Мінцифри створило освітній серіал про TikTok, Instagram та Facebook. Стати блогером тепер легше

2 Червня 2020

Міністерство цифрової трансформації України та Senate Agency створили освітній серіал «TikTok/Instagram/Facebook: як залишатись в тренді в 2020». Він навчити використовувати соцмережі на повну.

8 серій тривалістю 4-12 хвилин навчать вас без професійних навичок створювати якісні фото та відео, розкажуть, чому TikTok змусив танцювати весь світ, що таке таргетована реклама, як за допомогою лише смартфону заробляти гроші та як соціальні мережі змінили правила бізнесу.

Під час презентації освітнього серіалу заступник Міністра цифрової трансформації з питань євроінтеграції Валерія Іонан зауважила, що спершу проєкт Дія.Цифрова освіта допомагав опоновувати цифрові навички людям поважного віку. Тепер проєкт готовий боротися і за увагу молоді. Це перший освітній серіал на платформі Дія.Цифрова освіта, в якому взяли участь дуже багато блогерів. 

В освітньому серіалі взяли участь 14 блогерів і експертів: Марина Ковтун, Лера Дідковська, Андрій Трушковський, Валерія Толочина, Роман Свечкоренко, Дмитро Дір, Юрій Петров, Сергій Леско, Роман Кондратюк, Олексій П’ятниця, Даниїл Пономаренко та інші. 

Співзасновник Senate agency Сергій Леско запевнив, що знання, отримані після перегляду освітнього серіалу, допоможуть стати SMM-менеджером або розпочати власний блог у соцмережах.

Серіал можна переглянути безкоштовно на платформі «Дія.Цифрова освіта».

2 Червня 0:07
Найцiкавiше на сайтi

«В якийсь момент мені здалося, що я занадто насолоджуюся життям»: Дмитро Дубілет про технології та роботу в Кабміні

– Рівно три місяці тому вийшло наше інтерв’ю з тобою на Platfor.ma. Ти казав, що багато працюєш – 12 годин на день. Скільки зараз?

– Однією з мотивацій стати міністром Кабміну було моє внутрішнє відчуття недостатнього завантаження. Я говорив, що у мене робочий день – близько 12 годин, але якщо брати до уваги саме ту частину, яка являла собою якийсь виклик, то це 6-7 годин, не більше. Мені пощастило (або не пощастило), що в Monobank та інших проєктах у мене сильні бізнес-партнери, тому в їхньому оточенні я певною мірою розслабляюся. В якийсь момент мені здалося, що я занадто насолоджуюся життям, тому коли надійшла пропозиція приєднатися до Кабміну, я подумав, що це саме те місце, де челенджів буде вдосталь.

Зараз мій робочий день складає близько 13-14 годин по буднях, у вихідні – 7-8. Але це абсолютно неправильно, і зараз я розумію, що потрібно зменшувати оберти, тому що ти просто фізично не справляєшся і починаєш лажати. Тому в мене мета – повернутися в плюс-мінус нормальний режим, оскільки найближчий рік я ще точно буду працювати в Кабміні.

Взагалі, ніхто до кінця не розуміє, що це за посада така – міністр Кабміну. Але вона дуже зручна, тому що ти можеш займатися проєктами, які тобі подобаються, при цьому роботи абсолютно необмежена кількість. Якщо я бачу завдання, яке мене збуджує, наприклад, те ж скасування обов’язкової трудової книжки, то зазвичай всі ключові міністри з великим задоволенням погоджуються на його реалізацію.

– Чи буває у тебе прокрастинація? Наприклад, коли думаєш, що треба врятувати людей від корупції, але тут вийшов класний ролик на YouTube…

– Прокрастинація, звичайно, є, але вона ховається не за YouTube, а, наприклад, за іншими проєктами, які більше подобаються. 

– Розкажи про своє хобі.

– У мене є пристрасть – прапори. Я навіть відкрив телеграм-канал «Прапори з Дмитром Дубілетом», але цьому я зараз присвячую не так багато часу, як хотілося б.

– Є купа курсів з особистісного росту про те, як досягти успіху й тому подібне. Ти віриш в такі штуки?

– В цілому так, я в них вірю. Причому справа не в тому, що вони дають тобі щось конкретне, а в тому, що вони можуть надихати. Якщо це призводить до того, що ти, наприклад, створюєш власний бізнес, то воно того варте.

Я не дуже часто брав участь у таких заходах, але в мене є досвід отримання MBA – вважаю, що це була досить успішна інвестиція. Я шість років займався власним бізнесом, а коли отримав вже новий досвід, то зміг поглянути на якісь речі під новим, більш розширеним кутом.

– Ти вважаєш себе успішним? 

Ні. На мою думку, коли людина вважає себе успішною, вона близька до того, щоб зупинитись. 

Гроші, м’язи, реформи: Дмитро Дубілет про свою віру в технології, Monobank і СБУ

АвторЮрій Марченко
24 Липня 2019

Минулого тижня Дмитро Дубілет став радником в.о. голови СБУ і буде займатися запровадженням технологій у боротьбу з корупцією. Крім того, він керує інноваційним фінансовим проектом Monobank, запускає Koto – аналогічну установу в Британії, а також є співзасновником нестандартного спортивного клубу Smartass. Для свого циклу інтерв’ю «Надлюдський фактор» Platfor.ma поговорила з Дмитром про те, чому він не радить створювати банки, як технології можуть змінити державу і чому Європа йде туди, звідки ми тікаємо.

– Monobank, Smartass, Koto, а тепер ще й ІТ-реформами знову будеш займатися. Якщо тобі треба представити себе одним словом, то як ти вітаєшся?

– Та просто – бізнесмен або підприємець.

– Наскільки складно перемикатися між настільки різними проектами? Є якісь методики?

– Дійсно, перемикання поглинає досить велику кількість часу і енергії, але методик ніяких немає. Просто намагаюся структурувати все так, щоби різні завдання не сильно перепліталися у часі.

Чесно кажучи, є відчуття, що я як раз сильно недозавантажений. У всіх проектах, які ти перерахував, є багато розумних людей, які роблять купу правильних речей, а моя роль – керувати, радити, давати якісь настанови. Все це не заповнює мій робочий день годин на чотирнадцять, як хотілося б.

– А на скільки заповнює?

– Ну, десь дванадцять. В принципі, день може тривати досить довго, але по-справжньому ефективно, так, щоб я аж сам кайфував від продуктивності – годин п’ять-шість.

– У всіх цих сферах ідеї ваших проектів досить нетипові: спортивний клуб на межі з дискотекою, банк без відділень, вихід в Британію. Як вони з’являються?

– У кожного проекту своя історія. Якщо взяти банківські, то у нас велика команда колишніх колег по Приватбанку, з якими ми всі робимо. Але, до речі, нічого особливо проривного в ідеї немає. Якщо ти все життя займався фінансовою справою, то, звичайно, думаєш про те, щоб створити власний банк. А якщо ти створюєш його в 21 столітті, то було би дивно робити установу з відділеннями. Тобто не було ніякої ванної, де ми сиділи як Архімед і такі раптом: «Еврика!».

Кіт Дмитра – прообраз маскота Monobank

«Мы создаем новую цифровую нацию»: как Эстония манит инновациями и простотой

30 Грудня 2017

Эстония – это страна, в которой цифровые технологии интегрируются в жизнь чуть ли не активнее всего в мире. При этом некоторые инновации доступны не только гражданам. Уже несколько лет в стране действует система e-Residency – это когда кто угодно может зарегистрировать компанию в Эстонии и вести бизнес как житель страны ЕС. Кроме того, эта программа снижает расходы предпринимателей и в целом серьезно облегчает им жизнь.Platfor.ma поговорила про электронное резидентство с IT-директором эстонского правительства Сиимом Сиккутом, чтобы выяснить, зачем это бизнесу и зачем самой Эстонии.

– Вы директор программы e-Residency. Звучит солидно, но что это значит на самом деле? За что именно вы ответственны и какова ваша главная задача?

– Я отвечаю за разработку программы электронных резидентов. Поскольку я запускаю e-Residency в качестве государственного стартапа, то считаю самой важной задачей изучение и развитие проекта в тесной связи с пользователями — нынешними электронными резидентами. Да и вообще нужно постоянно работать над улучшением и расширением возможностей системы e -Residency.

– Какие услуги доступны в рамках электронного резидентства?

– Электронные резиденты могут онлайн регистрировать предприятия за один день, управлять компанией из любой точки мира, подавать заявки на открытие платежных счетов и кредитных карт, использовать электронный банкинг, использовать международные платежные системы (PayPal, Braintree и другие), подавать налоговую декларацию в Эстонии (если есть такая потребность), подписывать любые документы и контракты. Все это можно сделать в цифровом виде и без необходимости нанимать местного руководителя предприятия.

Система e-Residency будет полезна очень многим. Например, деловым людям вне Европейского Союза, которые хотят получить доступ к единому рынку ЕС; фрилансерам из стран с формирующимся рынком, которым необходима возможность принимать оплату по онлайн-кредитным картам, но в их стране такой услуги еще нет; «цифровым кочевникам», которые путешествуют по миру и хотят управлять своей компанией комфортно через сеть, где бы они ни находились в данный момент; начинающим предпринимателям, которые желают получить доступ к трансграничному капиталу, и бизнесменам из ЕС, которые хотят снизить свои расходы на администрирование компании. Как и в случае с цифровыми идентификационными карточками, решения и контракты могут быть мгновенно юридически заверены и подписаны онлайн – это устраняет хлопоты и расходы на отправку документов курьерскими службами.

E-резиденты присоединяются к одному из самых передовых цифровых сообществ и наиболее функциональной виртуальной бизнес-среде в мире. Они становятся частью бизнес-экосистемы ЕС и пользуются согласованными правилами Единого рынка ЕС. При этом расходы на регистрацию и обслуживание своей компании снижаются, поскольку государственная пошлина за оформление предприятия составляет всего 190 евро, а услуги бухгалтерского учета для частного сектора начинаются от 60 евро в месяц.

– Правильно ли я понимаю, что с помощью таких нововведений Эстония намерена стать мощным финансовым центром как, например, Сингапур, только виртуальным? Что делает систему безопасной и благоприятной для ведения бизнеса?

– Система e-Residency создает новую цифровую нацию для всех людей на планете, где никто не ограничен в плане предпринимательского потенциала только из-за места проживания или желания путешествовать. С электронной резидентностью мы стремимся разблокировать глобальное развитие путем демократизации доступа к предпринимательству и электронной коммерции.

– Какое преимущество e-Residency можно считать наиболее впечатляющим и значительным? Что действительно изменило жизнь мировых предпринимателей к лучшему?

– Я бы сказал, что это полная независимость от места расположения и доступ к платежным системам.

Финансовая изоляция — это одна из самых больших проблем, стоящих сегодня перед миром, особенно в среде предпринимателей. Огромное количество людей по-прежнему не может получить доступ к финансовым услугам, в которых они нуждаются, поскольку эти услуги недоступны в том месте, где они находятся.

Одной из основных причин роста популярности электронной резидентности является возможность пользователей системы получать доступ к PayPal и финансированию от заграничных заказчиков, в то время как эти услуги ограничены в их стране пребывания. Например, с компанией, созданной через e-Residency, украинский предприниматель может предлагать свои услуги по программированию немецкому клиенту и получать оплату за свою работу, не покидая родины.

Чиновникам дадуть «Нобеля»: як цифрова диктатура контролюватиме держслужбовців

Команда новоствореного проекту «Нобель» на чолі з Максимом Бахматовим анонсувала запуск в Україні «цифрової диктатури» – інструменту для оцінки ефективності державного менеджменту. Ми спитали у співзасновників, про що йдеться.

Про проект «Нобель» вперше заговорили в травні 2019 року. У нього четверо засновників: Максим Бахматов (Unit.City), Євген Кудрявченко (Vintage Web Production), Володимир Рогов (бізнес-тренер) і Олексій Купрієнко (Underdog The UnLawyers). За їхнім задумом, інструмент вимірюватиме рейтинг чиновників на основі відкритих даних, буде повністю публічним і покаже, хто з посадовців відпрацьовує свою зарплату, а хто ні.

«Нобель» позиціонує себе як новаторське бюро електронного контролю та спільноту людей, які «вкрай охриніли і вирішили, що у них є всі можливості змінити свою країну».

– Чому ви вирішили запустити цей проект? Чому саме зараз?

– Просто ідея дозріла. Вперше я задумався про такий проект навесні 2018 року. Перший раз з колегами по ринку обговорив після iForum того ж року. Почав ходити, думати, обговорювати, не розуміючи, як краще підійти до реалізації. Насправді, ми і зараз спершу намагаємося перевірити гіпотези, не маючи того плану, в якому впевнені на 100%. Так, це точно рейтинг, заснований на big data і аналітиці, це точно крутий IT-продукт, але який вектор буде в підсумку, на що робимо упор? Думаю, найкращий підхід – як у стартапі: пробувати, змінювати рішення, поки воно не стане ефективним, а не чекати, коли прийде розуміння, як у теорії все буде працювати найкраще.

Навіщо мені взагалі цей проект? У мене викликає щире здивування і на фізичному рівні незадоволення той факт, що держава не зацікавлена ​​в самоконтролі й результативності. Притому держава сама по собі – це прості люди, які просто неефективно і по-кінченому працюють. Значить, змусити працювати їх ефективно можна, виставивши рамки і критерії підрахунку цих результатів – як у бізнесі, тільки так.

Найуспішніші країни сьогодні – це все ж бізнес-проекти: вони ефективні, прибуткові, у них є ресурс на те, щоб боротися з корупцією, розвивати країну, годувати, поїти, воювати, бути зубастими. Відповідно, є критерії, терміни, розуміння вектора, куди вони йдуть і в якому темпі. А у нас хіба є? Це огидно.

«Нобель» – це не тільки примха, мрії про мир у всьому світі і прекрасне майбутнє. Це питання державної безпеки. Якщо ми так спокійно дерибанимо (і відсутністю відсічі дозволяємо це робити) бюджети, які нам виділяють в межах державних кредитів, ми ж не тільки б’ємо по репутації країни, але недодаємо бюджети в армію, службу безпеки, поліцію, реформи, освіту і так далі. Це замкнене коло, яке може призвести до розвалу держави.