Голосуйте за головного «Санту» столиці для Премії «НашКиїв Awards: Санта року 2019»

6 Грудня 2019
Київ події

«НашКиїв Awards: Санта року» премія про киян і для киян. Вона відзначає активних і небайдужих міських альтруїстів. Голосування за найдостойніших номінантів стартувало на сайті проекту 27 листопада. Відзначити своїх фаворитів можуть всі охочі.

Премія «НашКиїв Awards: Санта року» проводиться вже втретє, і за цей час з нішевого онлайн-проекту встигла вирости до масштабної події завдовжки в рік.

Голосуйте за свого Санту за посиланням.

Серед номінантів «Наш Київ Awards: Санта року» 75 небайдужих жителів столиці, які облаштовують парки і сквери, допомагають дітям, захищають права тварин, боронять історичні пам’ятки, впроваджують інновації та проводять фестивалі. Бізнесмени та івентери, спортсмени та політики, режисери та просто активні жителі столиці – всі вони «Санти» цього міста, адже протягом року дарують Києву подарунки, не чекаючи нічого натомість.

Але найголовнішим «Сантою року» може стати лише один – той, чий внесок в розвиток міста був найвагомішим, а справа – найважливішою. Разом зі званням «Санти року» переможець отримає і відповідальність: на весь рік він стане живим втіленням і послом ідеї «Якщо тобі чогось не вистачає або тобі щось не подобається – зроби або зміни це сам».

Щорічно кількість «Сант» зростає: якщо в 2017-му їх було 40, то в цьому році — 75! Це означає, що наше суспільство соціально активне і змінює на краще не тільки місто, а й себе.

Серед номінантів цього року — шеф-кухар Євген Клопотенко, засновниця проекту «Шукай» Юлія Бевзенко, директор фонду «АНТИСНІД» Ольга Руднєва, засновник фестивалю Atlas Weekend Дмитро Сидоренко та багато інших. Ознайомитися з повним списком і проголосувати за вподобаного кандидата можна за посиланням

Кожен із 75 «Сант» представлений у певній категорії, яких цього року десять: «Меценатство і благодійність», «Міські проекти і благоустрій», «Культура і історія», «Їжа та сфера гостинності», «Бізнес і бренди», «Екологія та зоозахист», «Фізична культура і спорт», «Інновації та технології», «Музика і події» та «Освіта».

 

6 Грудня 17:36
Київ події
Найцiкавiше на сайтi

І все буде добре: головні тренди благодійності, які варто знати всім

АвторМарія Артеменко
18 Грудня 2018

Грудень – місяць підсумків та спроб пророкувати майбутнє. Для некомерційного сектору в Україні 2018 рік був дуже плідним: українці вперше долучилися та успішно провели Всеукраїнський день добрих справ, вперше організували Форум фандрейзингу та вперше отримали можливість відправляти благодійні SMS. Робити добрі справи стало модно, а вчені ще й довели, що це корисно для здоров’я – додає років п’ять життя. Що далі? Український ідеолог світового благодійного руху Giving Tuesday Марія Артеменко сформулювала для Platfor.ma добірку благодійних трендів.

Персоналізація та автоматизація

Бізнес давно використовує автоматизований та персоналізований маркетинг – кожен з нас бачить релевантну рекламу, що спирається на наш попередній досвід, звички та уподобання. Некомерційний сектор більше не пасе задніх і також починає використовувати персоналізацію. Всім очевидно, що люди мають різні можливості, але це не привід позбавляти когось шансу зробити добру справу. Зовсім навпаки – це привід налагодити індивідуальну роботу з кожним добродієм, сформувати підходящий шлях користувача (user path) та ефективніше вирішувати соціальні проблеми. До речі, цей тренд також актуальний для підприємців – в світі вже існують успішні приклади програмного забезпечення для персоналізованого фандрейзингу, тож мусимо підхоплювати та локалізувати гарні ідеї.

Сторітелінг, жодної жалості та фідбек

Часи, коли можна було жалібно попросити про допомогу і отримати її, давно минули. По-перше, цей метод в усіх асоціюється з шахраями, а по-друге – жалість принижує. Кожна людина в певний момент життя потребує допомоги і це нормально . Так само ми всі допомагаємо просто через те, що можемо тим, кому можемо. Тут немає нічого незвичайного – це просто людські стосунки. Коли необхідно зібрати кошти на добру справу, потрібна гарна історія та фідбек – свідчення того, що інвестиція була не даремною. Людині важливо пояснити, що її внесок був вагомим, що без цього нічого б не вийшло. Бо так воно і є.

Быть добру: почему в благотворительности нужно быть шустрым и креативным

Благотворительность – это ежедневный труд. Проблема в том, что форматы сбора денег, которые еще недавно собирали миллионы, вдруг перестают работать, и нужно придумывать что-то новое. Основательница фонда «Таблеточки» Ольга Кудиненко сформулировала для Platfor.ma краткий экскурс в креативность благотворительности и призвала помочь по-новому.

Для успешной работы благотворительного фонда вам нужно решить две основные задачи: выбрать социальную проблему и найти деньги на ее решение. Миссию можно не менять десятки лет, а вот искать деньги придется ежедневно, придумывая для этого все новые способы.

Я занимаюсь фандрейзингом семь лет. Сейчас в это сложно поверить, но в 2011 году в Украине нельзя было сделать благотворительный платеж в интернете. Поэтому у первого сайта фонда «Таблеточки» появилась кнопка «Помочь»: принимались любые банковские карты. Это был прорыв! Нам регулярно писали благотворители и восхищались тем, как же просто им стало помогать, не отходя от экрана.

Большую часть пожертвований на лекарства онкобольным детям мы собирали с помощью коммуникаций в Facebook. Это было несложно, ведь мы были одни из немногих благотворительных комьюнити в украинском сегменте соцсети. О нас писали СМИ, на нас подписывались все новые благотворители. Это было так свежо и легко, и мне казалось, что я гуру фандрейзинга и коммуникаций в благотворительности.

За эти семь лет в Украине появились тысячи новых социальных инициатив, которые подняли на поверхность сотни других проблем в обществе. Теперь каждый может сделать пожертвование одним кликом, соцсети завалены просьбами о помощи и завоевывать внимание благотворителей становится все сложнее.

Если в 2014 году украинская версия флешмоба IceBucketChallenge собрала для онкобольных детей почти 2 млн грн помощи, то в 2017 году флешмоб MoneyCanChallenge собрал только 400 000 грн. Лидеров общественного мнения чуть ли не каждую неделю призывают поучаствовать в благотворительных флешмобах и потому выхлоп от этого формата фандрейзинга с каждым разом уменьшается. К сожалению, флешмоб утратил свою силу и эффективность.

Левко Лук’яненко: «Якщо у країні погано, то треба не втікати з неї, а боротися, щоб стало добре»

9 Березня 2018

Український дисидент, громадський діяч і політик Левко Лук’яненко у лютому 2015 виступив у Києво-Могилянській академії. Platfor.ma публікує найцікавіші думки Героя України про здобуття незалежності, боротьбу за розпад Російської імперії та те, як змінити систему і людей.

Протягом сімдесяти років Росія проводила геноцид української нації. Трьома Голодоморами було вбито п’ятнадцять мільйонів українців, а крім того скільки ж ще було репресовано, заслано в Сибір – якщо скласти разом, то, мабуть, буде всі двадцять мільйонів. Москва проводила політику геноциду і постійну русифікацію. Обмежували все поступово – української літератури ставало менше, дисертації могли захищатись тільки російською мовою – йшла повільна і непомітна русифікація. Виробили таку концепцію, що в Радянському Союзі створюється нова етнічна спільнота – радянська людина. Ця ідеологія була для  того, щоб виправдати русифікацію і примирити українців, литовців і інших з тим, що ми нібито неперспективні.

У 1991-му році ми скористались сприятливим історичним моментом і проголосили Україну незалежною державою. Я мав честь своєю рукою написати Акт проголошення незалежності України. Але у нас не було можливості усунути окупаційну адміністрацію. Вона залишилася, і керувала Україною 23 роки, до Революції гідності. Цю революцію почала молодь, і саме молодь проявила ініціативу, бо люди старшого і середнього віку ще не звільнилися від тієї московської  ідеології. А молодь – вона вільніша.

Не можна одразу змінити те, що будувалося протягом 70 років. Необхідно, щоб виросло нове покоління, вільне від впливу Москви.

Наприкінці 2013-го року різниця між поляризацією суспільства була вкрай великою. Більшість людей жила дуже бідно, а багатіла лише невеличка часточка народу – олігархи і злодії. Ця експлуатація дійшла до такої міри, що народ підтримав ініціативу молоді – і революція перемогла. Та не встигли ми створити свою владу, як на нас посунула Росія. Але Путін промахнувся. Росія – це для азіатів. В Росії влада дивиться на народ як на об’єкти. Що влада хоче, те вона з народом і робить. В Росії колись Соловйов сказав, що для росіян неприпустимо думати чи сумніватися в праві влади  зробити з ними все, що вона хоче. Путін думав, що так можна буде і з українцями, але виявилося, що український народ не об’єкт, а суб’єкт. Хоча влада у нас ще несформована і вона така-сяка, але сам народ став на захист України і наших кордонів.

Ми переживаємо момент, коли з українського народу твориться українська нація. Люди розуміють, що РФ – це повна азіатчина, вони розуміють, що у нас із ними немає нічого спільного. Це прозріння йде швидко і тому ми маємо консолідовану українську націю. Сьогодні ми чуємо, що краще загинути в бою, ніж повернутись у московське рабство.

Людина на Куражі:
Альона Гудкова та її мільйони на добро, Елтон Джон і сльози

АвторЮрій Марченко
7 Серпня 2019

Кілька років тому в Україні стартували Кураж Базари: спочатку просто як барахолки, до яких поступово додалися концерти, лекторії, майстерні і різноманітні тематичні заходи. Весь цей час вагому частину прибутку проект віддавав на благодійність. Для циклу інтерв’ю “Надлюдський фактор” Platfor.ma поговорила з ідеологом Кураж Базару Альоною Гудковою – про те, як зібрати 10 млн на благодійність, заспівати Елтону Джону та залишитися при цьому собою.

– Розкажи кілька цифр: що вже встиг наробити Кураж Базар?

– Буквально нещодавно ми подолали рубіж в 10 млн грн, перерахованих на благодійність, зараз вже близько 10,5 млн грн. Це за чотири роки і приблизно 40 фестивалів, якщо не рахувати перші декілька The New Old – барахолки, які ми влаштовували на Воздвиженці.

– Їх же там було декілька. Ти тоді думала, що це переросте в щось постійне?

– Звичайно, ні. Це просто був порив душі. Я тоді працювала маркетинг-директором в компанії “Форум”, а барахолку ми організовували абсолютно стихійно раз на кілька місяців. І раптом я виявила, що це мене дуже сильно вперло, просто той факт, що можна не давати свої особисті гроші, а працювати, щоб зібрати набагато більше. Причому зібрати фактично непотрібні людям гроші у вигляді їх старих речей.

Я тоді познайомилася з Сашею (нинішнім чоловіком Альони. – Platfor.ma) і він сказав: слухай, ось ти працюєш, але твої думки в зовсім іншому проекті, так систематизуй це, щоб збирати ще більше!

– До речі про “більше”, який відсоток ви зараз віддаєте на благодійність?

– На даному етапі у нас немає відсотку як такого. Раніше віддавали 30% від кожного квитка, але потім переїхали на ВДНГ, де вклали в наш корпус вже 5 млн грн, і їх треба якось повертати. Тому зараз у нас це не зовсім системно. Наприклад, з травневого Кураж Базару ми віддали 100% прибутку, 1,5 млн грн, щоб закрити великий благодійний проект. А в червні не віддавали нічого, тому що потрібно було виплатити ремонтні борги. Можливо, колись ми повернемося до стандартного відсотку, але зараз просто вибираємо собі великі ініціативи, яким потрібно допомогти, і закриваємо їхні потреби. В цілому у нас виходить віддавати не менше двох мільйонів на рік.

– Саме ти приймаєш рішення, коли і кому направляти гроші?

– Я і команда. Дивись, тут ще важливо сказати про те, що саме слід вважати благодійністю. Я, наприклад, думаю, що приведення в порядок території ВДНГ – це теж благодійність. Тоді виходить, що з вересня по квітень ми віддавали взагалі 100% прибутку, оскільки все реінвестували в павільйон: ремонт, електрика, асфальт, світло, туалети, пандуси. Для мене це теж якась соціальна місія, тому що ВДНГ – державна установа. Мене виженуть, а вся інфраструктура залишиться, я ж нічого собі не заберу.

– А на який термін у вас домовленість?

– Меморандум про співробітництво з ВДНГ ще на два роки. І я сподіваюся, що спрацює право пролонгації, тому що ми дійсно багато вклали у ВДНГ. Буквально кілька тижнів тому поставили рампи для бордерів, а зараз домовляємося з Red Bull, щоб побудувати повноцінний майданчик для катання. Все відкрито, все інклюзивне. Можна це вважати благодійністю? Ну, мені здається, що так.