Монади Миколи Руденка: вечір пам'яті філософа, письменника та в'язня сумління

Вечір до 90-ліття з дня народження Миколи Руденка – вечір осмислення речей, які були першоосновами для тих, хто відстоював ідею побудови незалежної України. Своїми спогадами про філософа, письменника та в'язня сумління ділитимуться Раїса Руденко, дружина письменника, Євген Сверстюк, письменник та доктор філософії, Осип Зінкевич, голова МБФ "Смолоскип", Володимир Шевчук, доктор економічних наук, Микола Жулинський, директор Інституту літератури України, Левко Лук’яненко, правозахисник та співзасновник Української Гельсинської Групи. У літературно-музичній частині вечора за книгою спогадів Миколи Руденка "Найбільше диво життя" беруть участь: лауреати премії ім. Василя Стуса Леся Матвійчук, Кирило Булкін, а також Віра Бондар і Микола Косицький. Режисура і постановка – Олени Голуб. Микола Руденко (1920-2004) – український письменник, філософ, громадський діяч, один з засновників Української Гельсинської Групи. Працював відповідальним секретарем видавництва "Радянський письменник", редактором журналу "Дніпро", секретарем парткому Спілки письменників України, звідки його виключили у 1975 через політичні переконання. Активно долучався до захисту прав людини, у тому числі національних. 1977 був засуджений до 7 років таборів суворого режиму і 5 років заслання за так звану "антирадянську агітацію і пропаганду". Твори Руденка були кваліфіковані як "наклеп на радянську владу". Під тиском громадськості був звільнений у 1987 році. Емігрував за кордон – спочатку до Німеччини, потім до США. Працював на радіостанціях "Свобода", "Голос Америки". У 1990 повернувся в Україну. Поновлений у громадянстві, реабілітований. Літературні надбання: збірки поезій "З походу" (1947), "Незбориме плем'я" (1948), "Ленінградці" (1948), "Поезії" (1949), "Мужність" (1952), "Світлі глибини" (1952), "Переклик друзів" (1954), "Поезії" (1956), "Всесвіт у тобі" (1968); оповідання та роман "Вітер в обличчя" (1955) і "Остання шабля" (1959).