29 квітня 2015

Викидати гроші: сміття як джерело прибутку у провідних країн світу

 

Із ростом населення планети проблема переробки сміття відчувається все гостріше та стоїть на порядку денному багатьох країн. В той час як в Україні поки не надто переймаються цим питанням, деякі країни, як от Німеччина, не лише серйозно поставились до нього, але й перетворили переробку сміття на успішну галузь економіки. Platfor.ma розбиралась, як за кордоном виховують «сміттєву культуру», чому сміттєпроводи – це джерело екологічних проблем та чи можливий сміттєпереробний бізнес в Україні.

 

Фотографія: shutterstock.com

Із потребою вивозу та утилізації сміття людство стикнулося ще у кінці XIX ст. Тоді ж зафіксовано перші спроби отримання енергії від його переробки . Саме завдяки цьому у Ноттінгемі у 1874 році винайшли парову машину, що використовувала  горючі побутові відходи як паливо. Але це був лише перший крок на шляху до вирішення проблеми утилізації відходів. Серйозно на рівні законодавства із цією проблемою почали боротись в середині минулого століття, коли перед великими містам постала загроза дефіциту звалищ. Так, у 1965 році в США прийняли перший у світі закон про утилізацію твердих побутових відходів. З того часу такі документи прийняли усі розвинені країни світу. 

 

Поступово утилізація та торгівля сміттям стали успішним бізнесом світових енергетичних гігантів. Наприклад, німецький концерн EON має дев'ять сміттєспалювальних заводів і обіймає 20% обсягу всього ринку країни. У 2015 році цей концерн планує стати найбільшим європейським оператором у цьому бізнесі.

 

У Німеччині за кожну тону переробленого сміття підприємець може отримати близько 90 євро. В Україні також існує законодавча норма про те, що такі бізнесмени мають право на кошти з екологічних фондів місцевих бюджетів, хоча на практиці вона не діє. Тим не менш, в нашій країні все ж є приклади того, як ініціатива створення сміттєпереробного бізнесу отримала реалізацію та навіть стала успішною. Наприклад, співвласники компанії «Грінко» використали свої кошти та взяли кредит задля будівництва сортувального заводу. Вони стверджують, що ринок переробки сміття має великі комерційні обсяги і дозволяє отримувати гідний прибуток.

 

Проте не лише недостатня кількість заводів такого плану є причиною накопичування відходів в Україні. Проблемою також є відсутність «сміттєвої культури». Саме її розвиток визначив передові позиції Німеччини, Фінляндії та Австралії у питанні боротьби із сміттям.

 

Німеччина

Ще не початку 80-х минулого століття у Європі почали практикувати сортування сміття. Першопрохідцем у цій галузі стала Німеччина. І зараз, через десятки років, досвід цієї країни показав вигоди їхньої системи — системи різнокольорових контейнерів. В Німеччині давно не будують будинків із сміттєпроводами, бо, на думку німців, вони є перешкодою для правильної утилізації сміття та джерелом екологічних проблем. Альтернативою є контейнери, і для кожного виду відходів вони свої: у контейнер сірого кольору несуть виключно паперове сміття; у жовтий – викидають банки та пляшки, а зелений призначений для збору органічних відходів. За законом, контейнери повинні бути встановлені не далі, ніж за 15 м від краю дороги.

 

 

У кожному мікрорайоні є господарські подвір'я, куди німці щосуботи звозять великі предмети, які заборонено викидати до звичайних контейнерів. Це побутова техніка та меблі, які може забрати собі будь-хто. При тому для зручності німці відрізають від зламаної техніки шнур. Завдяки цьому можна зрозуміти, працює прилад чи ні. Решта ж сміття потрапляє, залежно від типу виробу, на фабрики з переробки або використовується як пальне у котельнях.

 

За дотриманням чистоти у Німеччині слідкують «сміттєві поліцейські», які штрафують порушників порядку та зобов’язують до виправних робіт. Якщо ж спійманий на гарячому виявиться іноземцем – його запросто можуть позбавити візи. Тому до викидання сміття у Німеччині варто ставитись із повною серйозністю та відповідальністю.

 

 

З 1991 року в Німеччині діє система «Duales System Deutschland GmbH», яка дозволила країні, по суті, уникнути екологічної катастрофи. Така система передбачає на законодавчому рівні, що виробники зобов'язані зменшувати розмір упаковок для своїх товарів та виготовляти їх із сировини, яка або ж швидко розкладається сама, або ж придатна до вторинної переробки.

 

Сьогодні сміттєпереробна практика у Німеччині розвинулася до такого рівня, що переросла в окрему промислову галузь. Тепер німці навіть закупляють сміття у сусідніх країнах та заробляють на його переробці.

 

Фінляндія

Фінляндія – країна не лише високоякісних продуктів, але й визнаний в світі лідер з переробки паперу та пляшок. Не останню роль у цьому відіграло законодавство. За законом біля кожного будинку, у якому налічується більше 10 квартир, повинно бути встановлено контейнери для паперу, скла, пластику, для харчових та змішаних відходів. У спеціальних пунктах проводиться також збір старого одягу, частину з якого під патронажем Червоного Хреста відправляють у країни, що цього потребують.

Деякі відходи приймають у профільних магазинах для окремої утилізації сміття, що містить шкідливі речовини. Так, використані батарейки можна здати у будь-якій торговій точці, де вони продаються, а аптеки зобов’язані приймати ліки, термін придатності яких збіг.

 

Успіх та ефективність процесу сортування, переробки та утилізації сміття забезпечує сучасна, та головне – доступна інфраструктура. Як житлові будинки, так і підприємства та магазини мають власні зручні точки збору відходів. Особливо прогресивними у цьому плані є фінські супермаркети. Окрім селективних урн, вони мають спеціальні автомати, які приймають банки та пляшки, видаючи чек із сумою, яку покупець може отримати на касі. Адже Фінляндія практикує систему  заставної вартості упаковки. Це означає, що, купуючи продукт, покупець платить не тільки за товар, але й за упаковку. Сума ця фіксована, і може бути отримана після повернення використаної тари в магазин. Додатком до автоматів є також drop-off центри, куди можна здати решту відходів, які заставної вартості не мають. Наявність таких центрів не є обов’язковою, але вважається вигідною з точки зору маркетингових цілей магазинів, адже підвищує їх відвідуваність.

 

 

Важливим елементом екологічної освіти в Фінляндії є виховання економії. Економія електроенергії, води та інших ресурсів  практикується тут скрізь. Не тільки законодавство регулює питання утилізації, у цьому зацікавлені і самі жителі країни. Тому вони стараються зменшувати кількість відходів, а сміттєперероблючі компанії намагаються якомога ефективніше використати відходи.

 

Австралія

Австралія також є чудовим прикладом країни, яка турбується про своє екологічне здоров’я.  На вивезення сміття і подальшу утилізацію відходів тут звертають особливу увагу. Жителі всіх населених пунктів щокварталу платять органу місцевого самоврядування досить велику суму (100-350 австралійських доларів) на розвиток інфраструктури і вивіз відходів в тому числі. На сайті місцевого самоврядування є сторінка, де приймають скарги та заявки. Наприклад, якщо житель знайшов тріщину на своєму сміттєвому баку, потрібно подати відповідну заявку і впродовж декількох днів привезуть новий. На самому баку є маркування, що можна в нього викидати, а що не можна в жодному разі.

 

Фотографія: theherald.com.au

Для сортування є два основних баки: для основних відходів (червоні) і для вторинної сировини (жовті). Пластикові та скляні пляшки брудними до баку класти не можна, тільки вимитими. Є ще контейнери зеленого кольору для рослинного сміття. Медики для медичних відходів отримують синій бак. Щоб не виникало плутанини, кожен вид сміття забирається муніципальними машинами в певний день. Жителі про ці дні знають і виставляють контейнери певного кольору до дороги.

 

 

Утилізація в Австралії в основному відбувається через звалища, але відсоток переробки побутових і промислових відходів постійно зростає. Тут звалища мають суворе цільове призначення. Тобто вивезення відходів із фермерських господарств та вивіз будівельного сміття здійснюється по різних місцях. Це дозволяє використовувати звалища як додаткове джерело енергії, наприклад, органіку тут перетворюють на електроенергію.