«Ми платимо податки – і хочемо за це не так багато»: як корупція програє українцям
«Якби українські журналісти-розслідувачі не писали свої матеріали, не було б Революції гідності», – стверджує голова правління Центру протидії корупції Віталій Шабунін. Про те, що робити з корупцією перед третьою річницею Євромайдану, розбиралися на лекції «Як не дати вкрасти мільйони? Найкращі практики протидії корупції». У межах 4-го Міжнародного конкурсу «Стоп-цензурі! Громадяни за вільні країни» представили низку проектів, які вже зараз допомагають українській державі зберігати мільярди гривень. Platfor.ma розказує найголовніше про них.
Ірина Федорів
kotsubynske.com.ua
«Ви чули історію про 67 квартир мера Ірпеня Володимира Карплюка? Отже, ви чули про нас», – розпочинає свою презентацію Ірина Федорів. Загальнонаціональний ажіотаж свого часу спричинили й опубліковані на порталі «Коцюбинське» розслідування щодо розкрадання землі в Біличанському лісі. Остання перемога регіонального координатора руху «Чесно» – висловлення підозри очільнику іншого міста в Київській області. Меру Бучі Анатолію Федоруку інкримінували перевищення службових повноважень та розкрадання державного майна, обравши мірою запобіжного заходу домашній арешт і носіння електронного браслету – і досягти цього вдалося зокрема завдяки активній роботі Федорів.
Діяльність порталу «Громада Приірпіння» вона називає громадянською журналістикою. «Ми розуміємо, що журналісти на рівні регіонів не можуть заробляти пристойні гроші, якщо вони не пов’язані з певними політичними чи фінансовими колами», – розповідає Федорів. Залучення до публікацій на місцевих сайтах громадян без відповідної освіти – водночас і вимушена міра, і введення свіжої крові у застояну систему. «Одна наша дописувачка довела, що місцевий дитсадок закупив півтори тони солі. Вони що, збиралися тих дітей солити? Зрозуміло, що це була корупційна схема», – наводить злободенний приклад представник руху «Чесно». Раніше подібні публікації могли загубитися в стрічці Фейсбуку, але тепер вони всі оформлені на спеціалізованому локальному сайті – у містечку, в якому всі знають одне одного в обличчя, це потужна зброя.
Постає запитання, чи не доводиться активним громадянам хвилюватися про свою безпеку. «Головне – зробити дискусію публічною, запустити стоголосся. Якщо про певну тему говоритиме не одна людина, а десятки, то ніхто нам нічого не зробить», – стверджує Федорів. Одного разу, втім, жінці довелося користуватися послугами приватної охорони – забезпечив її національний телеканал, який допомагав руху з розслідуванням.
Та головний механізм захисту громадянських журналістів – обраний формат блогів і колонок. Колумністи з Коцюбинського не вживають у матеріалах слова «корупціонер», оскільки воно передбачає пряме звинувачення і вимагає доведення провини. А от слова «шахрай» і «дерибан» є оціночними судженнями, тому, за Законом України «Про інформацію», не можуть бути причиною для притягнення до відповідальності. «Коли вони подають на нас в суд і програють – це прекрасно», – усміхається Федорів. Обидва позови проти сайту місцевої громади Приірпіння закінчилися поразкою чиновників.
Ольга Шалайська
«Ні корупції!»
Григорій Іванченко – громадський активіст, який відстежує всі закупівлі у місті Сквира в Київській області. Через це з ним не вітаються мер районного центру і місцеві бізнесмени. «Жити йому зараз непросто», – визнає координатор проекту «Ні корупції!» Ольга Шалайська. Проте саме завдяки таким людям сайт щодня наповнюється новими деталями про корупційні схеми – причому в загальнонаціональному розрізі.
Всеукраїнський масштаб – не головна відмінність сайту «Ні корупції!» від локального медіа в містечку Коцюбинське. «Ми працюємо за журналістськими стандартами, – пояснює Шалайська. – Журналістські розслідування ми базуємо на фактах і конкретних документах. Усю інформацію від наших читачів ретельно перевіряють редактори». Проект реалізується за підтримки міжнародної правозахисної організації Freedom House, що дозволяє йому пропонувати дописувачам спеціальні мікрогранти на ґрунтовні дослідження – на одне розслідування можуть виділити $1600.
Журналістські розслідування, проте, портал шифрує за вивіскою «блоги»: як і громада Приірпіння – для мінімізації ризиків із позовами до суду від корупціонерів. «Ми платимо податки і хочемо за це не так багато – щоб були відремонтовані дороги, школи і дитсадки», – зазначає координатор.
Тетяна Козирєва
posipaky.info
«Вводимо у пошуковій ділянці ім’я – скажімо, “Марина Порошенко” – і одразу отримуємо список народних депутатів, у яких вона була помічником. Це Віктор Король і Григорій Заболотний. Обоє від фракції Блоку Петра Порошенка. Обоє – з Вінниччини», – демонструє функціонал сайту «Посіпаки» його співзасновник Тетяна Козирєва. Проект не має на меті безпосереднє викриття корупційних схем. Його завдання – дати користувачам приблизне уявлення про фінансові кола та бізнес-інтереси.
Як зрозуміло з механізму функціонування, сайт є базою даних помічників народних депутатів. «Фактично ми виконали роботу, яку повинен був зробити парламент», – розповідає Козирєва. Базу розробники створили на основі офіційної інформації апарату Верховної ради. Дані по чинному VIII-му скликанню було відкрито за розпорядженням колишнього спікера парламенту Володимира Гройсмана, проте решту інформації довелося відкривати самостійно. Козирєва пригадує – для того, щоб отримати дані по попередньому скликанню, їй з колегами довелося відправляти спеціальний запит, оплачувати платіжку і сканувати 470 сторінок документів. Нині на сайті доступні дані про помічників нардепів по чотирьох останніх скликаннях Верховної ради.
Окрім відсутності повної інформації, визнає Козирєва, у проекту є ще один недолік: інформацію про помічників сайт видає тільки на рівні прізвища, імені та по батькові «посіпак». Через брак даних про дати народження верифікувати персону інколи буває непросто.
У достовірності наявної на порталі інформації, однак, сумніватися не доводиться. «За увесь час роботи ми отримали не більше трьох скарг [від помічників народних депутатів] – і в кожному з цих випадків претензії виявилися необґрунтованими», – стверджує співзасновник «Посіпак». Як приклад наводить випадок із чинним депутатом від фракції Батьківщина Олексія Рябчина – той заперечував, що свого часу був помічником скандально відомого екс-нардепа від Партії регіонів Олега Царьова. Однак офіційна інформація з Управління кадрів Апарату ВР підтвердила – Рябчин справді допомагав оголошеному нині в розшук за сепаратизм Царьову.
Оксана Ставнійчук
«Доступ до правди»
Якою є точна чисельність мешканців Донецької області? Скільки коштує Сумщині стерилізація безпритульних собак? Де в Україні витрачають найбільше коштів на утримання Вічного вогню? Встановити все це вдалося з допомогою сайту «Доступ до правди». Журналіст Оксана Ставнійчук розповідає – портал є універсальним інструментом надсилання запитів відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Наразі користувачі сайту надіслали вже понад 14 тис. запитів.
Мета порталу одна – спростити механізм комунікації громадян із розпорядниками інформації. «Ми даємо можливість людям надсилати всі запити з одного сайту, таким чином вони не будуть губитися в різних документах», – пояснює Ставнійчук. Понад те, всі отримані від офіційних установ запити миттєво публікуються на сайті, тому перед тим, як надіслати своє прохання про оприлюднення певних даних, користувачі можуть перевірити історію сайту і знайти в ній необхідну інформацію. Для цього заздалегідь слід пройти нетривалий процес реєстрації на порталі.
Андрій Андрушків
Система контролю за використанням публічних фінансів
«Впізнаєте цю книжку?» – запитує в аудиторії Андрій Андрушків, представник громадської організації Центр UA. Не отримавши відповіді з зали, він пояснює – на слайді обкладинка книги українського письменника Станіслава Стеценка «Війни художників». «Видання цієї книги обійшлося нам як платникам податків у 178 тис. грн», – усміхається Андрушків.
«Волею долі Микола Гущенко на початку 20-х років знайомиться з художником-початківцем Адольфом Гітлером і дає оцінку його малюнкам», – пояснюється в анотації книги. Пригодницький роман видали в межах державної програми «Українська книга», причому в розділі «Наукові видання». Чи несуть посадовці за це відповідальність? Ні, тому що в Україні немає прописаної законодавчої рамки, яка відповідала б за неефективне використання бюджетних коштів, каже Андрушків.
Міністерство фінансів, Рахункова палата, Державна фінансова інспекція, Державна фіскальна служба, Державне казначейство, Державна служба фінансового моніторингу – усі ці установи, кожна в свій спосіб і в рамках своїх повноважень, повинні були б стежити за ефективним використанням публічних фінансів і у випадках незаконних дій спрямовувати матеріали в прокуратуру. Проте, як зазначає представник Центру UA, за останній рік за результатами перевірок Рахункової палати було відкрито лише 12 кримінальних проваджень.
Нині він із колегами працює над так званою «зеленою книгою» реформи системи контролю за використанням публічних фінансів, яку обіцяє представити до кінця листопада. Її мета – визначити ключові больові точки, які дозволяють системі державного управління неефективно і, водночас, безкарно використовувати наші спільні ресурси. До слова, Андрушків зазначає, що ця комплексна реформа є однією з вимог, прописаною в умовах кредитування України Міжнародного валютного фонду.
Віталій Шабунін і Тетяна Пеклун
Центр протидії корупції
«Чи мають антикорупційні розслідування політичний вплив? Певна річ, мають. На підтвердження цього я можу назвати вам прізвища трьох генеральних прокурорів, які були змушені за останні роки піти у відставку [Олег Махніцький, Віталій Ярема, Віктор Шокін]», – відповідає експерт Центру протидії корупції Тетяна Пеклун на запитання з аудиторії.
Роль своєї громадської організації вона описує просто: Центр створив інструментарій для безперешкодного доступу громадян до публічної інформації. Понад те, його функціонал дозволяє перетворювати журналістські розслідування в реальні кримінальні справи – і повертати українській державі значні кошти.
«Робота сайту “Наші гроші”, – продовжує голова правління ЦПК Віталій Шабунін, – зберегла Україні 4 млрд грн. 360 млн було збережено через зірвання угоди по Запоріжжяобленерго, ще мільйони гривень дозволили заощадити дії Національного антикорупційного бюро». Він переконаний: вплив журналістів і громадських активістів у цей час є визначальним.
