11 липня 2016

Ура, мурал: сім найкращих прикладів вуличного мистецтва Києва

За останні кілька років столиця України перетворилась ще й на столицю стріт-арту. Рух стрімко набирає популярності – сьогодні у Києві можна нарахувати більше сотні муралів. Аби побачити всі, доведеться витратити не один день. Тому ми вирішили скласти власний перелік робіт, які обов’язково слід побачити, вирушаючи на прогулянку містом.

  

 

Портрет Сергія Нігояна

вул. Михайлівська, 24, 26

 

Один із найкращих прикладів вуличного мистецтва – мурал із портретом Сергія Нігояна, активіста Євромайдану, який першим загинув під час протистоянь на вулиці Грушевського. Робота виконана португальським художником Александре Фарто, більш відомим у світі урбаністичного мистецтва під псевдонімом Vhils. Художник почав займатися стріт-артом ще у 2000-х та згодом розробив свій власний стиль роботи. На відміну від типових технік створення муралів, де використовуються фарба та ескізи, Vhils вирізьблює свої роботи прямо на стіні. Художник шукає старі будівлі, на яких збереглася штукатурка, або наносить ії на стіни, та потім вирізає малюнки.

 

Як каже сам автор, робота над портретом Сергія Нігояна – це єдиний спосіб, у який він міг виказати повагу тим, хто віддав своє життя в ім'я свободи та права на вибір свого майбутнього. Портрет символічно розташований на будинку в сквері Небесної Сотні.

 

 

Конвалії

вул. Стрілецька, 28

Фотографія: guidovanhelten.com

Одного разу друзі австралійського стріт-арт художника Гвідо ван Хелтена  розповіли йому про Лесю Українку. Тоді ж автор познайомився із віршем видатної української поетеси під назвою «Конвалія». Поєднання життєвої історії поетеси та її вірш надихнули художника на створення ескізу муралу, який став би подарунком для міста. Приїхавши до Києва, Гвідо категорично відмовився приймати до нього будь які правки: на малюнку повинна була бути поетесса та саме ті квіти.

 

Особливо вдало ван Хелтен і команда CityArt обрали локацію для настінного малюнку. Адже у різні періоди свого життя поетеса жила на вулиці Стрілецькій: спочатку у домі №26, а згодом ще рік – у будинку під номером 15, тож на малюнку письменниця ніби дивиться на місце, де вона мешкала.

 

 

Жінка на човні

вул. Златоустівська, 20

Фотографія: remed.es

Французький митець Гійом Альба, він же Remed, починав із класичного малюнку, але згодом знайшов себе у ролі вуличного художника. Його робота «Жінка на човні» з’явилася у 2010 році, коли стріт-арт ще не був таким популярним в Україні.

 

Саме тоді починався перший фестиваль муралів «Muralisimo» і художника запросили створити роботу в його межах. За словами самого Remed-а, натхнення прийшло до нього після прогулянки містом, коли він побачив монументальні пам’ятники «Кий, Щек, Хорив та їх сестра Либідь» та «Батьківщина-Мати», яка здалася йому символом супротиву і міцності. Його «Жінка на човні» – це симбіоз двох київських символів та образ, історія якого тягнеться від минулого до майбутнього.

 

 

Лабіринт

вул. Дмитрівська, 62/20

Фотографія: streetartnews.net

Талановитий російський художник Рустам Салемгараєв із Татарстану (QBic) почав свою кар’єру зовсім нещодавно, у 2013 році. Зараз він подорожує світом і розписує стіни у багатьох країнах: від Сполучених Штатів до віддалених куточків Росії.

 

Роботи Rustam QBic – це сюрреалістичні казки, де кожен образ розповідає свою історію. Яскраві та на перший погляд незрозумілі, вони відсилаюсь до стосунків людини і Всесвіту. У Києві художник створив мурал «Лабіринт», який увійшов у топ-10 найкращих стріт-арт об’єктів березня 2016, посівши четверте місце за версією журналу StreetАrtNews.

 

Спочатку «Лабіринт» існував на полонті, згодом художник вирішив створити і «вуличну» версію у 24 метри заввишки. Мурал фактично зображає історію кожного: все життя розглядається як одна велика подорож, де постійно треба шукати нові рішення та виходи із лабіринта проблем. На малюнку мандрівник одночасно і подорожує, і шукає рішення всередині себе.

 

 

Життя без науки – смерть

вул. Іллінська, 4-а

Фотографія: institutfrancais-ukraine.com

Група українських стріт-арт художників Interesni Kazki вже давно знайома не лише киянам, а й мешканцям безлічі міст у всьому світі. За останні кілька років вони перетворили на унікальні мистецькі об’єкти безліч київських фасадів і продовжують створювати нові мурали як в Україні, так і за її межами.

 

У 2013 році Володимир Манжос із дуету Interesni Kazki разом із французьким муралістом Жульеном Малланом створили пам’ятний малюнок «Vita sine litteris mors est» на другому корпусі Києво-Могилянської академії. За словами художників, їх надихнула історія одного із найстаріших вишів України. Оригінальна назва латиною переплітається одразу з обома аспектами Могилянки: викладанням латини і підходом до навчання. На малюнку хлопчик та дівчинка читають книги і бачать у них центральний сюжет: людину, яка верхи колесом іде над прірвою «невігластва», залишаючи позаду «руку смерті» яка символізує матеріальне. Попереду людину чекає майбутнє, яке символічно представляє інша рука – «та, що дарує життя».

 

 

Кожна ріка впадає в море

вул. Саксаганського, 61

Фотографія: rickyleegordon.com

Цей мурал – один із найновіших у столиці. Художник із Південно-Африканської республіки Ріккі Лі Гордон вирішив створити роботу, яка тісно переплітається із українською культурою та відсилає до визначних історичних постатей.

 

Смисловим підґрунтям картини слугує буддистська легенда про плин потоку, поєднана із важливими символами України. Вода – це Дніпро, головна артерія країни, образ коня взятий із відомого пам’ятника Богдану Хмельницькому, тільки самого гетьмана тут вже немає, а кінь дивиться на південь, на відміну від оригінального пам’ятника. Таким чином художник підкреслює зміни історії, які ніхто не в змозі контролювати. Золотий квадрат та загальна геометрія малюнку висловлюють данину поваги Казиміру Малевичу та показують суперечність природи і людини. На думку художника, квадрати не притаманні природі, їх створюють самі люди, щоб спробувати щільно упорядкувати всі речі та створити ілюзію контролю.

 

 

Вісник життя

вул. Рейтарська, 7-б–9

 

Або просто «Ворони на Рейтарській» – так називається робота художника Олександра Брітцева, на якій зображено один із неофіційних символів міста. Ось вже понад 15 років у дворику на Рейтарській, 9 мешкають три круки, які стали справжніми улюбленцями туристів та місцевих мешканців. Тож художник вирішив створити у тому ж подвір’ї мурал, який увіковічував би цей символ – зграя чорних воронів клює насіння, а посеред них стоїть білий птах, який є не лише уособленням несхожості на інших, а й символом добрих звісток та нового життя.

 

 


comments powered by Disqus