31 липня 2015

Віктор Таран: «Кожен зможе дивитися, як органи влади розпоряджаються коштами»

Спільно з Реанімаційним пакетом реформ (РПР) ми досліджуємо, які зміни відбуваються в державі, а які ще мають відбутися – і чому. Цього разу голова Центру політичних студій та аналітики Віктор Таран розповів Platfor.ma, що таке публічні фінанси, навіщо про них знати українцям та коли з’явиться спеціалізований сайт з цією інформацією.

 

 

Що таке публічні фінанси і чому українцям варто ними перейматися?

 

– Поняття публічні фінанси включає в себе всі гроші, якими володіє та розпоряджається держава. У чому принципова різниця від бюджетних коштів? Бюджетні гроші формуються виключно за рахунок наших податків. А публічні включають в себе і ті кошти, які держава заробляє через державні підприємства, комунальні, державні банки, використовує преференції, які їй дає державний статус. Наприклад, при сплаті податків. Але за рахунок цих пільг та допомоги держави вони повинні отримувати прибуток і наповнювати бюджет. Дуже важливо тримати контроль за цими грошами, тому що вони можуть заробити 300 грн, а показати лише 100, поклавши різницю в кишеню. Тому раціональне використання цих грошей і зменшення корупційних ризиків у роботі чиновників, які розпоряджаються коштами, дає можливість повноцінно наповнювати державний та місцеві бюджети.

 

– Відкривши доступ до всієї інформації, ми вирішимо проблему?

 

– До лютого цього року (до прийняття закону про відкритість використання публічних коштів, – Platfor.ma) громадяни мали частковий доступ тільки до інформації про те, як чиновники використовують бюджетні кошти. Натомість про використання публічних вони не знали нічого. А сума оборотних коштів складає понад 300 млрд грн на рік. Контроль за цими грошима просто випадав з поля зору громадськості. Окрім державних та комунальних підприємств це стосується і державних банків та Національного банку, Фондів державного страхування та інших розпорядників коштів.

Раніше ця інформація чиновниками ховалася. Особливо цим зловживали комунальні підприємства, які працювали на місцевому рівні. Закритість підвищувала корупційні ризики в їх роботі, адже отримані кошти вони просто «ділили» між собою, використовуючи систему відкатів, а на безпосереднє виконання робіт лишалися невеликі кошти. В результаті люди на місцях отримували неякісні ремонти доріг, будинків, діти – погане харчування в школах, а мешканці їздили на старих автобусах і тролейбусах.

 

– Що дасть відкритий бюджет окремо взятій людині? Що вона там знайде?

 

– Законом «Про відкритість використання публічних коштів» передбачено створення єдиного веб-порталу, на якому кожен громадянин в режимі реального часу матиме можливість подивитися, як органи влади, державні та комунальні підприємства розпоряджаються публічними коштами. Зокрема вони зможуть подивитися, який товар чи послугу вони закупили і скільки за це було заплачено. Наприклад, він зайде на сайт і побачить, що міська рада закупила картоплю для харчування дітей в школах, яка всюди коштує 5 грн, по 15. І він знатиме, що це зробив мер, якого він обирав.

 

 

От уявіть, ви – мешканка міста Києва – виходите на вулицю і бачите, що у вашому будинку починають робити ремонт. Ви радієте, але думаєте – цікаво, а що ж там має бути? Заходите на сайт, знаходите на ньому вашу районну адміністрацію, потім управління житлово-комунального господарства і далі скачуєте безпосередній договір підряду на ці ремонтні рооти. Прочитавши його, ви дізнаєтесь, що загальна сума ремонту складає 300 тис. грн і в його вартість входить, наприклад, обклеєння пінопластом, опрацювання ебонітовою смолою і так далі. Ви маєте повну інформацію, завдяки якій можете особисто контролювати хід виконання робіт. Якщо ж робітники будуть неякісно виконувати свою роботу або не використовувати всі матеріали, які зазначені у договорі, ви зможете написати запит у прокуратуру чи ДФІ (колишнє КРУ).

 

– Громадяни самі повинні цим займатися?

 

– Оскільки в нас величезна кількість комунальних підприємств, правоохоронним органам дуже важко контролювати діяльність кожного з них. Вони діють вибірково. Звичайно, є ряд громадських організацій (включаючи нашу), які діють інакше. Ми моніторимо закупівлі і як тільки бачимо корупційні ризики, то одразу оскаржуємо. Але при всій нашій активності ми не встигаємо всюди.

 

Люди можуть робити те саме, що ми – оскаржувати. Це можна зробити самостійно або звернутися за допомогою до якогось депутата чи в правоохоронний орган.

 

– Думаєте, багато людей готові це робити?

 

– 10-15% активних громадян на всю Україну буде цілком достатньо. У Помаранчевій революції взяло участь всього 5% людей з усієї України, в Революції гідності – 15%. Людей вистачить, головне, щоб вони знали про цей інструмент. Зрозумійте: цей портал, який зробить розпорядження органами влади публічними коштами для громадян та журналістів максимально прозорою, дозволить серйозно мінімізувати корупцію.

 

– Не так давно київська міська влада відкрила свій бюджет. Він дає повну картину?

 

– Вони дуже цим хизуються, але при всій повазі – це не відкритий бюджет. Це візуальна форма дохідної і видаткової частини бюджету. Особливого сенсу в цьому немає, тому що ви бачите тільки загальні тенденції – але не конкретні витрати, де, власне, і закладені корупційні ризики. Наприклад, вас цікавлять закупівлі у сфері охорони здоров’я. Ви відкриваєте і бачите, що на весь Київ виділено 100 млн грн, на кожен район по десять. Ви можете подивитися деталі по кожному з них – скільки передбачено на зарплати, скільки на закупівлю обладнання, перев’язочних матеріалів і так далі.

 

 

– Проблема в тому, що ми не бачимо, чи дійсно це купили?

 

– Скоріше у тому, що ми не знаємо, за якою насправді ціною. За ті ж перев’язочні матеріали можна заплатити як 5 грн, так і 25. На сайті бюджету міста Києва ми цього не можемо дізнатися.

 

– А на порталі, який ви зараз розробляєте, так?

 

– Так.

 

– Але ж це неймовірний масив даних.

 

– Звичайно.

 

– І як його аналізувати?

 

– Наше завдання – створити такі можливості для суспільства, і ми над цим працюємо. Ми маємо зробити так, щоб цей портал запрацював. Боротьба з корупцією успішна тільки там, де інформація, якою володіють органи влади, є  відкритою і доступною для громадян. Доступ громадян до інформації має бути максимальним – від того, скільки грошей передбачено в бюджеті, до конкретного договору, де буде прописаний підрядчик, ціна і умови. Тільки повний ланцюжок дає можливість проконтролювати і мінімізувати корупційні ризики. Якщо ж ти будеш бачити тільки один елемент, це не дасть ефекту.

 

– Чи безпечно відкривати всю інформацію? Її ж можна використати не тільки на благо.

 

– Можна, звичайно. Буде існувати інформація, яка стосуватиметься, наприклад, оборони – там будуть обмеження щодо публікації інформації про закупівлі для нашої армії, яка воює на Сході. Якщо росіяни будуть читати, що ми ремонтуємо 25 БТР-ів, і знатимуть, яке озброєння вони мають, то ми будемо першими, хто ініціює внесення правок у цей закон. Так само буде частково обмежена інформація по Національному та державним банкам. Це питання компромісу, адже ми повинні думати про те, щоб не нашкодити державі та суспільству надмірною відкритістю.

 

– Як часто на сайті оновлюватиметься інформація? І хто її туди вноситеме?

 

– В законі передбачено, що це мають робити самі органи. Є інформація, яку органи влади будуть робити в режимі онлайн, наприклад, це стосується казначейських транзакцій. А є інформація, яку вони будуть оновлювати раз на квартал чи навіть на рік. Згідно закону вони будуть вимушені наповнювати сайт самостійно, в іншому випадку на них чекають серйозні штрафи – 5, 10, 20 тис. грн.

 

 

– Де гарантія, що на сайт викладатимуть правдиві дані?

 

– У разі порушення – адміністративна і кримінальна відповідальність конкретних чиновників. На сайт потрібно викладати скани реальних договорів, вони що, фальсифікуватимуть їх? Це вже від трьох до семи років ув’язнення.

 

– Наскільки я знаю, на розробку порталу не виділялися кошти з бюджету. Яка сума потрібна і як ви вирішуєте цю проблему?

 

– Не виділялися, але багато грошей і не треба. Ми залучили волонтерів, залучили ресурси. Думаю, що все буде нормально. Останя цифра, яка зараз називається, становить 200 тис. грн. Хоча цікаво, що коли ми працювали з урядом Януковича, то нам казали про 300 тис. євро.

 

– Розробляючи цей проект, ви базувалися на міжнародному досвіді? Він приносив результат?

 

– Так. Тільки ті суспільства, які це робили, зараз є найбільш успішними. Для порівняння, перший закон про доступ до публічної інформації був прийнятий наприкінці XVIII ст. у Швеції. Тепер давайте подивимося, як живуть скандинавські країни.

 

Якщо влада буде закритою, ми не зможемо подолати корупцію. Ми можемо бачити лише невеликі частини і гасити окремі спалахи, але тотально ми її не здолаємо.

 

Такий сайт – не нова ідея. Подібні є в Америці, Польщі, Казахстані. Цей законопроект ми розробляли ще у 2013-му році, і тоді вивчали досвід інших країн. Як показує міжнародна практика, прийняття подібних законів може одразу зменшити рівень корупції на 30%, а вподальшому максимально її мінімізувати.

 

Ми зібрали багато інформації про те, як подібні сайти функціонують у світі. В результаті зрозуміли, що максимальної прозорості можна досягнути тоді, коли інформація буде відкрита наскрізно від першого до останнього пункту.

 

До речі, американці з міжнародної організації IBP були дуже вражені нашою концепцією. Вони сказали, що подібної прозорості немає навіть у них. А коли система запуститься, вони ставитимуть це всім у приклад.