8 серпня 2016

«Ураган на сцені, який постійно дивує»: португальці про Dakh Daughters

Минулого тижня українська група Dakh Daughters виступила на португальскому Festival Musicas do Mundo. Одна з головних газет цієї країни Publico з захопленням відгукнулась на цей концерт своїм матеріалом. Platfor.ma наводить переклад його частини і розпитує Соломію Мельник з Dakh Daughters про її враження від фестивалю.

 

 

 

Від України до міста Сінеш: группа, яка залишила світ в захваті.

Фестиваль музики світу проходив у Сінеші. В середу на ньому відбувся найкращий з сюрпризів – гурт Dakh Daughters: яскравий український кабаре-панк, який назавжди залишиться в історії фестивалю.


Мабуть, за кулісами київського театру Дах все ж таки відбувається щось унікальне і неординарне. Адже три роки тому ми вже прокидались від прекрасного народного фолку від колективу ДахаБраха – від їх купи різних пісень, як у місцевому українському стилі, так і ймовірно запозичених з інших частин світу, а потім опрацьованих таким чином, щоб створити водночас і нову, і традиційну музику. Але цього разу все ж не можна було передбачити подив від того, що після довгих перших двох днів фестивалю бурхливе пожвавлення прийде від виступу кабаре-шоу в стилі панк.

 

Шість учасниць Dakh Daughters (зазвичай їх сім, але не вистачало Ніни Гаренецької з ДахаБрахи) – це ніби бродвейський мюзикл «Чикаго», створений в Україні під керівництвом Ніни Хаген. Це історії, розказані головним голосом, який дублюється усіма іншими і оформлюється надзвичайно театралізованим відображенням оповідань популярних або розграбованих історій Шекспіра, Буковскі і багатьох інших. А з перекладу на екрані ми дізнаємося, що вони мають справу з такими фундаментальними в житті речами, як: вподобанням слухати Шопена посеред білої кімнаті, зосередженням уваги на чиємусь волоссі через прояв любові, потребі пролити кров коханої жінки, щоб помститися за перелюбство, що пахне на шкірі і одязі (читається як гротескний епізод), спогляданням за тим, як в родині, де всі впадають в відчай від хвороб, «тільки Іван, у якого грижа, почуває себе в порядку», або плетінню дифірамбів прекрасному Чорному морю Крима.

 

Фрік-кабаре, солянка з різних елементів, в яких музика відтворюється разом з використанням відеоряду, гардероб з частою зміною образів, або їх пофарбовані обличчя, Dakh Daughters – це ураган на сцені, який постійно дивує. Наприклад, коли одна з них співає Вінісиуша де Мораіша і Тома Жобіма в повній темряві, при відсутніх вогнях рампи, і є тільки дим, щоб створити зростаючу атмосферу таємничості та спокою. Кульмінаційний момент панк-виступу, заснованого тільки на акустичних інструментах: віолончелі, гітарі, акордеоні, фортепіано, барабанах або трембіті – інструменті, схожому на діджеріду.

 

Музика, яка проходить від панк-фолку до Патті Сміт або Eurythmics, у виконанні Dakh Daughters ніколи не звучить випадковою або декоративною. Ця вистава, така енергійна і майже відчайдушно запальна, походить з України, яка знаходиться у стані громадянської війни, ще раз показує нам, що кабаре залишається фантазійним моментом у морі реальності.

 

 

 

 

Соломія Мельник, Dakh Daughters

Фестивалів такого масштабу, як Festival Musicas do Mundo на жаль, в Україні немає. Цей форум world music існує з 1999 року. Він цікавий тим, що охоплює всю широту музики – і цим самим знімає межі у стилях і напрямках – від джазу до альтернативної музики, від ф'южну до фолку, від панку до хіп-хопу...

 

Прекрасний лайнап, неймовірні музиканти зі всього світу! Деякі з нас вирішили поєднати роботу з невеликими канікулами між гастролями і залишилися там до кінця фестивалю – тож ми наслухались, надивилися і, звичайно, отримали неймовірний досвід: послухати наживо музикантів такого рівня і подивитися, як організовуються і проводяться заходи такого розмаху.

 

Для нас це досить непростий формат. Такі фестивалі я називаю «конвеєр-оупенейр» – коли гурти цілий день виступають один за одним, і фактично не мають можливості на повноцінний саундчек та підготовку. Зазвичай ми працюємо трохи в інших умовах, наприклад, на театральних фестивалях, де нам надають можливість весь день опановувати майданчик, «брати простір», спокійно працювати над звуком, світлом, відео – адже в нас ціле шоу, це не тільки музика, а музично-театральне дійство, і важливо, щоб все працювало без збою і нас самих качало від того, що ми чуємо в моніторах! Але, знову ж таки, – це досвід і свого роду загартовування тебе як артиста, який готовий до будь-яких умов і вчиться навіть у складних умовах не губити професіоналізм.

 

Оберт публіки там досить масштабний – кожного вечора простір для аудиторії був забитий людьми і здебільшого це була молодь. Сучасна, думаюча, стильна, альтернативна молодь! Сприймали нас дуже гаряче – для людей це було щось нове і реакція дійсно межувала між здивуванням і неймовірною, чесною енергетичною віддачею – діалог вдався.

 

Португальська публіка дуже співоча, нас вразило, що в кінці концерту, після останньої пісні «То моє море», яку ми зазвичай співаємо на біс, люди продовжували плескати в долоні і співати «о-о-о», як у приспіві. Це було дійсно приємно і вражаюче! Хай не прозвучить нескромно, але ми таки трошки розтрусили фестиваль – про нас говорили всі і всі були під враженням від такого українського продукту.

 

Стаття про нас в газеті є дуже позитивною, за винятком однієї важливої деталі: там йдеться про нібито «громадянську війну» в Україні. І тут не ясно, чи вони дійсно не знають, що відбувається в Україні, хоч ми і казали про це і наголошуємо на цьому в нашій творчості (наприклад, у пісні про біженців на вірш Жадана «Візьми»), чи це така політична гра в «мороз» – просто на всяк випадок.