Золоті рибки навчились виробляти алкоголь, щоб вижити взимку
Взимку через товстий шар криги риби іноді переживають серйозну нестачу кисню. Однак завдяки самостійному виділенню етанолу ці істоти навчились виживати без цього життєво необхідного газу.
Ще у 80-х роках минулого століття вчені помітили, що у золотих рибок та їх родичів золотих карасів є якісь спеціальні механізми, що дозволяють їм виживати у повністю вкритих кригою водоймах. Нині вчені виявили молекулярні механізми, що стоять за цим.
Дослідники провели експеримент, взявши чотири групи золотих рибок по 13 особин в кожній. Перша була у воді зі звичайним рівнем кисню, друга – з недостатнім рівнем протягом доби, третя – протягом тижня, а четверта – також протягом тижня, але потім їй піднімали рівень кисню до нормального і спостерігали ще шість днів.
Була також друга частина експерименту: три групи по три риби. Перша – контрольна, з нормальними умовами, друга – без кисню протягом доби при 4 градусах, третя – протягом семи днів при тій же температурі.
Взявши потім зразки у риб, вчені виявили, що в них виробляється два типи схожих ферментів, які необхідні для переробки глюкози. В умовах нестачі кисню вони врешті перетворюються на молочну кислоту, яка при надлишку й отруює рибу.
Однак ці істоти знайшли вихід – в екстремальних умовах у них виробляються такі сполуки, які утворюють етанол. Цей спирт виділяється через жабри, проте частина залишається в організмі риби. Вчені кажуть, що концентрація етанолу в крові золотих рибок в критичні періоди може перевищувати 50 мг на 100 мл. Для порівняння: у Фінляндії, Германії або Іспанії це значення є гранично допустимим для керування автомобілем. Проте такий механізм рятує рибу лише на деякий час – вічно жити без кисню неможливо навіть на алкоголі. При надто довгій кисневій недостачі риби все ж помирають.
Крім того, наприкінці дослідження науковці вирішили трохи розважитись і розрахували, що якщо одна рибка 200 днів пролежить в пивному келиху, то вийде напій міцністю 4%.
