12 червня 2013

Хроніки оптимізму / Білл Гейтс

Введення якісних технологічних змін, які здатні покращити життя людства — складний та довготривалий процес, переконаний Білл Гейтс. Але досвід доводить, що переваги від їх впровадження точно перевищуватимуть витрати.



Зазвичай оптимістами і реалістами називають людей із двома відмінними поглядами на життя. Однак я переконаний, що реалістична оцінка розвитку різних регіонів світу цілком поєднується з оптимістичними поглядами. Особливий оптимізм я відчуваю, коли говорю про потенціал технологічних інновацій, котрі можуть покращити життя найбідніших людей планети, де масштаби змін завжди помітніші, ніж у більш розвинених країнах.

 

Але колись у свій час деякі події суттєво похитнули мої оптимістичні відчуття. Я маю на увазі ідею про те, що така штука, як мобільні телефони, виведе життя в країнах, що розвиваються, на новий рівень. Якщо в Африці збільшиться кількість власників мобільних телефонів, це стане поштовхом для стрімкого цифрового розвитку регіону — так вважали десять років тому. Але нічого такого не відбулося. Стало очевидним, що цифровий розвиток — довгий, безперервний процес. І саме лише існування сотової технології не змінить того, що бідні люди будуть вважати своїми базовими потребами.

 

Однак зараз, після років інвестицій, глобальний цифровий розвиток все ж таки виходить на нову стадію. Мобільне покриття розширюється, гаджети стають більш розумними, магазини додатків поповнюються новими програмами. І етап якісних змін вже настав. Люди у різних регіонах отримують доступ не тільки до більш прогресивних, але й, що важливо, більш дешевих цифрових технологій. Таким чином можна зі впевненістю сказати: переваги надання послуг в цифровому форматі, наприклад у банківській галузі і сфері охорони здоров’я, точно перевищують витрати. Компанії зацікавлені інвестувати у інноваційні технології — споживачі, в свою чергу, погоджуються витрачати кошти на нові, вигідні їм можливості. Я наведу декілька прикладів.

 


Показовим є досвід M-Pesa, послуги мобільного банкінгу у Кенії, за допомогою якого люди можуть переказувати кошти, використовуючи свої мобільні телефони. Для того, щоб втілити цю ідею в життя, команді M-Pesa спочатку потрібно було вкласти гроші у побудову мережі «фізичних» офісів. В них користувачі могли конвертувати свою готівку у віртуальні гроші — і навпаки, обміняти віртуальні гроші на готівку. Без широкої мережі таких пунктів банкінг M-Pesa був би не більш зручним, ніж традиційні способи переказу грошей. Але власників роздрібних магазинів мало цікавила можливість заключити контракт і стати «фізичними» пунктами отримання готівки. Так тривало доти, доки у M-Pesa не з’явилося достатньо багато клієнтів, тоді магазинам стало вигідно бути партнером таких операцій і процес почав розвивати більш стрімко. 

 

Існує багато невеликих успішних проектів, в яких були задіяні цифрові технології. Однак приклади глобальних прибуткових програм із використанням цифрових технологій — таких як M-Pesa, назвати складніше, тому що всі вони, як правило, не виходили за рамки контрольованого експерименту.

 

Не поспішала з’являтися і так звана mHealth, реалізована у цифровому форматі система охорони здоров’я. Її не було тому, що довго не вдавалося вибудувати глобальну платформу — а потім переконати всіх у тому, що цю платформу варто використовувати. Уявімо собі, що деякі співробітники через свій мобільний телефон надсилають інформацію до центральної бази даних, а інші не вважають таку можливість цінною. Що станеться? Цифрова система буде неповною. Відповідно, вона буде такою ж недосконалою, як і традиційна система заповнення роздрукованих бланків.

 

Найбільш багатообіцяючий mHealth-проект я бачив у Гані, він фокусувався на здоров’ї матері і дитини. Медпрацівники відвідували місцеві селища, спілкувалися із жінками, котрі нещодавно завагітніли, а потім за допомогою мобільного надсилали до бази даних анкети із відповідною інформацією. Після цього система починаларозсилати жінкам медичні поради та нагадування, зокрема, про необхідність більш ретельно дбати про своє здоров’я. Паралельно ця ж система надсилала дані до місцевого Міністерства охорони здоров’я. Таким чином уряд країни отримував актуальну і детальну медичну інформацію.

 


Аналогічну схему, працюючи з глобальними медичними проблемами — планування родини, здорове харчування, СНІД, туберкульоз, малярія, можуть використовувати системи охорони здоров’я інших країн. Всі структури системи отримають можливість не тільки поширювати інформацію, але й реагувати на неї в режимі реального часу. Це – мрія. Однак ця мрія працює тільки тоді, коли співробітники збирають дані, міністри на ці дані реагують, а пацієнти — використовують надіслану на їхні мобільні телефони інформацію.

 

Я зрозумів, що ситуація стає значно кращою, коли партнери Microsoft (яка також займається цими нововведеннями) з Motech-С чомусь почали говорити про обтяжливі мережеві витрати і розробку більш простого та інтуїтивно зрозумілого користувальницького інтерфейсу. Що ж відбулося? Цифрові додатки використовувалися — але практика продемонструвала: система недосконала. Насправді це добре. Чому? Тому що система виявилася настільки цінною для користувачів, що розробники захотіли виправити її недоліки — замість того, щоб повернутися до попередньої системи. І тепер подібні цифрові підходи поширюються в інших регіонах, зокрема, у північній Індії.

 

Десятиліття тому люди вважали, що всі ці процеси відбудуться швидко. Як ми вже з’ясували, вони помилилися. Для того, щоб цифрові технології охопили значну кількість регіонів, знадобляться роки. Але ми будемо аналізувати помилки. Довготривала перспектива продемонструє нам сприятливі результати — ті, на які ми сподівалися, а можливо навіть і кращі. В кінцевому підсумку люди почнуть вдосконалювати цифрові технології, адаптуючи їх під власні потреби. І саме користувачі будуть підказувати рішення, над якими розробники програмного забезпечення ніколи не замислювалися. 

 

Оригінальний текст: The Optimist’s Timeline by Bill Gates

Переклад Яни Рибальської

Ілюстрація Paul Hoppe

© Project Syndicate