22 квітня 2015

Власними силами: найкращі проекти соціального бізнесу в Україні

 

У рамках спецпроекту ZEITGEIST ми розповідаємо про цікаві світові тренди, а також про те, як вони розвиваються в Україні. Сьогодні читайте про соціальне підприємництво, а також про українські стартапи, що мають на меті не збагачення своїх власників, а вирішення актуальних проблем суспільства. 

 

Фотографія: etall.tumblr.com

Соціальний бізнес чи соціальне підприємництво – це спроба приватного бізнесу взяти на себе відповідальність за суспільний розвиток, виділяючи кошти чи робочі місця на вирішення певних завдань у суспільстві. Вперше цей термін було вжито лауреатом Нобелівської премії Мохаммедом Юнусом, а його Grameen Bank – банк, що видавав мікрокредити для інноваційних підприємців в Азії, Африці та Латинській Америці – вважають одним з найяскравіших прикладів соціального бізнесу. Інший хрестоматійний приклад – американське місто Індіанаполіс та його мер і Гарвардський професор Стефан Голдсміт, який дозволив приватним фірмам конкурувати з державним сектором і замінити багато міських сервісів, що функціонують за кошти громадян.

 

Нині багато великих компаній скеровує частину свого прибутку на суспільні потреби, однак такі вчинки найчастіше іменують благодійністю та корпоративною філантропією. Ми ж вирішили звернути увагу на ініціативи малого бізнесу, які своєю діяльністю беруться за вирішення соціальних проблем локального і навіть всеукраїнського рівня. Кількість соціальних підприємств в Україні стає дедалі більшою, а їх перспективи більш далекосяжними, адже така суспільно відповідальна комерція здатна не лише вирішити важливі проблеми в країні, але й допомогти вітчизняній економіці піднятись.

 

Соціальна пекарня «Горіховий дім»

Фотографія: facebook.com/HD.Pekarnia

Переївши солодощів у пекарні «Горіховий дім», ви радше зазнаєте відчуття виконаної доброї справи, аніж відчуєте докори сумління. Справа в тому, що прибуток від спожитого печива пекарня спрямовує на підтримку некомерційних проектів організації «Народна допомога – Львів», спрямованих на допомогу потребуючим людям. Зараз «Горіховий дім» особливо підтримує Центр для жінок у кризових ситуаціях, який було створено 5 років тому. Оскільки з самого початку утримувати центр на грантові та бюджетні кошти було майже неможливо, виникла ідея створити пекарню, яка виконувала б подвійну функцію: давала кошти на утримання закладу та слугувала б місцем професійної інтеграції та підготовки жінок із центру. Таким чином, жінки здобувають первинні навички для подальшого працевлаштування на ринку праці – для багатьох пекарня стає першим робочим місцем. Нині печиво «Горіхового дому» можна не тільки замовити, але й знайти в торгівельних точках на вулицях Львова та Києва.

 

Юрій Лопатинський, засновник соціальної пекарні:

 

 

«На сьогодні пекарня успішно виконує свою місію: вона великою мірою фінансує заклад і дає робочі місця для клієнток центру, а також за допомогою власної мережі контактів із закладами готельно-ресторанного сектору працевлаштовує жінок. Справи з відвідувачами у нас щоразу краще. Ми розвиваємося і найближчим часом плануємо запустити на повну потужність обладнання і персонал. У соціальне підприємництво в Україні вірю, особливо зважаючи на приклад пекарні. Але лише за умови, якщо до заснування організації будуть приналежні консультанти, які цінуються у бізнес-середовищі, а не ті, які сьогодні консультують громадські організації чи держструктури (на зразок центрів зайнятості)».

 

Громадський ресторан Urban Space 100

Фотографія: facebook.com/urbanspace100

За першим в Україні громадським рестораном Urban Space 100 Platfor.ma слідкує ще від його заснування. З грудня минулого року Івано-Франківський Urban Space 100 годує не лише городян, але й саме місто, оскільки весь прибуток закладу скеровується виключно на реалізацію міських проектів Франківська. Інша особливість соціально відповідального ресторану криється у його назві: заклад заснувало 100 людей, кожен з яких зробив внесок у фонд Urban Space розміром у 1000 доларів. Тепер ці люди (а серед них – підприємці, громадські та культурні діячі) є водночас меценатами, власниками, а також керівним ядром ресторану. Діяльність закладу вирішили не обмежувати суто гастрономічною функцією, а тому він перетворився на майданчик збору прогресивного осередку міста, де проводяться покази, лекції та дискусії. І цей фактор є значно важливішим за економічну складову проекту, кажуть його керівники. Хоч ресторан і запустили у період різкого підвищення цін на продукти та комунальні послуги, за перші місяці його вже вдалось вивести у невеликий плюс.

 

Юрій Филюк, керівник компанії «23 ресторани», один із засновників Urban Space:

 

 

«На диво, найлегше було знайти бажаючих – ідея виявилась дуже запальною. А от юридичну базу для проекту готували майже рік, хоча, спершу планували її закінчити за місяць. Не так все просто виявилось, адже аналогів не було. Також складний і важливий момент – правильна організація комунікації всередині між учасниками проекту. Позитивом є те, що за весь час ми рухаємось безконфліктно, але зараз у мене виникає відчуття, що потенціал цих людей можна краще задіювати і використовувати, як їм на задоволення, так і на більшу користь для справи. Я вірю у соціальні підприємства в Україні, але, звичайно ж, за умови сильної ідеї і якісної реалізації».

 

Zelenew

Фотографія: facebook.com/Zelenew

Цей проект зеленого соціального підприємства взявся за проблему, яка є не лише актуальною для України, але й загрозливою для всієї планети. 

 

Дизайнер Іван Нестеренко задумав переробляти використаний пластик у готові дизайнерські речі, таким чином даючи матеріалу друге життя і повертаючи його у новий цикл використання. За основу концепту він взяв просту та перевірену технологію голландського дизайнера Дейва Хакенса, що дозволяє плавити пластик без складного промислового обладнання. Розігрітий пластик легко набуває тієї форми, яку вигадає дизайнер, і може перетворитися на світильник, вазу чи навіть меблі. Як керувати рідким пластиком – нашаровувати чи виливати його – також визначає лише уява дизайнера. Гроші на реалізацію проекту та його перші продукти Zelenew зібрали на «Спільнокошті» – краудфандинг приніс проекту більше 84 тис. грн. Якщо ж майстерня запрацює на всю свою потужність, вона перероблятиме понад півмільйона одноразових пляшок щороку, а це дорівнює 15 тоннам пластику. Зараз команда Zelenew працює над виведенням проекту на організаційну фінішну пряму та виготовленням першого продукту майстерні. Кажуть, що матеріалу їм поки не бракує: на складі вже чекають на переробку гори непотрібного пластику, автомобільні бампери, відра та навіть поламаний дитячий майданчик.

 

Метнись кабанчиком

Фотографія: facebook.com/kabanchik.com.ua

Український вебсайт з вигадливою назвою має свого прямого американського родича – вебсайт Task Rabbit. Саме на нього орієнтувалися натхненники «Метнись кабанчиком», коли вирішили створити перший в Україні сервіс замовлення послуг. Вітчизняний проект працює за тією ж схемою – він поєднує людей, яким потрібно виконати дрібні побутові справи (прибирання, ремонт побутової техніки чи кур’єрські послуги), і тих, хто цю роботу готовий виконати за невелику винагороду. Іншими словами – допомагає одним людям швидко та легко знайти тимчасовий підробіток, а іншим – зекономити час і не переплачувати приватним компаніям. Сервіс підказує середню ціну на поставлене завдання, а також показує профайли виконавців, що мають різні рейтинги. Бали до рейтингу виконавці послуг заробляють якісно виконаними завданнями, про які кожен замовник може залишити відгук. Найактивніше проект зараз використовують у Києві, Харкові та Дніпропетровську.

 

Сервіс «Метнись Кабанчиком»:

 

«Наш сервіс дозволяє людям більш раціонально використовувати свій час, а також працевлаштовує значну частину безробітного населення. Саме це і є нашою основною місією. Проект ми запустили у вересні 2012-го, а вже зараз отримуємо до 300 онлайн-замовлень на послуги щодня».

 

Просто неба

Фотографія: facebook.com/prostoneba

Чи не найстаріше соціальне підприємство в Україні, журнал «Просто неба» видається ще з 2008 року. Видання допомагає безпритульним людям двома способами: привертає увагу суспільства до проблем безпритульності та дає самим безпритульним можливість підзаробити, розповсюджуючи журнал. Продаючи «Просто неба» на вулицях та площах Львова, безпритульний забирає половину його вартості (2,5 грн від 5 грн), що і складає його заробіток. Такого правила розподілу прибутку видання дотримується як член Міжнародної мережі вуличних видань (INSP). З часу появи видання друком вийшло 25 номерів загальним накладом у 25 тисяч примірників. Видає «Просто неба» невелика команда митців, а дописують до журналу журналісти, громадські діячі та письменники, знані у Львові та Україні. Напевне, найвідоміший проект журналу – серії фото «Без ознак мистецького життя», які зобразили відомих письменників – Тараса Прохаська, Андрія Бондаря, Ірену Карпу, Юрія Іздрика, Софію Андрухович та інших митців – у ролі безпритульних.  

 

Львівська свічкова мануфактура

«Свічка – більше, ніж світло» – гасло Львівської свічкової мануфактури, для якої свічка це ще й спосіб допомагати жінкам, які цього потребують. Заснувавши мануфактуру 2 роки тому, її власники вирішили виділяти частину прибутку закладу на допомогу Центу для жінок у кризових ситуаціях у співпраці з громадською організацією «Народна допомога – Львів», про яку вже йшлося вище. Сама ж ідея виробництва свічок виникла у її ініціаторів під час подорожей Європою, коли у кожному містечку вони неодмінно знаходили магазин зі свічками. Тепер у львівському магазині можна придбати святкові, дизайнерські та класичні свічки, а ще спробувати вилити їх власноруч.

 

Андрій Сидор, Львівська свічкова мануфактура:

 

 

«Хоч це й молодий проект, я вважаю його вже достатньо успішним. На Великдень ми відкрили другий поверх, де проводимо свічкові майстер-класи. За можливістю намагаємось щомісяця передавати кризовому центру кошти. Був період, коли жінки із Центру працювали у крамниці. Свічки виготовляють жінки, які в силу обставин виїжджали на заробітки на Захід. Тепер вони повернулися і виготовляють свічки у нас».

 

Про німецький досвід соціального підприємництва читайте в онлайн-журналі Goethe-Institut.


comments powered by Disqus