Дослідники створили систему, яка пояснить меми людям з порушеннями зору

7 Жовтня 2019
штучний інтелект

Американські вчені з Університету Карнегі-Меллон створили алгоритм, який дозволить людям з порушеннями зору розуміти меми. Точність системи складає 92%.

Система класифікації та аналізу мемів дозволяє автоматично переказувати їх. Спочатку вона розпізнає, чи є зображення мемом чи звичайною картинкою. Потім, використовуючи шаблони з бази даних, алгоритм класифікує мем. Опісля розпізнається текст, щоб розуміти сенс жарту та транслювати його людині.

Це дуже складне завдання, зазначили вчені. «Меми навмисно зроблені так, що вони виключають тих, хто не розуміє або не має можливості їх зрозуміти з першого разу», – зазначає Скотт Уорк, дослідник мемів в Університеті Уорвіка.

Люди з поганим зором використовують збільшення екрану і скринридери, щоб розпізнавати текстову інформацію. Проте вони не підходять для складнішого контенту, – наприклад, мемів.

«Стереотипні меми – це зображення з підписами зверху і знизу. Але за останній кілька років вони стали набагато дивнішими. У багатьох з них немає сюжету, як в жартах – тому зробити текстовий опис, який читають вголос, зазвичай дуже складно».

Зараз програму ще тренують, проте, коли вона повністю буде готова, інтернет дійсно стане доступним для всіх.

7 Жовтня 16:34
штучний інтелект
Найцiкавiше на сайтi

Вірусний контент, лідери думок, когнітивний дисонанс: як філософія може пояснити меми нашого часу

АвторPlatfor.ma
7 Квітня 2019

Минулого тижня Platfor.ma влаштувала філософську мем-паті. Під незабутні пісні та сотні екзистенційних мемів ми разом із істориками філософії шукали відповіді на питання, чому ми досі дивимося вірусний контент, слухаємо лідерів думок, послуговуємося стереотипами, страждаємо від когнітивного дисонансу й до чого тут античність. Усі відповіді – в лекціях Антона Дробовича, Ольги Курної та Михайла Кольцова. Ми записали головне.

Лідери суспільної думки – ЛСД. Коли ми говоримо слово «лідер», то правильна асоціація з ним – відповідальність, довіра, авторитет, взаємодія, якийсь профіт. Коли ми говоримо слово «думка», то, зазвичай, у сфері філософії йдеться про якусь точку зору, але вона не обов’язково претендує на те, щоб бути об’єктивною реальністю. Тобто люди, які висловлюють свої думки, часто говорять: «Нє, ну це точно так, стопудняк!» Але за визначенням думка – це гадка, це не є факт або стовідсоткова істина. Тому лідери суспільних думок – це такий авторитет саме в гадках.

Голі люди, двійники, меми: топ-10 дивних новин 2018, які вам сподобалися

АвторЮрій Марченко
3 Січня 2019

Чим далі розвивається людство, тим більше в нього дивакуватих новин. 2018-й побив за цим параметром усі рекорди. Platfor.ma відібрала серед своїх матеріалів ті дивні, які найбільше сподобалися читачам. Одразу скажемо: на першому місці, звісно, порно. А ось вся неймовірна десятка.

10. Вчені пояснили, чому одні чують «Йенні», а інші – «Лорел»

Ви може вже й забули, але у травні всі шаленіли від аудіозапису, на якому одні чули чітке «йенні», а інші – відмінне «лорел». Врешті в суперечку вв’язалися й нейробіологи, які пояснили, що почути дійсно можна різне, а все залежить від віку. Наша порада: хочете здаватися молодшим – чуйте «йенні».

9. З’ясували, скільки пенісів на знаменитому гобелені з Байе і що вони означають

Історик з'ясував, скільки пенісів на гобелені з Байе і на що вони вказують

Важлива наукова новина. Гобелен з Байе – одна з ключових пам’яток середньовічного мистецтва і потужне джерело знань для істориків. Бо на ньому в деталях зображені 626 чоловіків і жінок, 190 коней, 35 собак, 37 дерев, 32 кораблі й 33 будівлі. А ще 93 пеніси! Оксфордський професор дослідив, які саме, кому належали та навіщо. Ми ж казали – важлива новина.

8. Вакансія фахівця з мемів. Стартова зарплата – $1750 на місяць

Українці – надзвичайно працелюбні люди. Особливо коли мова йде про меми. Особливо за 50 тис. грн на місяць. Щоправда, умови досить жорсткі: потрібен, скажімо, 10-річний досвід прокрастинації на розважальних сайтах. Якщо поки що не підходите, надолужуйте.

7. Сервіс, який шукає вам двійника серед видатних картин, запрацював в Україні

В Україні стала доступною функція Art Selfie в додатку Google Arts&Culture

З нещодавніх пір ви потужно вписані в історію світового мистецтва. По-перше, ви ще той витвір, а по-друге, в Україні стало можливо користуватися гуглівським сервісом Art Selfie. Цей додаток аналізує грандіозний масив живопису і знаходить портрети, які нібито схожі на вас. Підкреслюємо – нібито. Бо іноді таких уродів підсовує, ох.

Не кажи «триста»:
як навчитися жартувати дійсно смішно

Скільки разів перед сном ви знову і знову програвали в пам’яті момент, коли могли влучно віджартуватися? Або вам на думку спадала дотепна відповідь, але надто пізно? Настав час стати зіркою стендапу не тільки у власній голові. Почуття гумору не генетичне, і його можна натренувати. Розповідаємо про прості правила та заборонені прийоми.

Навчитися жартувати нам допомагають експерти з «Підпільного стендапу»

Слідкуйте за контекстом. Коли ви в колі друзів, то пожартувати не важко, адже ви знаєте контекст, у якому знаходитесь. Ви в курсі того, що відбувається, можете жартувати щодо того, що трапилося тут і зараз. Натомість комік має створити контекст штучно та вигадати такі умови, в яких його слова стають смішними. Наприклад: «Мене питають, що я встиг до 25 років? Я встиг не померти, це теж непросто. В Україні дуже легко це зробити – невдало зайшов до “Євразії”, переплутав йогурт в “АТБ”. Сьогодні настільки легко померти, що новину про смерть людини можна прочитати у розділі “Курйози”».

Робіть влучні постріли. Ваша кількість жартів повинна бути дозованою. Якщо ви думаєте, що ви будете постійно жартувати й залишатися на гребені хвилі, то ні – це швидко всім набридне. Навіть якщо ви робите це смішно, ваші слова будуть знецінюватися. А якщо несмішні, то швидко здобудете собі славу балабола. 

Цитуйте. Якщо ви хочете смішно пожартувати в компанії, то можна процитувати якогось коміка, наприклад. Це не заборонено і майже завжди смішно, а якщо ні, то ви можете виправдатися: «Ой, ну я не так переказав, там було кумедніше». Але тільки в тому разі, якщо у вас немає амбіції виступати на сцені.

Дійте по ситуації. Якщо ваш жарт не заходить, пожартуйте про те, як у вас не зайшов жарт. Якщо перед вами сидять 50 людей, які не сміються, оберіть одного, який відреагував, і почніть із ним розмовляти. 

Не бійтеся бути несмішними. Це нормально. Навіть професійні коміки дуже часто виступають несмішно, якщо ви те ж саме зробите в компанії, то нічого страшного не відбудеться. Не намагайтеся рятуватися та накидувати ще 40 жартів, щоб вибратися з цього полону.

Кому потрібна та Нобелівська премія: уривок з книги «Та ви жартуєте, містере Фейнман!»

АвторPlatfor.ma
19 Березня 2018

У видавництві «Наш формат» вийшов бестселер «Та ви жартуєте, містере Фейнман!» – збірка дотепних автобіографічних історій з життя відомого фізика Річарда Фейнмана. У ній Нобелівський лауреат і один із творців квантової електродинаміки грає на бонго, зламує сейфи, втрачає і знову знаходить любов до фізики та робить ще багато чого незвичайного. Platfor.ma публікує уривок про те, як Нобелівська премія знайшла вченого – навіть попри його спротив.

Мій друг Мет Сендс колись збирався написати книжку під назвою «Ще одна помилка Альфреда Нобеля».

Довгий час я стежив за тим, кому дають Нобелівську премію, але з роками навіть перестав помічати, що настав «нобелівський тиждень». Тому й уявити не міг, що мене піднімуть телефонним дзвінком о четвертій ранку:

— Професор Фейнман?

— Що таке?! Я ще сплю!

— Вам присуджено Нобелівську премію. Я подумав, вам буде приємно про це дізнатися.

— Так, але я сплю! Подзвонили б уранці, — і поклав трубку.

Дружина питає:

— Хто там?

— Кажуть, я отримав Нобелівську премію.

— Та ну тебе, Річарде, хто дзвонив? — моя розумна дружина вже звикла до розіграшів і знає, що не треба вестися, але цього разу я її підловив.

Знову телефонний дзвінок:

— Професоре Фейнман, ви чули, що…

(Незадоволеним голосом). Так.

Тоді я почав думати: як би все це припинити? Навіщо мені ця морока? Першим ділом я зняв телефонну трубку з апарата, бо дзвінки йшли один за одним. Спробував заснути, але не зміг.

Спустився в кабінет, щоб зібратися з думками: що робити? Може, відмовитися від премії? Що тоді? А раптом це неможливо? Поклав трубку на місце — і одразу задзеленчав телефон. Дзвонив журналіст із журналу «Тайм». Я сказав йому:

— Слухайте, у мене проблема: я не хочу, щоб ви про це писали. Я не знаю, що з усім цим робити. Може, є варіант не брати премію?

— Боюся, сер, що відмова від премії здійме ще більше галасу, ніж вручення. Краще лишити все як є, — сказав він.

Це і так було ясно. Ми поговорили хвилин п’ятнадцять- двадцять (і хлопець з «Тайму» не опублікував ані слова з нашої розмови).

Я подякував йому і поклав трубку. Телефон одразу задзеленчав знову: цього разу дзвонили з газети.

— Так, ви можете прийти до мене додому. Так, усе в порядку. Так. Так. Так.

Дзвонили зі шведського консульства. Вони хотіли влаштувати прийняття на мою честь у Лос-Анджелесі.

Я подумав, що раз вирішив прийняти премію, то мушу пройти ці кола пекла.