Нейробіологи з Медичної школи Стенфордського університету описали механізм, який відповідає за реакцію на небезпеку у мишей, і змогли «відключити» у гризунів прояви страху при вигляді загрози.

Вчені провели експеримент, в ході якого гризунам показували коло на екрані, яке поступово розширювалося та зображувало хижого птаха, що нападає зверху. Об’єкти, що наближаються, інстинктивно вселяють страх, тому під час досліду вчені спостерігали за змінами активності певних зон мозку тварин, відстежуючи рівень білка з-Fos, що пов’язаний зі стресовими реакціями.

В результаті було виявлено, що при наближенні «птаха» в мозку активізувалася одна зі структур таламуса (vMT) – зони, яка відповідає за передачу інформації від органів чуття до відповідних областей кори великих півкуль. З’ясувалося, що vMT збирає інформацію з різних зон мозку і передає наступний сигнал за двома основними напрямками: до мигдалеподібного тіла (амігдалу) і префронтальної кори. Більш ранні роботи пов’язують амігдалу зі страхом і реакцією на загрозу, а медіальну префронтальну кору – з плануванням діяльності.

Потім біологи по черзі стимулювали зони мозку тварин, що передають сигнали амігдалі та медіальній префронтальній корі. Це спрацювало: першому випадку миші частіше лякалися, побачивши наближення «хижака», у другому – демонстрували агресію.

Біологи припускають, що стимулювати потрібні зони мозку можна за допомогою неінвазивних методів. А оскільки базові механізми реакції на загрозу у людей і мишей схожі, вчені вважають, що результати їх експерименту в перспективі можна буде використовувати в терапії тривожних розладів, фобій і посттравматичного стресового розладу.