, плавчи́ня, продавчи́ня, на приголосний: майстри́ня, філологи́ня; бойки́ня, лемки́ня. Суфікс -ес- рідковживаний: дияконе́са, патроне́са, поете́са.

У повній редакції пояснюється, що творці правопису орієнтувалися на специфіку історичної й діалектної основи української мови, на її характерні ознаки порівняно з іншими слов’янськими мовами, і на мовну практику визначних українських письменників і перекладачів.

28 Травня 13:37
мова реформація
Найцiкавiше на сайтi