22 січня 2016

Бікіні, консерви, акваланг: 10 речей родом із Франції

Світ завдячує Франції безліччю відкриттів та винаходів: від круасанів та майонезу до надзвичайно значущих кінематографа та імпресіонізму. Але є багато речей, якими ми користуємось ледь не щодня і часто навіть не підозрюємо, що вони родом із Франції. Саме про такі читайте сьогодні у нашій підбірці, яку ми підготували спільно з Французьким інститутом в Україні.

 

 

1792-й рік став роком початку французьких революційних воєн. Саме тоді французький лікар Жан-Домінік Ларрей зрозумів, що вчасне надання пораненим та хворим першої допомоги – просто життєва необхідність. Він вигадав двоколісний фургон, що отримав назву «літаючої швидкої допомоги». Такі фургони стали польовими госпіталями – вони швидко доставляти лікарів та медикаменти на поле бою, а також евакуювали до лікарень тяжко поранених. Бригада швидкої допомоги складалась з лікаря, інтенданта, унтер-офіцера, хлопчика, що ніс бинти та 24-х піхотинців. Правило, яким керувався Ларрей було дуже простим: ті, хто мали найтяжчі поранення отримували допомогу в першу чергу, не залежно від рангу та звання.

 

 

У французькій мові сміттєві контейнери мають назву «poubelle» – на честь префекта Сени Ежена Пубеля, який у 1884 році вирішив боротись із засміченістю вулиць Парижа. Він видав наказ, яким зобов’язував власників будинків встановлювати контейнери для збору сміття біля помешкань. При чому, окремий для кожного типу сміття – органічних відходів, паперу чи скла. Ця ініціатива викликала обурення з боку домовласників, адже суттєво збільшувала їхні видатки, та сміттярів, які ризикували лишитись без роботи. Нові контейнери стали жартома називати за прізвищем префекта – «пубель», хоча зараз це слово стало широковживаним і тепер його вимовляють вже без іронії в голосі.

 

 

Стетоскоп було винайдено у 1816 році французьким лікарем та засновником наукової діагностики Рене Лаеннеком. Замість того, аби як завжди прикладати вухо до грудей пацієнтки, він згорнув листки паперу у трубку і помітив, що за їх допомогою чує навіть краще. Тоді він створив схожу дерев’яну трубку з горіхової деревини, яку прикладав до вуха. Згодом стетоскоп було видозмінено – його зробили гнучким та пристосували для обох вух, проте принцип його дії лишився незмінним. Винайдення стетоскопу вважають значним стрибком у медичній діагностиці – завдяки йому лікарі змогли виявляти серйозні хвороби без помітних зовнішніх симптомів на ранніх стадіях.

 

 

Творцем сучасного бікіні вважається паризький інженер-механік, а також модельєр Луї Реар, а першою моделлю, що продемонструвала купальник на собі, стала танцівниця Мішелін Бернардіні. У 1946 році вона виявилася єдиною жінкою, яка погодилася вийти на подіум у такому вигляді. Бікіні стало своєрідною відповіддю на новий вид цілісного купальника під назвою «Атом» – «найменшого в світі купальника», який інший модельєр Жак Гейм оприлюднив у тому ж році трохи раніше. На це Луї Реар проголосив, що «Бікіні – це розділений Атом!», і його купальник навіть «менший за найменший». Вважається, що нова модель купальника була названа на честь атолу Бікіні, на якому чотирма днями раніше США провели випробування водневої бомби. Рекламний слоган, який супроводжував випуск нової моделі, використовував паралелі між назвою попередньої моделі, і ядерним розпадом. Саме Реару належить гасло міні-купальника: «Це не бікіні, якщо його не можна пропхати крізь обручку».

 

 

До появи спеціальної точилки олівець стругали звичайним ножем. А от перший патент на точилку для олівця отримав французький математик Бернар Лессімон у 1828 році. Вважають, що його математичні розрахунки були настільки бурхливими та тривалими, що він був змушений щось придумати, аби не витрачати багато часу та зусиль на постійне заточування олівців. Трохи пізніше інший француз, Тьєррі дез Естіво покращив винахід Лессімона та створив точилку, що була максимально схожа на сучасну і дозволяла швидко та рівномірно підточити олівець.

 

 

Під час наполеонівських воєн французький уряд стикнувся із серйозною проблемою – нагодувати численну армію, що постійно пересувалась з місця на місце, виявилось зовсім непросто. Хвороби та голод стали реальною небезпекою та ставили під загрозу перемогу Франції у війні. Тому у 1800-му уряд  пообіцяв приз у 12 тис франків людині, яка вигадає спосіб довготривалого збереження їжі для щоденного раціону. Нагорода дісталася кондитеру Ніколя Франсуа Апперові, який запропонував складати їжу у скляні пляшки, запечатувати воском та опускати ненадовго у киплячу воду. Згодом інший француз П’єр Дюран здогадався замінити скляні банки залізними – саме тоді і виник термін «консервація».

 

 

Ідея спеціального пристрою, що сушив би волосся, належить французькому перукарю Олександру Годфруа – саме він винайшов перший фен у 1888 році, що працював «від будь-якого джерела тепла». Перша модель фену була зовсім не такою компактною та зручною, як сучасні, – він виглядав як великий ковпак, під яким жінка мала сидіти доволі довгий час, аби просушити волосся. Проте нарешті цей винахід дозволив жінкам припинити сушити волосся пилососом (а вони так і справді робили).

 

 

Перший пристрій для регулювання подачі повітря з поверхні був запатентований французьким гірським інженером Бенуа Рукейролем у 1860 році. Він призначався для використання у шахтах, де повітря було дуже забруднене. Пізніше морський офіцер Огюст Денейруз адаптував його для автоматичної подачі повітря під водою – саме такий апарат було описано у романі Жюля Верна «Двадцять тисяч льє під водою». Поступово система вдосконалювалась, але й досі її використання було доволі небезпечним – існував ризик отруєння киснем на великій глибині. А от авторами першого безпечного та ефективного аквалангу відкритого типу стали дослідник та інженер Жак-Ів Кусто та Еміль Ганьян. Завдяки їм дайвери змогли опускатись на глибину більш ніж 60 метрів без небезпечних наслідків.

 

 

Історія будильника сягає ще прадавніх часів, ідею винаходу приписують інженерам Давнього Китаю, Леонардо да Вінчі та навіть Платонові. Перший будильник, що був більш-менш схожий на сучасний, створив в 1787 році американський годинникар Леві Хатчінс. Та цей будильник мав суттєвий недолік – дзвонити він міг лише один раз на добу о 4 ранку. Натомість винахід годинника, який може дзвонити у будь-який потрібний час належить французькому годинникарю Антуану Редьє, який сконструював його у 1847 та запатентував.

 

 

Луї Брайль, французький винахідник та педагог, втратив зір ще в дитинстві в результаті запалення очей. Тому батьки віддали його до Королівського інституту для сліпих дітей, де він навчився грати на піаніно та органі. На той час в Інституті дітей вчили читати за системою Валентина Гауї – його шрифт складався з рельєфних літер і мав багато недоліків. Основною помилкою був хибний принцип системи – вважалось, що те, що зручно для сліпих, повинно бути зручним і для зрячих людей. Луї Брайлю вдалось розробити власний, рельєфно-точковий шрифт.Тривалий час наукова спільнота відкидала Брайлевий метод, та потім усі були змушені погодитись, що він є найбільш ефективним з існуючих. Так вважають і до сьогодні.