3 вересня 2015

Вирок системі: суддя і експерт про те, як і чому треба провести судову реформу

Спільно з Реанімаційним пакетом реформ (РПР) ми продовжуємо досліджувати те, які зміни відбуваються в державі, а які ще мають відбутися – і чому.  Сьогодні експерт РПР та суддя Вінницького окружного адмінсуду Михайло Жернаков розповів Platfor.ma, чому президент не хоче проводити судову реформу та чому це небезпечно для України.

 

 

Судову реформу вважають в Україні однією з найбільш нагальних. Які найбільші недоліки сьогоднішньої системи?

 

– Суспільна думка говорить про те, що головні проблеми в судовій владі - це залежність суддів від політиків та олігархів і корупція. Але експерти звертають увагу також на відсутність відповідальності. Мається на увазі не тільки покарання, але і підзвітність та прозорість механізму. Судова влада не є богом, що може вирішити все на свій розсуд. Це така сама гілка влади, як і будь-які інші, вона має знаходитися в системі стримувань і противаг. На жаль, останні десятиліття наша судова система постійно була підпорядкована виконавчій владі. Більше того, вона була підзвітна президенту, який за конституцією в принципі не є жодною з гілок влади. Через це наша система і стала хиткою.

 

Якою вона мала би бути?

 

– Щоб працювати нормально, судова система має бути незалежною, відповідальною та некорумпованою. На жаль, зараз рівень довіри до суду дорівнює 9% – це за даними дослідження Фонду демократичних ініціатив ім. Ілька Кучеріва і Центру Разумкова. З них довіряють повністю тільки 1,5%.

 

Ця статистика показує ставлення до системи усіх людей – незалежно від того, зверталися вони колись до суду чи ні. Є й інші дані, які показують, що серед тих, хто користувалися судовими послугами, близько 40% залишаються задоволеними результатом.

 

– Є такі дослідження, але в мене небагато до них довіри. Є й думка, що довіряють 50%, бо приблизно стільки позовів задовольняють. Але це не показник якості. Наприклад, у Німеччині адміністративні суди задовільняють тільки одну з десяти скарг громадян. При цьому рівень довіри до них сягає 80%. Тобто люди, позови яких не задовольнили, визнають, що суд вчинив чесно. Я стикався з таким і в Україні, але, на жаль, нечасто.

 

Це питання відкритості до людей: поліція ж теж може виписати штраф, але якщо вона зробить це з посмішкою та побажаннями гарного дня, то ставлення до неї зміниться. Довіра - це результат діяльності будь-якої системи. Вона прийде сама собою, як тільки система нормально запрацює.

 

А як щодо нових поліцейських? Довіра до них зявилася ще до того, як вони заступили на службу.

 

– Рецепт успіху нової поліції можна легко застосувати до судової системи.

 

Туди набирали зовсім нових людей, ви вважаєте, що так треба зробити і з суддями?

 

– Ні, я навпаки проти того, щоб усіх без винятку звільняти. Всі, хто таке пропонує – популісти. Достатньо провести прозорий конкурс на всі відкриті посади в судовій системі.

 

Та ж патрульна поліція показала, що в старій системі є достойні люди, які готові працювати за новими правилами. Думаю, що непідкупні судді без палаців та автопарків повинні мати шанс залишитись при роботі. Повірте, таких суддів багато, просто ми про них рідко чуємо. Натомість багато знаємо про негідників.

 

Ви знаєте, скільки суддів є по-спражньому доброчесними?

 

– Вони точно є, це я гарантую. Але я не можу сказати, скільки саме – їх неможливо порахувати. Саме тому нарешті має бути створений механізм, який зможе виміряти, хто чесний, а хто ні.

 

 

І як же виміряти чесність? Прийняті минулого року закони регулюють це?

 

– Ті процедури, які зараз передбачені трьома прийнятими законами, або вже не спрацювали, або показують, що не спрацюють у майбутньому. Наприклад, закон «Про відновлення довіри до судової влади» передбачив створення Тимчасової спеціальної комісії. За останній рік вона напрацювала менше 50 висновків, які стосуються дуже обмеженого кола суддів, які приймали рішення проти активістів Євромайдану.  Щегірша ситуація з законом «Про очищення влади».

 

Знаєте, скільки суддів звільнено після Революції гідності за результатами цих процедур? Жодного. Тож коли я чую історії про нові органи і нових людей, у мене є тільки одне питання: і де ж результат?

 

Сьогодні в Україні трохи більше 8 тис. суддів – це трохи менше, ніж раніше, з огляду на те, що ми маємо окуповані території. При цьому система дуже перевантажена справами і позовами, які взагалі не повинні розглядатися судами. Якщо це спростити, то ми реально потребуватимемо 4-5 тис. суддів.

 

То що робити з цими 8 тис. суддів, які є в нас зараз? Вони мають пройти конкурс, переатестацію чи іншу процедуру?

 

– Зараз, щоб звільнити суддю, треба довести, що він порушив присягу. І будь-яке звинувачення можуть легко спростувати самі суди. Натомість, за такого низького рівня довіри до системи в цілому кожен суддя повинен або довести, що він доброчесний, або піти з посади. Тому що якщо виникають навіть найменші сумніви у доброчесності судді, він уже не суддя. В цивілізованому світі в такому випадку добровільно ідуть з посади. Я думаю, що кожен суддя має пройти через просту процедуру відбору. Це має бути перевірка майнового стану: де він живе, на чому їздить і так далі. А також перевірка репутації – це головний критерій.

 

Хто буде робити перевірку суддів?

 

– Ми пропонуємо, щоб це була Тимчасова робоча комісія з 11 членів. Слово «тимчасова» тут ключове – вона працюватиме лише певний час, що дозволить зробити її максимально незацікавленою. Це відповідає як європейським стандартам, так і нашим сьогоднішнім потребам. До складу комісії повинні увійти судді Конституційного суду, і, передбачаючи питання, одразу відповім: так, серед них є професіонали з бездоганною репутацією, які багато років систематично відстоювали верховенство права в Україні, писали окремі думки проти одіозних рішень. Також до комісії мають увійти адвокати, представники громадськості – так само ті, яким максимально довіряє суспільство.

 

– Тобто ці 11 людей повинні перевірити більше 8 тис. суддів? Наскільки це реально?

 

– Комісія прийматиме рішення на основі вже напрацьованих матеріалів, тобто її члени не будуть бігати і перевіряти кожного суддю. Важливо налагодити співпрацю, наприклад, з Національною агенцією із запобігання корупції, що дасть змогу отримати інформацію про реальний майновий стан суддів. Не треба звільняти всіх суддів, хай просто пройдуть хоча б цей фільтр.

 

Починати треба з вищих судів. Більше того, я переконаний, що потрібно оновлювати касаційний суд, тобто вищу ланку. І це відповідає вимогам Венеційської комісії. Суддів там небагато – до 300 чоловік. Якщо нагорі працюватимуть чесні професіонали, то купувати рішення на нижчих рівнях вже не матиме сенсу.

 

Що ця перевірка значить для самих суддів? Як вона проходитиме?

 

– Судді самі мають бути зацікавлені в цих процедурах. Сьогодні критикують усіх без розбору - і гарних суддів, і поганих. Я знаю випадки, коли багато з них соромляться говорити про те, ким працюють.

 

Варіант перевірки, який ми пропонуємо, є для суддів доволі непоганим. Ми ні в чому їх не звинувачуємо, тобто якщо все нормально – він залишиться працювати. Якщо ж ні – буде лише відсторонений від посади. Це безболісний спосіб люстрації, але ефективний.

 

 

Я знаю, що ці ідеї ви з колегами-експертами виклали у своєму законопроекті. Але його так і не винесли на голосування, натомість Верховна рада розглядатиме законопроект, розроблений Конституційною комісією при президентові. Чому ви не підтримуєте його?

 

– Як я вже казав, будь-яка залежність від президента – негативна. Там кілька непоганих пунктів – наприклад, про запровадження юрисдикції міжнародного кримінального суду. Але вплив Верховної ради усунуто не повністю, вплив президента залишається великим. Формування нової Вищої ради юстиції відбудеться не раніше 2019-го року. Фактично ми зробимо купу якихось незначних технічних змін, які ні до чого не призведуть. Це буде фейкова реформа, а шанс «правильно» змінити Конституцію на найближчі роки ми втратимо.

 

Тим не менше, президент постійно наголошує на тому, що ця реформа – одна з найбільш пріоритетних.

 

– Саме тому він взяв на себе відповідальність і так би мовити всі «бразды правления». Чомусь Міністерство юстиції самоусунулося від цього процесу. А ми з ними, до речі, досить плідно співпрацювали, коли розробляли наш законопроект.

 

Яка його доля зараз?

 

– Наразі ми розсилали усім судам України меморандум про необхідність повного оновлення судового корпусу, який підтримали багато громадських організацій та незалежних експертів. У результаті з більш ніж 800 судів ми отримали відповідь лише з декількох. Одна відповідь була про те, що питання складне, але його можна обговорити; інші – в стилі «дякуємо, отримали». Одна відповідь вразила. Шестеро суддів Новоград-Волинського суду підтримали меморандум. Значить, не бояться пройти перевірку і зацікавлені в оновленні судової влади. Це зайвий раз доводить, що чесні судді є, і їх треба тільки знайти, а для цього потрібен чесний прозорий конкурс.

 

Які інші суди?

 

– Господарський суд Миколаївської області, Луганський окружний адміністративний суд і кілька районних судів. Від решти я досі не отримав жодної відповіді. Це показує, що у своїй більшості судді все ж таки не зацікавлені у справжній судовій реформі, принаймні у прозорому конкурсі.

 

– Чи є шанс, що ваші пропозиції врахують?

 

– Наразі ми розіслали законопроект усім членам Конституційної комісії, звернулися до Володимира Гройсмана і Олексія Філатова як до голови і секретаря з проханням забезпечити участь громадських експертів у засіданні Комісії, щоб презентувати відповідні положення. Але це лише один з етапів. Попереду робота в Верховній раді. Ми сподіваємося також обговорити ці ідеї з представниками Венеційської комісії. Разом із ними ми ще раз уважно проаналізуємо президентський варіант, бо, як кажуть, диявол – у деталях. Європейські експерти кажуть нам: поки можете щось зробити зі своєю судовою системою, зробіть – потім такого шансу може не бути.