Автор Олексій Сімончук

Зріктися блога: як я рік нічого не робив у Фейсбуці й вижив

Наскільки складно в еру цифрових технологій влаштувати собі хоч якийсь інформаційний детокс, на власному прикладі перевірив журналіст Олексій Симончук, адже цілий рік він не публікував і не коментував нічого в Фейсбуці. Які кроки він для цього робив, яких складнощів зазнав і навіщо взагалі на це наважився – читайте у матеріалі.

Раніше я дуже багато часу проводив у Фейсбуці. Коменти незнайомим людям – будь ласка, експертні (насправді, ні) пости на будь-яку тему – давайте відразу 42. Ісламська держава, Верховна Рада, чергова поразка Динамо Київ: все може бути джерелом натхнення для нового поста або коментаря. 

Є така чудова книжка американського професора Тома Ніколса «Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими». Там дуже багато смішних і показових прикладів про «експертність» таких ось знавців всього на світі. Розповім про один із них. 

У 2013 році молода жінка, пославшись на зайнятість із дитиною, твітнула: «Не можу знайти хімічні та фізичні властивості газу зарин, будь ласка, допоможіть». В коментарях дехто на ім’я Ден Кашета виправив жінку та зауважив, що зарин – не газ. А у відповідь отримав таке: «Так [лайка] зарин – це газ, ти бездарний [лайка]. Зарин – це рідина і може випаровуватися… тож заткни свою [лайка] пельку». На цьому й скінчилася розмова студентки та «розумника». Останній, до речі, виявився експертом із зарину та питань хімічної зброї, директором консалтингової фірми з безпеки в Лондоні Деном Кашетою.

Цю ситуацію автор наводить у книжці як класичний приклад того, що цінність фаховості помирає, а люди, які помиляються, замість того, щоб змиритись із власною неправотою, ще завзятіше кидаються захищати свою думку. Повністю занурившись у це ФБ-життя, одного разу я зрозумів, що так далі продовжуватись не може. По-перше, хотілось бути більш спокійним і менше рефлексувати на дописи незнайомців. По-друге, розумів, що нікому моя експертність також не потрібна.

Мою головну мотивацію зменшити час у Фейсбуці можна поділити на чотири пункти. Перший – там дуже мало дійсно цікавих, смішних чи просто класних постів. Так, можна знайти кілька блогерів, які роблять справді якісний контент, але це дуже низький відсоток серед всіх. Плюс алгоритми Цукерберга все одно будуть показувати те, чого ти не хотів би бачити. 

Другий – я там проводив багато часу, навіть дуже. Не скажу, що відтепер я хочів витрачати цей час на допомогу людству чи мав якісь інші амбітні плани, але все одно хотілося б перерозподілити його.Третій – псевдо-експертність вражає, вона усюди і від усіх, кожен хоче висловитися на кожну тему. Четвертий – написавши пост, ти постійно оновлюєш застосунок у надії побачити новий лайк. Це набридає.

Паперові літаки, корова та Бенедикт Камбербетч: 11 ресурсів для прокрастинації

Всі ми прокрастинуємо та, напевно, кожен хоче з цим боротися. Пишуться десятки книжок і статей про те, як це закінчити раз і назавжди, але все марно. Тому Platfor.ma вирішила прийняти ситуацію та підготувала добірку ресурсів, на яких ви зможете прокрастинувати годинами. 

Прокрастинація — це схильність до постійного відкладання навіть важливих і термінових справ. У кожного з нас таке було: завтра екзамен, а ти всю ніч дивишся меми і не можеш відірватися, або горять всі дедлайни важливого проекту, а ти читаєш про югославський кінематограф у Вікіпедії. 

Нещодавно у Києві з лекцією виступила авторка книги Learning How to Learn та співавторка найпопулярнішого однойменного курсу на Coursera Барбара Оклі. Серед іншого, вона поділилась із слухачами способом боротьби з прокрастинацією. Він називається «Метод помідора» і був запроваджений наприкінці 1980-х років італійцем Франческо Чирілло. 

Метод складається з п’яти кроків. По-перше, треба чітко визначити завдання, яке ви будете виконувати. По-друге, встановіть «помідор» (так Чирілло називає таймер) на 25 хвилин. По-третє, працюйте цей час взагалі ні на що не відволікаючись і не дивіться на час. Не зважайте на будь-які думки — просто працюйте ці 25 хвилин. По-четверте, після того, як продзвенів таймер, ви зрозумієте, що зробили або всю справу, або її частину, після цього дайте собі перерву на п’ять хвилин. По-п’яте, якщо ваша справа поділена на частини, то після кожного четвертого підходу збільшуйте час відпочинку — від 15 до 30 хвилин.