Інфлюенсер намагався викрасти доменне ім’я, погрожуючи зброєю. Його чекає 20 років ув’язнення

24 Квітня 2019
пороблено соцмережі

Інфлюенсер із соціальних мереж може провести наступні 20 років у в’язниці, тому що надто сильно хотів отримати конкретне доменне ім’я.

У 2015 році Россі Лоратіо Адамс II заснував компанію з назвою «State Snaps», яка об’єднує різні соціальні мережі, де молоді люди обмінювалися пікантними фотографіями та відео. Судові документи вказують, що в певний період Адам мав понад мільйон підписників.

Адамс хотів придбати домен «doitforstate.com», тому що його підписники часто використовували це гасло. Але власник домену відмовлявся його продавати. Адамс навіть надсилав погрозливі емоджі пістолета друзям власника, але це теж не спрацювало.

Тоді він вирішив викрасти доменне ім’я іншим способом. У червні 2017 року Адам найняв свого двоюрідного брата. Той мав увірватися до будинку власника домену та, погрожуючи йому пістолетом і шокером, змусити передати ім’я.

Коли брат Адамса опинився всередині, він дав жертві записку з інструкціями, як перенести домен в Адамів акаунт GoDaddy. При цьому він бив чоловіка та не спускав з нього дуло пістолета. Під час бійки власник доменного імені зміг вихопити пістолет, вистрілив кілька разів у брата Адама та викликав поліцію.

Брата засудили до 20 років в’язниці. А зараз винним у змові з метою незаконної торгівлі з залученням погроз та насильства визнали й Адамса. Тепер його також чекає 20 років ув’язнення та штраф у розмірі $250 тис.

24 Квітня 11:26
пороблено соцмережі
Найцiкавiше на сайтi

«В околофутболе пенальти — удар ногой по голове лежачего»: хулиган о расизме, наркоторговле и драках

АвторЛюба Дывак
27 Вересня 2018

Одно из явлений, тесно связанных с футболом – это драки фанатов разных клубов. Футбольный хулиган на условиях анонимности рассказал Platfor.ma, зачем парни дерутся, как война на востоке Украины превратила развлечение в спорт, где нужно жить ромам и почему не стоит торговать наркотиками.

– Давай сразу разберемся в терминологии: чем футбольные хулиганы отличаются от ультрасов?

– Есть два типа фанатов: одни палят фаера, скандируют кричалки, занимаются перфомансами, рисуют здоровые баннеры — это ультрасы, они активно поддерживают свою команду. И вторые хулиганы. Хулиганам, на самом деле, плевать на футбол они дерутся. Это нужно различать, потому что многие путают нас с ультрасами.

– Так в чем тогда смысл и причем тут футбол?

– 2003–2007 пик околофутбола в Украине. Это когда собиралась компания из ста человек, плотно напивалась, садилась в электричку (на фанатском сленге «собака»).

Бывало, приезжаешь в другой город, еще не успеваешь выйти из электрички, а на тебя уже местные селюки идут с вилами, хуярят тебя прям под поездом и ты с синей рожей пытаешься как-то доползти до стадиона, а на стадионе еще получаешь пизды от «мусоров». Просто в нулевых «мусора» яро ненавидели фанатов и достаточно было малейшего повода, например, крикнуть матом и все: дубинки в ход. Тогда был еще старый «Беркут» прокачанные ребята, которые очень хорошо отбивали почки.

– А сейчас у хулиганов нет проблем с полицией?

Нет, потому что никто уже не дерется на улицах. Драка на улице подразумевает очень много увечий. Там можно урной бетонной привалить кого-то, в голову бутылкой кинуть, может еще у кого-то нож найдется, чтобы подрезать. Это было жестко.

С началом войны на востоке Украины околофутбольный хулиганизм начал отмирать. Люди стали дружить, а бить другу лицо как-то не хочется, хоть вы и болеете за разные команды и у вас разные конторы. Где-то год было затишье, никто особо не дрался.

Сейчас хулиганизм в Украине стал развиваться как спорт: все в экипировке, забинтованные, перемотанные, все какие-то наколенники себе покупают, щитки, шлемы для регби. Кварцевые перчатки надевают, они выглядят как перчатки для смешанных единоборств, но внутри песок. Ты будто бетоном бьешь, но их очень тяжело заметить. Выезжаем на поляны равными составами и деремся.

– Как становятся футбольными хулиганами?

– Это довольно закрытый движ. А происходит обычно так: молодые ребята приходят на стадион жечь фаеры, если они крепкие и агрессивные, то к ним подходят старшие ребята и предлагают тренировку.

– Как скауты в модельных агентствах?

– Да. Сначала говорят, что ни к чему тебя не обязывают, что будет весело. Тебе предлагают тренироваться с лучшими наставниками. Рассказывают все плюсы: тренировки, сборы, гуляния. В этом и азарт.

– Бесплатно?

– Обычно платят только за аренду зала, около 30 гривен за тренировку.

– Как долго ты в этой движухе?

– Больше двух лет.

– У вас есть иерархия?

– В каждой околофутбольной конторе есть лидер, в некоторых по несколько, потому что, если у тебя 50 человек, то одному человеку бывает тяжело всех собрать. Тем более что обычно перед дракой у всех начинают кошки рожать, травмы возникают, у мамы день рождения. Ну, это страх. Молодые ребята сейчас бьют себе наколки «Страха нет», вот я половине из них хотел бы в глаза посмотреть. Страх есть у всех. Страх пред смертью, травмами, увечьями. Это нормально. Нет его только у людей с психическими отклонениями. Есть еще старшие ребята. Они в банде уже не один год или хорошо себя проявили, к ним прислушивается лидер. Их не ставят на «детские» драки.

– Что значит «детские»?

– До 21 года. Для каждой драки существуют возрастные ограничения.

– У вас есть нижний порог по возрасту?

– Вообще нет как такового. У нас были ребята и по 14 лет, которые участвовали в драках.

– Зачем вы деретесь?

– Когда-то это был угар, все пьяные, бьют друг другу морды. Весело и похуй. Сейчас же все переросло в рейтинги, появились интернет-сайты со сводками: кто, сколько драк провел, с кем, итоги. Как спорт. Ты дерешься за свой коллектив, выводишь его в топ. Когда твою контору уже знают как серьезного оппонента, ты становишься интересен. С тобой хочет драться вся Украина.

– Какие ресурсы?

В Украине это Траблмейкерс. Они выпускают журнал, в котором расписывают все договорные драки за год и составляют рейтинги по ним. Сейчас в топе Одесса, Харьков, Киев («Динамо», ЦСКА). Молодые конторы ставят себе цель подраться с кем-то из этого списка и выиграть. Только так можно пробиться в топ.

– В большом спорте это делается ради наград и мирового признания. Зачем это делаете вы?

– Ради футболок и признания околофутбольного движа.

– Что за футболки?

– Это могут быть еще значки или кепки. Но в основном это футболки. У каждой конторы есть свой логотип. Но для того чтобы ее получить, ты должен, например, пройти 10 драк. Когда ты получаешь футболку, ты становишься полноценным членом банды. С твоим мнением считаются. Тебя ставят на серьезные драки.

– Тебя будут сильнее бить и это плюс?!

– Ну, да.

– Этим можно заработать?

– Нет, все дерутся добровольно, ничего с этого не имеют, только вкладывают. У нас есть общак, который регулярно пополняется, чтобы помочь с лечением, если кого-то сильно травмировали в бою.

Як дозріти до життя: чому вам потрібен емоційний інтелект
і хто така зріла особистість

АвторАнна Шийчук
16 Квітня 2019

Як вижити у скаженому світі, зберегти психіку неушкодженою та ще й отримувати від цього всього задоволення? Щопонеділка на Urban Space Radio психологиня Анна Шийчук відповідає на питання про емоційний інтелект та soft skills у житті та роботі в авторській програмі «Хтознаяк». У першому епізоді – про те, як стати зрілою особистістю та навіщо це потрібно. Platfor.ma ділиться найцікавішим.

Ще Чарльз Дарвін зазначав, що емоційний інтелект необхідний для виживання і адаптації. Науковець одним із перших помітив, що вміння розуміти свої емоції та емоції оточуючих істот (він також досліджував тварин) є дуже важливим. А першим «зареєстрованим» дослідником емоційного інтелекту в 1995 році став американський психолог Деніел Гоулман. Саме він почав вживати цей термін і пояснювати через нього усю сферу емоцій людини.

У цей час людство на чолі з науковцями досліджувало різні форми інтелекту. Зокрема те, що робить і що може зробити людину розумною. Власне, емоційний інтелект був противагою до когнітивного інтелекту як розуміння логіки, освіченості та розуму як такого. Емоційний інтелект розширює уявлення про те, як бути розумним і що це означає. Якщо розуміння своїх емоцій це рефлексія, то розуміння емоцій оточуючих це емпатія. В сумі маємо: рефлексія плюс емпатія дорівнює емоційний інтелект.

З іншого боку, Джон Д. Майєр, один із дослідників емоційного інтелекту, розвіює міф про його надзвичайну значимість у нашому житті. Він каже, що тільки від 1% до 10% (а за іншими даними – 2-2,5%) найважливіших життєвих патернів і результатів залежать саме від емоційного інтелекту.

Тільки натхнення, тільки хардкор: 5 джерел ідей для андеграундного ілюстратора

15 вересня в Києві відбудеться міні-конференція для ілюстраторів Ochi. Напередодні події Platfor.ma розшукала французького художника Метью Freak City, чиї роботи – це суміш панк-року, андеграундної культури та коміксів 80-х. Ми спитали його, чим варто надихатися, щоб створювати такі ж яскраві ілюстрації.

Метью Freak City

Я ходив на панк-рок концерти ще з 13 років і багато чого дізнався, постійно перебуваючи в цій андеграундній DIY-культурі. Знаю, як організувати концерт, випустити альбом, зробити фанзін, створити лейбл та багато іншого. Це чудовий досвід: я навчився робити різні речі власноруч та потрапив у шалено енергійну молоду музичну тусовку.  

Кожного разу, коли мені потрібен ковток свіжого повітря та натхнення, я можу розраховувати на друзів, концерти, гурти, панк-рок і хардкор. Це дає необхідний поштовх. Шукайте мене на концерті в самому центрі подій – божевільно танцюючим у натовпі або ж на сцені!

 

Страшний світ ґаджетів і технологій: що ми дізналися про себе через них

Боятися інновацій – це доля луддитів. У ХХІ столітті в такому навіть зізнаватися соромно, але й беззастережно кидатися у вир технологічних новинок – сумнівний подвиг. Ми зібрали матеріали, які дозволяють глибоко вдихнути та поглянути зі сторони, куди нас ведуть технології. Можливо, вам туди й не треба.

Homo smartphonikus: як ґаджети стали частинами нашого тіла


Антрополог Матеуш Халава розмірковує про те, як ми стали людством смартфонів: що вони змінили у нашій поведінці, чи можна сьогодні в принципі бути самотнім та чому наші прадіди не переживали тієї «тривоги незнання», яка з’являється із вимкненим телефоном.

«In M we trust»: як світ підсів на смартфони і що це змінило в медіа, продажах і політиці


Три речі, на які молиться сучасний діджитал-світ, три історії мобільності: mCommerce, mElections і mMedia. Керівник цифрової агенції Postmen Ярослав Ведмідь розповідає, звідки взялися ці тренди і що нам із ними робити.

Time Well Spent: чому сповіщення крадуть наш час і як їх перемогти


У середньому людина перевіряє смартфон 150 разів на день. Десятки сповіщень, повідомлень, віконець, іконок, цифр та червоних кружечків… Інколи здається, що технології повністю взяли нас під контроль. Але ідеологи руху Time Well Spent вважають, що цьому можна зарадити. Вони закликають змінювати сервіси таким чином, щоб вони не відволікали людей, а допомагали їм сфокусуватися на важливому. І це можливо – ми перевірили на власному досвіді.

Біду наклікали: які дані ми віддаємо інтернету та чому це небезпечно


Сьогодні вже нікого не треба переконувати, що інформація, яку ми добровільно розміщуємо в мережі, може бути доступна будь-кому. Але є ще дещо. Якого роду досьє на нас зберігається на серверах Google, Facebook, Instagram, WhatsApp, Apple, Viber, «Нової пошти» або Uber? Часто ми не замислюємося над тим, які обсяги даних вони контролюють і – найголовніше – як можуть їх використовувати. Розбираємося, як же так сталося.