Губернатор Одещини Михеїл Саакашвілі: «Прозорість стала архітектурним стилем Грузії»
Новоспечений губернатор Одеської області Міхеїл Саакашвілі у неділю поділився на фестивалі PRO Місто грузинським досвідом реформування держави на прикладі архітектури. Про те, яким чином прозорі стіни знищують корупцію, як отримати паспорт на McDrive та що таке shopping-center державних послуг – у матеріалі Platfor.ma.
Я часто їздив до Одеси та сіл навколо неї, і мене вбивало те, що місто з дивовижною історією та неймовірними людьми, з потенціалом, який просто зашкалює, застрягло у часі і майже не розвивається. І це характерна картина для всього пострадянського простору. Картина, коли політики, а особливо чиновники не люблять приймати рішення, брати відповідальність, а бюрократи нерухомо сидять. Для людей бюрократична система – це тягар, який не дозволяє рухатись вперед.
Одеса дуже схожа на Тбілісі – все завдяки графу Воронцову, який привозив польських, італійських, французьких архітекторів, що будували однакові вулиці та однакові будинки у деяких південних містах Російської імперії. За 100 з лишком років з того часу не відбулося нічого нового. А все через те, що були часи, коли розвивати місто та його інфраструктуру було немодно, за винятком, звісно, періоду, коли Сталін вирішив, що потрібно змагатися з Америкою, Німеччиною та іншими країнами західного світу.
Коли ми почали розвивати в Грузії економіку та інфраструктуру, у нас на місці майже не було грузинських архітекторів. Була лише архітектурна мафія.
Вони самі вирішували, що будувати, якими займатись проектами і слідкували за тим, щоб ніхто, крім них, більше нічого собі не взяв. Власне, десь так був влаштований і весь Радянський Союз.
В ті часи в СРСР давали 600 кв. м для побудови дачі, але за законодавчими нормами не можна було будувати більше, ніж півтора поверхи. В результаті у нас в Грузії будували півтора поверхи над землею і один, два чи три під землею. Навіть коли ми захотіли побудувати в Грузії президентський палац, архітектори прийняли проект, за яким один поверх був над землею, три – під нею, а на першому поверсі навіть не було вікон.
Мій кабінет зараз розташовується в Адміністрації президента України. Це стара будівля, головна риса якої, як і будівлі Кабміну, – те, що там немає відчуття природності. Якщо ви помічали, Кабмін завжди засідає при штучному світлі. Це демонструє психологію, спосіб мислення і дій тих, хто вирішував, як це все будувати. У нас немає хороших архітекторів, натомість є жахлива система отримання архітектурних дозволів.
Сьогодні, щоб отримати дозвіл на будування, потрібно пройти 24 сходинки. На 13 з них чиновник може відмовити без всякої на те мотивації. Чому в Україні не побудовано нічого, що увійшло б до світової спадщини? Хіба українці не талановиті? Ні, тут роблять речі світового класу! І з цим потрібно щось робити. Якщо ж ні – люди й надалі будуть вкладати не в якісну архітектуру та дизайн, а в те, щоб підкупити чиновника.
Корупція та бюрократизм – потворні, і це особливо помітно в архітектурі. Чому у Сінгапурі та Нідерландах архітектура одна із найкращих? Тому що там немає корупції. Там людина більше концентрується на тому, щоб фантазувати. І я сподіваюся, що реформа у Києві стане прикладом і для інших міст.
Як такі реформи відбувались у Тбілісі? Оскільки у нас не було своїх хороших архітекторів, ми запрошували багато іноземців. Але ми були нетерплячими, тому привозили людей, які вміли розробляти проекти швидко. Приклад цьому – бульвар у Батумі. Характерним було й те, що коли міська влада бачила хороший проект, вона закликала швидко його реалізовувати, а документи потім дооформлювала. Ось Будинок юстицій – на нього було заведено карну справу через те, що його побудовано без жодних документів.
Чому побудували бульвар? Тому що там було багато публічного місця! Коли ми почали розвивати Батумі, люди були вкрай бідними. Тому будувати готелі, ресторани, коли люди не можуть собі дозволити навіть зайти туди – не було сенсу. Єдиним виходом було облаштовувати публічний простір із фонтанами та дешевим морозивом. Країна почала розвиватися шляхом забезпечення того, що доступно всім.
Ми почали будувати нову державу, але це було неможливо зробити у старих будівлях.
Коли я був міністром юстиції, я захоплювався французькою судовою системою та часто їздив до Франції. Мені здавалося неможливим побудувати таку архітектуру, яка була там. Мені здавалось, що в нас ніколи не буде хорошої судової системи, бо не буде таких будівель. Зараз я думаю, що ми побудували її в рази краще.
Одним з перших наших масштабних проектів була побудова Будинку юстиції. Це простір, куди 30 тис. людей ходять щодня. Тобто це великий shopping-center державних послуг. Тому ми зробили в ньому все прозорим: чиновники там сидять за скляними перегородками і всі рішення щодо того, як реєструвати підприємство та як видавати паспорти приймаються там, на очах у всіх. Там навіть облаштували такий собі McDrive, де можна замовити паспорт, чай і сендвіч, і це все принесуть за якихось 10-15 хвилин.
Те саме ми зробили у приміщеннях поліції – під час поліцейської реформи ми зробили всі відділки прозорими. Коли я проводив екскурсію американському директорові ЦРУ по відділках, він запитав, чи є приміщення, де поліцейські зможуть заховатися, якщо їх раптом почнуть розстрілювати. Я відповів, що немає. Тому що вони така ж сама частина суспільства, як й інші, тому не мають особливого захисту.
Ми побудували зони для митниць, які також були прозорими. Вантажівка заїжджала у цю зону і ми встановили, що максимальний час її перебування там не повинен перевищувати сім хвилин. Якщо ж є потреба перевірити інформацію чи документи, максимальний час – година. Якщо раптом митники не впорались за цей час, в кабінеті Міністра фінансів запалюється червона лампочка і всю зміну звільняють.
Ми зрозуміли, що прозорість дуже важлива. Тому вона стала стилем архітектури у Грузії.
Як я вже сказав, усі архітектурні проекти були розроблені іноземцями, але нашою обов’язковою умовою була участь-стажування у них грузинських архітекторів. Завдяки цьому у нас з’явилися 24-, 25-річні архітектори, які почали будувати дивовижні споруди.
Мені дуже хочеться, щоб Україна розбудовувалась та розвивалась, тому що ми знову стали найбіднішою країною у Європі. Хіба це нормально? Це глобальна катастрофа! Але я переконаний, що це тимчасове явище. Тому що країну із великими хмарочосами бомбити дуже некомфортно. Коли у країні хороші дороги та освітлення, в нїй важко насадити логіку саморуйнування. Для цього нам треба ризикувати та брати на себе відповідальність. Україна повинна перемогти!
Підписуйтесь на новини потоку План Б у Facebook та першими дізнавайтесь про найкращі урбаністичні ініціативи та практики.
