24 грудня 2015

Анастасія Станко: «В контексті ЛНР і ДНР про тероризм не йдеться»

Нещодавно в українському сегменті Facebook виникла дискусія через висловлювання журналістки Hromadske.tv Анастасії Станко, які вона зробила на майстер-класі в Школі журналістики УКУ. Зокрема, своє незадоволення висловили українські письменники Юрій Винничук та Оксана Забужко. Їх обурила частина майстер-класу, присвячена темі журналістських стандартів під час висвітлення збройних конфліктів – Анастасія розповіла про словник, який використовує Hromadske.tv у своїй роботі. При цьому багато лідерів думок стали на бік журналістки. Platfor.ma публікує основні тези з виступу Анастасії.

 

 

У своїй роботі ми не використовуємо гучні формулювання. Наприклад, «російсько-терористичні війська», «наші герої» і так далі, як роблять деякі наші колеги. З огляду на це, ми виробили свій власний словник, в якому прописали, які слова ми можемо використовувати під час висвітлення подій.

 

Ми розробляли словник Громадського на основі статуту BBC. У його створенні нам допомагала журналістка української служби британського медіа Світлана Пиркало. Під час розробки виникало чимало дискусійних питань та врешті-решт ми дійшли згоди. Це важливо, бо в редакції працюють люди з різними поглядами.

 

Ми не вживаємо слів «АТО» або «антитерористична операція», окрім випадків цитування. Можемо сказати з іронією: «Так звана АТО». Натомість події на сході України називаємо «збройним конфліктом», «військовою операцією», «неоголошеною інтервенцією» – і ніяк інакше. Про сам регіон говоримо «зона збройного конфлікту», «зона збройного протистояння». Уникаємо використання формулювання «криза на сході», бо це евфемізм.

 

 

До цього ми прийшли, бо зрозуміли, що використання слова «АТО» неприйнятне людям з обох сторін. Там – на лінії розмежування – не використовують цей термін, окрім офіційних документів. Ми рідко вживаємо термін «війна», тому що юристи з міжнародного права пояснювали, що по всім міжнародним статутам ця війна ніде не оголошена. Частіше використовуємо це слово під час цитування мирних мешканців або військових. 

 

Про окупований Крим кажемо «окупований Росією Крим» або «Автономна республіка Крим», щоб підкреслювати, що все ж таки це українська територія.

 

Не можна розділяти та казати: ми – вони, наші – їхні. На Громадському використовуємо замість «наші» – «українські»: український блокпост, українські військові, втрати серед збройних сил України. Уникаємо слововживання «наші герої» та «наші захисники».

 

Ми намагаємось не використовувати слово «зачистка». Воно має негативне значення. Як можна зачистити людей? Хто б вони не були, навіть якщо це бойовики ДНР. Так робить російська пропаганда, не хотілось би, щоб ми були схожі на неї. Не використовуємо слів «зачищені», «ліквідовані». Передусім, це люди. Коли людина вмирає, вона має право на слово «загинула», а не на «ліквідована». Такі слова мають негативний характер.

 

Також не вживаємо слів «супутні втрати» по відношенню до загиблих серед цивільного населення. Вони все ж таки загиблі і їх варто порахувати, а не називати якоюсь неозначеною масою.

 

Уникаємо слів «кримінальні», «бандити», «терористи». І намагаємось ці стандарти донести і до регіональних редакцій Громадського. До прикладу, був випадок з маріупольським «Громадське Приазов’я». Вони написали заголовок до відео «Терористи обстріляли Сартану» (містечко біля Маріуполя. – Platfor.ma) і не хотіли його прибирати, пояснюючи це тим, що міська рада Маріуполя визнала, що обстріл Сартани було здійснено терористами.

 

Влада іноді може помилятись. Віктор Янукович 18 лютого 2014 року вводив антитерористичну операцію на Майдані незалежності, але це не означає, що журналісти мали називати усіх людей на Майдані терористами. А тепер ми змінимо свою думку, тому що нинішня влада нам подобається, а попередня ні? Чому ті, хто стояли на Майдані – не терористи, бо влада нам не подобалась, а тепер ті, хто воює за ДНР, – терористи, тому що це сказала влада, яка нам подобається?

 

 

Необережно використане слово – і в тебе можуть початись проблеми під час роботи з військовими або цивільним населенням. Наприклад, люди можуть дуже образитись, якщо вжити слово «ватніки». В цьому випадку не варто вступати у суперечку та щось доводити  людям, які тільки що постраждали від обстрілу. В цей момент люди налякані, під впливом емоцій і можуть наговорити зайвого.

 

Я думаю, що всі розуміють, що в контексті ЛНР і ДНР не йдеться про тероризм. Це вже інше питання: допомагає їм Росія чи ні. Але це не тероризм. Йде мова про людей, які хочуть відділитись – і це вже інші речі. Тероризм – це те, що відбулось в Парижі. Не можна порівнювати паризький теракт з тим, що відбувається на сході України. Там у нас загинуло набагато більше людей і це різні речі. В Парижі люди в кафе не опиняються не в традиційній ситуації, бо ж вони весь час ходять в це кафе. Ми на війні і ми знаємо, що ми можемо там постраждати. А люди в Парижі не знали про це. Я говорю це до того, не тому, що ми в якомусь кращому становищі, а до того, що не можна все приміряти на себе.