Міжнародна правозахисна організація Amnesty International презентувала інтерактивну платформу «Гаджети бачать», яка навчає потенційних свідків домашнього насильства правильній послідовності дій. Користувачів платформи занурюють у типові ситуації насильства у житловому будинку та на вулиці, і пропонують їм обрати варіанти можливих реакцій. Залежно від того, які реакції були обрані, на сайті роз’яснюють, чи була поведінка свідків коректною. Насамкінець — усі користувачі мають змогу ознайомитись із найбільш ефективним і правильним алгоритмом дій, який у безпечний спосіб може допомогти постраждалій від насильства людині.
Свідки домашнього насильства в Україні здебільшого вибирають ігнорувати конфліктні випадки інших, адже вважають це «приватною справою» або ж не знають, як правильно реагувати.
«Нам важливо достукатися до кожного і кожної й донести думку, що насильство — це не приватна справа, а проблема цілої країни. І поки ми будемо мовчати й ігнорувати її — зміни не відбудуться. Насправді ж, кожна та кожен із нас може зробити простий крок, аби зробити життя в нашій країні безпечнішим», — зазначила Оксана Покальчук, директорка Amnesty International в Україні.
Тут декілька порад для того, що робити, якщо ви стали свідками домашнього насильства:
- Спробуйте втрутитися у конфліктну ситуацію, але без ризиків для свого здоров’я.
- Зателефонуйте 102 — розкажіть про ситуацію, дайте точну адресу або орієнтир, а згодом зустріньте поліцію на місці.
- Не залишайте постраждалу людину навіть після виклику поліції, спробуйте їй допомогти та викличте швидку за потреби.
- За можливості зафіксуйте на фото або відео насильницькі дії — це може стати доказом у кримінальній справі.
- Контролюйте дії поліцейських. Вони мають провести перевірку, оформити адміністративний протокол за наявності доказів та виписати терміновий заборонний припис кривднику.
- Зателефонуйте 116 123 — цілодобову національну гарячу лінію із запобігання домашнього насильства, якщо поліція не виконує належні дії.
- Якщо постраждалою є дитина, окрім поліції, слід звернутися до органу опіки та піклування або управління у справах дітей.