13 січня 2016

Іван Примаченко, Prometheus: «2016 рік має стати переламним для української освіти»

Рік тому Іван Примаченко з двома однодумцями запустив платформу масових відкритих онлайн-курсів, що пропонує безкоштовну добірку освітніх програм від кращих викладачів України та світу. В межах спецпроекту ZEITGEIST Іван розповів, як Prometheus слухають українські десантники, чи конкурує онлайн-освіта з університетами і як команда проекту зуміла запустити надпопулярний гарвардський курс з програмування українською.

 

 

Про те, чого вдалося досягнути за рік

По-перше, не вклавши в рекламу жодної копійки, наразі ми маємо вже майже 150 тисяч зареєстрованих користувачів. По-друге, нам вдалося долучити університети у якості партнерів-виробників курсів. І це лише перший крок - у найближчі місяці очікуйте більш серйозних та революційних анонсів, пов’язаних із університетами. І третє – нам вдалось запустити цикли курсів, тематично їх групуючи.

 

Над Prometheus постійно працює вже 10-11 людей, але співзасновники – Олексій, я і Вікторія – залишились. Це неприбутковий проект і у мене, на жаль, ще немає зарплатні, але у більшості команди вона вже є. Наші доходи складають пожертви слухачів, продаж верифікованих сертифікатів і комерційне та некомерційне спонсорство.

 

Більшість людей допомагає нам просто безкоштовно: Києво-Могилянська школа журналістики надає свою студію і обладнання для зйомок, Microsoft Ukraine дозволяє використовувати свої сервери. Журналістська спільнота – це люди, які взагалі зробили цей проект можливим. Допомагають і наші викладачі, адже вони не отримують гонорарів, але спонсорують курси своїм часом та вміннями.

 

Про те, чому ідея масових онлайн-курсів спрацювала

Prometheus є народним проектом. Він демонструє, що суспільство може об’єднатися навколо дуже конструктивної цілі поза революційним або військовим контекстом. Тобто навіть у суто громадянських, мирних питаннях суспільство вже готове об‘єднуватись. Це, мені здається, певний симптом дорослішання суспільства.

 

Чому це працює? Перше – це дуже конкретна ідея, яку можна реалізувати крок за кроком. Ми багато про що розповідаємо і завдяки підтримці людей реалізовуємо свої ідеї на практиці, а люди відразу бачать результат.

 

Питання реформування системи освіти в Україні вже дуже назріло. Надзвичайну освітню кризу переживає увесь світ. Ще Камю говорив, що школа – це місце, де готують до життя у світі, якого вже не існує. В Україні ця криза, безумовно, гостра, тому що більшість українських університетів – це просто профанація. Це вже настільки очевидно для всіх, що люди просто об’єднуються навколо ідей і організацій, які намагаються змінити цю систему.

 

 

Мені доволі приємно відчувати, що українське супсільство, можливо, багато у чому виявилося відкритішим до онлайн-курсів, аніж американське чи європейське. Можливо, якраз тому, що в Україні просто величезна кількість фейкових університетів і для українців набагато більш очевидними є переваги онлайн-освіти від найкращих викладачів України та світу. В США ж, скажімо, більшість університетів зазвичай дотягують до певного середнього рівня.

 

Про свою головну мету

Наше головне завдання– змінити освіту в Україні, інтегруючи масові відкриті онлайн-курси в навчально-освітній процес університетів у форматі blended education. Але лише за допомоги громадянського суспільства цього не зробити. Аби університети інтегрували змішану освіту до навчального процесу, повинен бути тиск з боку суспільста. Найкращий аргумент – це цифри. Коли півмільйона людей користуватиметься онлайн-курсами, університетам буде складно розповідати, що це всього лише модний тренд.

 

За п’ять років ми плануємо запустити 150 курсів. Зараз працюємо у потрібному темпі, але плануємо вийти на більш швидкі темпи виробництва. Із нами зв’язується більше викладачів, аніж ми фізично можемо знімати – наш графік розписаний на півроку вперед.

 

Масові онлайн-курси тоді можна назвати масовими, коли про них всі знають і коли велика кількість людей бере в цьому участь. Ми ставили собі за мету набрати 50 тисяч користувачів за рік, але, судячи з реєстрації на курс CS50, ми цю цифру матимемо вже у квітні, ще до старту курсу. Тому будемо намагатися зібрати вже 100 тисяч користувачів.

 

 

Про курс CS50 «Основи програмування»  Гарвардського університету

Курс CS50 Гарвардського університету ми запускаємо у квітні, але буквально за два тижні від початку реєстрації вже маємо більше 33 тисяч зареєстрованих слухачів. Однозначно, він буде нашим найбільшим курсом.

 

CS50 – курс, за допомогою якого я особисто навчився нормально програмувати. Дуже маловідомий факт: цей курс доступний за вільною ліцензією від Creative Commons. Ми про всяк випадок написали команді CS50 і вони буквально за тиждень дали нам дозвіл на публікацію курсу.

 

Наше завдання – не просто перекласти курс з субтитрами – його буде повністю продубльовано українською мовою. Це доволі унікальний випадок – я не чув, щоби його дублювали повністю на жодну іншу мову, адже там більше 50 годин відео.

 

У перекладі CS50 брало участь більше 100 волонтерів з усіх міст і містечок України. Курс був повністю перекладений, редагований та координований волонтерами. Це справді монументальний проект: над ним працювали ще з весни 2015 і загалом переклали близько тисячі сторінок тексту. Також ми маємо волонтерів, які ініціювали оффлайн-експеримент і збиратимуться для спільного виконання домашніх робіт у більш ніж 10 містах України.

 

Про те, чи готові виші та роботодавці до онлайн-освіти

Все більше людей серйозно сприймають масові відкриті онлайн-курси. Кілька місяців тому один загальнонаціональний тижневик робив статтю-опитування HR-рів на тему сприйняття сертифікатів онлайн-курсів. Більшість опитуваних відповіли, що, звісно, такий сертифікат не гарантує вам роботи (як і український диплом), але може дати вам співбесіду. Подібний сертифікат демонструє, що людина здатна на особистісний розвиток та самодисципліну, а це зараз дуже цінується роботодавцями.

 

 

Виші поступово стають готовими до онлайн-освіти. Масові курси зараз на межі перемоги. Буквально не вистачає одного показового відомого прикладу, коли б великий університет почав інтегрувати онлайн-курси у свій навчальний процес і це реально переломило би ситуацію. Наприклад, Український католицький університет у своєму плані до 2020 року вже затвердив стратегію blended education – проводити 30% курсів у змішаному режимі.

 

Можу сказати, що вже за декілька місяців українські університети реально дуже здивують наше суспільство готовністю до сприйняття онлайн-освіти. І я сподіваюсь, що в цьому плані для української освіти 2016 рік має стати переломним.

 

Про конкуренцію між онлайн-освітою та університетами

Наше завдання – поєднання найкращого з двох світів – онлайну і оффлайну. Онлайн дає найкращих викладачів і можливість швидко створювати і поширювати найбільш сучасні навчальні програми, на що в оффлайні йдуть роки. Онлайн дає можливість студентам зручно навчатися, а оффлайн дає індивідуальні консультації та можливість проводити фінальний контроль.

 

Боятися онлайн-курсів варто виключно фейковим університетам, але кого турбують думки фейкових університетів? Артур Кларк дуже влучно сказав, що вчителі, яких можна замінити комп’ютером, обовязково мають бути замінені комп’ютером. Думаю, тут все справедливо і у контексті масових онлайн-курсів. Та справді класні викладачі абсолютно не повинні боятися масових курсів. Це буде лише зручний інструмент для їх роботи, який позбавить їх механічної начитки та дасть простір для експериментів.

 

 

Про слухачів онлайн-курсів

Ми маємо багато цікавих кейсів наших користувачів. Один із наших найкращих слухачів – це майже сліпий чоловік, що сам викладає у школі для дітей із вадами зору. Незважаючи на те, що він не може бачити лекції, він проходить курс один за одним – лише я бачив, що він пройшов аж 4-5 програм. У нього є сервіс для сприйняття того, що на екрані, і він контактує з нами, коли йому необхідні якісь посилання. Тому ми в курсі його прогресу.

 

А ще у нас навчаються декілька бійців десантних бригад. Тобто коли люди мають інтернет, вони його використовують, аби проходити наші курси. Ми хочемо, щоб люди, що планують отримати новий фах чи відкрити свій бізнес, мали широкий доступ до, наприклад, курсів з програмування чи підприємництва, щоб вони активно поширювались серед колишніх бійців АТО та тимчасових переселенців.

 

Про навички та знання, яких не вчать в Україні

Декілька навичок, яким ніде не навчають в Україні – це самоосвіта, критичне мислення та вміння командно працювати. Деякі з цих речей обов’язково хочеться бачити в онлайні. Думаю, зберемося з силами і зробимо курс про самоосвіту.

 

Один із наших пілотних проектів – запровадження в університетах циклу онлайн-курсів «Аналіз даних» (Data science). Зараз це дуже класний напрямок, який може покращити державне управління, медицину, транспорт – майже всі галузі. І це величезна індустрія, яка вибухоподібно зростає, але в Україні майже немає сучасних навчальних програм з аналізу даних. Тому в 2016 ми пропонуватимемо університетам цей цикл курсів для запровадження у змішаному форматі абсолютно безкоштовно.

 

Це приклад того, що blended education не просто може покращувати якість освіти, а ще й допомагає дуже швидко розгортати навчання за новими напрямками, надзвичайно важливими для країни, і навіть створювати цілі галузі економіки.

 

Фото – gazeta.zn.ua, Andrey Mikhaylov.


comments powered by Disqus