30 березня 2014

Наталія Жеваго: «Освітні заклади — лише сервіси для обміну знаннями. „Культурний проект“ — один із них»

Історія «Культурного проекту», концептуального лекторію про мистецтво, розпочалася чотири роки тому з безкоштовних відкритих лекцій. У той час аудиторія не сприймала пропозицію платних курсів, вважаючи ідею брати гроші навіть за фахову «розповідь про мистецтво» неправильною. Відтоді ініціатива еволюціонувала до масштабів альтернативної освіти і сьогодні пропонує слухачам вже декілька комплексних програм. В інтерв'ю з засновницею проекту Наталією Жеваго «Платформа» спробувала скласти портрет сучасного «Культурного проекту» та зрозуміти куди він прямує. Фото: http://platfor.ma/articles/natalia-zhevaho/

 

— Уявімо, що я одного дня вирішила створити мистецький лекторій. З чого ви порадите починати?

 

— «Культурний проект», власне, як і багато інших, починався з ідеї та шаленої мотивації. Але наші початкові кроки були схожі скоріше на рухи безпорадного сліпого кошеняти: ми часто помилялися, але робили висновки. Тому, можу сказати однозначно, окрім продуманої ідеї, вам знадобиться аудиторія, яка захоче вас слухати, та партнери, які захочуть про вас розповідати. Без цього ваші зусилля нічого не варті. Навіть якщо ви запросите усіх своїх знайомих, а ваші знайомі запросять усіх своїх знайомих та знайомих своїх знайомих, це не означатиме, що у вас набереться група слухачів.

Наталія Жеваго — засновниця «Культурного проекту»

 

— Як ви вважаєте, що саме аудиторія шукає в «Культурному проекті»?

 

— Люди приходять на наші лекції, переслідуючи власні цілі, керуючись своїми суб'єктивними уподобаннями. Від когось отримання нових знань в області мистецтва вимагає робота, ці люди приходять підвищити рівень своєї компетенції. Інші відвідують лекції, аби структурувати свої, часто фрагментарні, знання, переконатися в тому, що немає жодних білих плям, що їм відомий увесь базис і тепер сміливо можна поглиблювати котрусь із тем настільки глибоко, наскільки хочеться. Саме структурованість знань та презентація цілісного контексту мистецтвознавчої інформації і є тим інтелектуальним продуктом, який ми створюємо. Втім, не останню роль у привабливості «Культурного проекту» відіграє специфічне арт-середовище, у якому відбувається навчальний процес. З рутинного життя людина потрапляє в мистецьке оточення — у локаціях лекторію проходять виставки, поруч сидять розумні, не байдужі до культури люди, обговорюються цікаві мистецтвознавчі теми. Тобто є все для того, щоб вчитися із задоволенням.

 

— Які на сьогодні існують формати «Культурного проекту»?

 

— Окрім комплексних платних курсів, ми також проводимо відкритий лекторій, на якому розкриваються окремі теми з історії мистецтва. І цікаво, що аудиторія цих двох програм практично не перетинається. На курси ходять ті, хто серйозно вирішив приділити свій час вивченню історії мистецтва та готовий систематично відвідувати заняття. На лекції — ті, хто цікавиться лише конкретною темою та ходить тільки тоді, коли в нього є можливість. Зробивши річний курс безкоштовним, ми просто не набрали б постійної аудиторії. А який сенс тоді викладати комплексний курс, якщо слухачі постійно змінюються, та в жодного з них так і не сформується загального бачення?

 

— Ваша основна програма розрахована на рік. Це доволі серйозно.

 

— Чесно кажучи, річна програма — це дуже серйозно. Щоб прийняти рішення про вступ на неї та ще й заплатити за це гроші, потрібне неабияке бажання вчитися. Особисто я вважаю, що піти на це — дійсно героїчний вчинок. Всі наші сумлінні слухачі — справжні герої!

 

— І вашим випускникам — пряма дорога в мистецтвознавці?

 

— Все залежить від рівня знань, з якими люди до нас приходять. Якщо знання в області мистецтва дуже поверхневі, то за рік наша програма не зробить з вас справжнього експерта. Але сформувати бачення та пояснити загальний мистецький контекст, зробити так, щоб усі уривки інформації про митців, стилі й течії стали на свої місця, ми можемо. У цьому, власне, і є цінність «Культурного проекту».

Ви можете прочитати десяток книг, наприклад, про імпресіонізм, можете відвідати безліч виставок. Але це не дасть вам розуміння загальномистецького контексту, без якого сам імпресіонізм втрачає своє коріння. Для цього потрібні знання з історії мистецтва, а це вже декілька сотень книг і періодичні розмови з людьми, які їх також прочитали.

Ми ж значно спрощуємо цей процес. За чотири роки існування проекту ми зробили свою програму оптимальною для досягнення цих цілей, а наші лектори присвятили вивченню мистецтва свої життя. Тож усі умови є.

 

— Чи правильно буде назвати вас експертом у області мистецтва?

 

— Ні-ні, я зовсім не вважаю себе експертом. Авжеж, я володію матеріалом усіх наших курсів — це факт. Я читаю профільну літературу, цікавлюся окремими течіями та постатями, тому мені легко мислити їх в контексті тих чи інших епох, розуміти загальноцивілізаційне тло. Цього достатньо, і я дуже комфортно себе при цьому почуваю.

 

— Щодо лекторів: як вам вдалося зібрати хорошу команду компетентних мистецтвознавців?

 

— До сьогодні ми знаходили усіх наших лекторів за просто таки щасливим збігом обставин: десь почули, хтось порадив. І насправді потужні експерти залишаються в «Культурному проекті» вже довгий час, ми бережемо їх. Але ми також відчуваємо, що насправді таких небагато. Тому в майбутньому плануємо створити спеціальний сервіс для «вирощування» таких експертів. Це одна з наших місій, ми її декларуємо вже зараз. Знайти людину, яка присвятила себе вивченню мистецтва, вдячного слухача та додатковий заробіток — навіть однієї такої цілі було б достатньо для того, щоб створити цілий «Культурний проект».

 

— Наскільки я пам'ятаю, спочатку у вас з'явилася ідея створення лекторію про сучасне мистецтво. Чому саме так і через що ви вирішили змінити концепцію?

 

— Перше і найпростіше запитання, пошуки відповіді на яке приводять до вивчення сучасного мистецтва, звучить так: чому всі ці (здебільшого розумні) люди створюють такі дивні речі? Ну не може ж цілий світовий мистецький рух так сильно помилятися, а я – мати рацію. Мені чомусь не віриться в теорію глобальної змови арт-ринку, який нібито маніпулює нашими смаками. Сучасне мистецтво, на мою думку, це інструмент відображення свідомості суспільства, воно допомагає зрозуміти своє місце серед інших та іншого. Його часто недооцінюють, зокрема в Україні, але воно здатне пояснити багато важливих явищ, які оточують нас сьогодні. Відповідно, першою дійсно народилася ідея фахово розповідати саме про сучасне мистецтво. Але трохи згодом я зрозуміла, що без розпізнавання посилань сучасного мистецтва на увесь культурний процес, що був до нього, зрозуміти актуальні явища не вдасться. Так ми вирішили зробити курс з історії класичного мистецтва, в функції якого тепер входить не тільки розповісти про течії, напрями та постаті минулих століть, а й запросити слухача до пізнання сучасного мистецтва. Курс історії класичного мистецтва, такого сталого та шанованого, немовби слугує містком до сучасного мистецтва, у сприйнятті якого поки що існує багато стереотипів та упереджених суджень.

Мистецтво взагалі покликане виховувати. Класичне — подібне до турботливих батьків — вони завжди приголублять, з ними ти почуваєшся комфортно та надійно. Сучасне ж більше схоже на батьків суворих і вимогливих — вони змушують тебе ламати свій світогляд, постійно розширювати власний кругозір.

— Чи можна назвати «Культурний проект» альтернативною профільній освіті?

 

— Я вважаю, що саме слово «освіта» є лише назвою для загального процесу продукування знань та обміну ними між людьми. Цей процес відбувався і буде відбуватися завжди, під час всіх етапів розвитку людства, він нескінченний. Університети, академії, курси — все це лише сервіси для забезпечення кращої якості цього процесу. Культурний проект також є одним із таких сервісів. Насправді ж аби ділитися знаннями, людям не потрібні ані комфортні приміщення, ані кава-брейки. Суть — лише знання. Проте ми розуміємо, що отримувати їх краще та приємніше, коли є сформована експертами програма та сприятливі умови. Це ми, власне, і забезпечуємо.

 

— Чи існує у вас якась система сертифікації?

 

— Авжеж ми видаємо сертифікат про те, що людина пройшла курс. На ньому вказується кількість прослуханих годин, ставиться мокра печатка. Але ми ще не спрямовували свої зусилля на те, щоб отримати офіційну сертифікацію Міністерства освіти. Якщо одного дня в нас виникне така потреба, ми займемося цим. Проте я боюся, що нам доволі сильно доведеться змінити свою програму, аби вона відповідала їхнім нормам. Тому допоки в цьому немає необхідності, приймати таке рішення ми не будемо.

 

— Розкажіть про Нову художню школу. Чому ви вирішили розвивати ще і цей напрям?

 

— Вже традиційно навесні в нас відбувається переосмислення «Культурного проекту». Ми аналізуємо те, що зробили за рік, думаємо над тим, куди слід прямувати. Колись ми декларували, що прагнемо отримати статус альтернативної офіційної освіти. Але тоді ми насправді не розуміли, що це означає. Ми не знали і досі повністю не усвідомлюємо всі особливості та складність такої перспективи. Але робити щось масштабне бажання було. Тому ми вирішили створити формат художньої школи, яка могла б існувати паралельно з академічною освітою та надавати ті знання, яких через певні причини не дає вона. Це був як зовнішній, так і внутрішній запит.

 

Нова художня школа зосередилася на основах та технологіях медіа-арту, напряму, який, на мою думку, буде домінувати в майбутньому. Ми створили безкоштовну практично-теоретичну програму, участь у якій змогли взяти 25 митців. В її рамках також відбувається відкритий лекторій, який за своєю тематикою та графіком збігається з процесом навчання цих 25 учнів. Загалом ми допомагаємо їм розібратися з новими інструментами для втілення своїх творчих задумів.

 

Але цінність програми полягає не тільки в цьому. Вона також покликана відкрити ці знання для суспільства. З самого початку ми документуємо усі лекції, записуємо всі домашні завдання, щоб кожна зацікавлена людина мала до них доступ. Ми створюємо певну платформу знань для митців в інтернеті. Нова художня школа — це актуальний формат отримання художньої чи постхудожньої освіти, нового контексту, за яким інколи просто не встигає інертна структура офіційної освіти. Для цього потрібна гнучка, мобільна надбудова — нова художня школа, якій було б легше поновлювати цей контекст, вловлювати тенденції. На мою думку, така школа повинна існувати в кожному художньому освітньому закладі.

 

— Чи є у вас якісь глобальні плани?

 

— Ми плануємо не обмежуватися лише мистецтвом.

Сьогодні світ вимагає від нас загального бачення, розуміння тла еволюції людської думки, адже без цього важко збагнути щоденні світові процеси. Тому в майбутньому ми хочемо створити також лекторії з філософії, історії та літератури — це як мінімум.

Розширюючи свій світогляд, ми будуємо місточки між різними сферами знань. Можливість розгледіти досі небачені зв'язки та паралелі — ось справжнє відкриття, заради якого і слід вчитися.

 

Спілкувалася Марія Фронощук
Фото: Анна Наконечна


comments powered by Disqus