13 лютого 2012
0000-2012

Фільм–лекція–обговорення: "Вулиця" Карла Грюне

Кіно
Фільм–лекція–обговорення:

KINOTAZ запрошує на фільм–лекцію–обговорення фільму "Вулиця" (Die Straße) Карла Грюне 1923 року. Програма: Вступне слово. "Вуличні трагедії" в німецькому кіно періоду Веймарської республіки. Образ вулиці в німецькому живописі та літературі. Фільм. Лекція: "Перший сад створив Бог, а перше місто – Каїн" Абрахам Каулі Під час нашої п'ятої зустрічі ми вступимо на територію, яка для багатьох поки що є terra incognita – це простір кіно Веймарської республіки, що знаходиться поза таких потужних межових імен, як Мурнау, Ланг, Пабст... Це не просто невідома земля – це невідома вулиця, вулиця нічного міста з її "блискучою метушнею, вуличними ліхтарями, що струмлять туманний світ, миготливими рекламами, фарами автомобілів, блискучим від дощу асфальтом, таємничими вікнами будинків, усмішками густо нафарбованих повій" – це вулиця, яка перетворюється на долю. У пошуках відповіді – втім, занадто добре йому відомої – на питання "quo vadis?", з яким Зігфрід Кракауер звертається до німецького суспільства епохи між 1918-м і 1933-м роками, він аналізує "вуличні" фільми і найвизначніший з них – роботу Карла Грюне 1923-го року. Кракауер бачить у фільмі Грюне пропаганду тоталітарного поведінки. "Від бунту до плазування" – ось девіз фільму і загальний вектор еволюції глибинних психологічних уявлень в "колективної душі" німецької нації. Разом з тим, втеча німців від реальності завершилася – Німеччина прагне знайти твердий ґрунт під ногами, що проявляється в «вірності» фільму одночасно принципам експресіонізму та реалізму. "О часи! О звичаї!" – Кракауер звертає нашу увагу на зміну ставлення в суспільстві до поліції, стверджуючи, що фільм воістину відповідає заповідям Фрідріха Великого. Лотте Айснер називає головним героєм фільму саму вулицю, сповнену таємниці для "добропорядного бюргера". Відповідно до маніфестів експресіоністів, атмосфера цієї нічної вулиці не може бути відображена на камеру і тому конструюється спеціально – для створення того особливого відчуття, яке не присутнє в об'єкті, а лише "духовно переживається". Витоки такого зображення вулиці засобами кіномови Айснер бачить в "метафізичному світогляді" німецькомовних письменників і художників (Майринка, Кубіна, Тіка), яке передбачає, що вулиця ніяк не пов'язана з реальністю. Ентоні Кулсон, підкреслюючи величезну роль синхронних процесів індустріалізації та урбанізації в житті німецького суспільства останніх десятиліть XIX – початку XX століття, говорить про феномен великих міст і дослідження цього нового досвіду справжньої, "міської" сучасності, засобами кіно. Німці закохані в місто, але й бояться його. Не дивно, що "народження" великих міст пов'язане з "народженням" кінематографа, як специфічної сфери культури, спрямованої на задоволення попиту масового глядача, який щойно з’явився. За Антоном Каесом, кінематограф Веймарської республіки експлуатує потаємне бажання міських жителів втекти від технічно розвиненої індустріальної сучасності, хоч сам по собі, будучи засобом втечі, є результатом передових тенденцій у розвитку техніки. Чудовий німецький історик і теоретик кіно Хайді Шлюпманн йде ще далі, стверджуючи, що самообман головного героя "Вулиці" є самообманом дитини, яка піддалася спокусі загубитися в продукції "фабрики мрій", яка одна тільки й може надати незрілому суспільству образ його Іншого – образ на екрані в кінотеатрі.

Відвідали

Початок

19:00

Місце

Арт-клуб "44"
вул. Хрещатик, 44б

Вартість

Безкоштовно

Лектори

Ісіченко Ігор

кінознавець

Організатори

KINOTAZ

KINOTAZ

Програма проекту розрахована на максимально детальне ознайомлення учасників зустрічей з кінематографом Германії епохи Веймарської республіки. Кожен фільм супроводжується вступним словом і лекцією після перегляду фільму. Програма складена з урахування необхідності продемонструвати не тільки німецький...

comments powered by Disqus