Математики за допомогою нового методу визначили основні етапи в історії живопису і класифікували провідні напрямки. Такий підхід зможе передбачати тенденції подальшого розвитку мистецтва.

Міжнародна команда науковців з Бразилії, Словенії та Австрії під керівництвом Арольдо Рібейро з Державного університету Маринга вивчили близько 140 тис. робіт різних стилів, століть і художників із бази даних WikiArt. Вони розрахували для кожної складність і ентропію, щоб подивитися, як ці два параметри змінювалися з часом.

В результаті чітко виділили два переходи в історії живопису: від класичного періоду (середньовічний живопис, епоха Відродження, неокласицизм і романтизм) до нового мистецтва (імпресіонізм і авангардні жанри першої половини XX століття), а потім від нового мистецтва – до новітнього, постмодерну, який починається з розвитком поп-арту в 1960-і роки. Вчені відзначили, що перехід до нового мистецтва привів до збільшення хаотичності зображення і зменшення деталізації, а до мистецтва другої половини XX століття – навпаки, до різкого збільшення складності та впорядкованості зображення. Також виявилося, що з 92 різних напрямків живопису можна виділити 14 основних груп.

Різні періоди розвитку живопису на діаграмі складність-ентропія

Різні періоди розвитку живопису на діаграмі складність-ентропія

Вчені вважають, що запропонована ними класифікація добре описує тенденції розвитку живопису. Однак проблема може бути в тому, що у подібному методі не враховуються деякі аспекти, пов’язані з композицією картини. Втім, науковці сподіваються, що в майбутньому за допомогою такого підходу можна прогнозувати появу нових стилів – принаймні з точки зору локальної структури зображень.