30 березня 2014

Богдан Сегін: «Українська культура може влити свіжої крові в європейський контекст»

Ансамбль Nostri Temporis – ініціативна група, що з 2007 року просуває сучасну класичну музику в Україні. У березні в Києві відбувся один з найбільших проектів ансамблю – міжнародні майстер-класи нової музики COURSE. Перший робочий день завершився показовим концертом для інструментів-соло, що відбувся в невеликій залі Ґете-Інституту. Музиканти познайомили слухачів із зовсім іншою «класичною» музикою, до якої ми зовсім не звикли. По закінченню концерту художній керівник ансамблю Nostri Temporis Богдан Сегін розповів про те, що відбувається на сцені нової класичної музики в Україні. Фото: http://platfor.ma/articles/bohdan-sehin/

 

— Що таке нова класична музика і яким є її коріння?

 

— Нова класична музика перейняла естафету від попередніх напрямків в історії розвитку музики, тобто від доби середньовіччя, бароко, Відродження, класицизму, романтизму, пізнього романтизму і всієї палітри напрямків і стилів, що існували в ХХ столітті. Це органічний розвиток, яким йшла, йде і буде йти класична музика. І ми намагаємося, щоб цей розвиток не проходив повз Україну.

Богдан Сегін — художній керівник ансамблю Nostri Temporis

 

У Європі, в англомовному середовищі, є термін contemporary music, або contemporary classic music. У нас сучасна музика або нова музика — це поняття, у які люди вкладають дуже багато значень: банально джазову, або електронну, або поп-музику. Насправді диференціація є, і колись вона закріпиться — і на професійному, музикознавчому рівні. Буде введено визначення, що таке сучасна класична музика. Для цього ми залучаємо «теоретиків» до нашого навчального процесу, щоб у них не пропадало після закінчення консерваторії бажання розвиватися. 

 

— Що зараз відбувається в світовій новій класичній музиці і яке місце в ній займає Україна?

 

— Україна, як і колишні пострадянські країни, на жаль, довгий час була відірваною від загальносвітового і європейського контексту. Звичайно, багато чого відбувалося, і більшість позитивних явищ були пов'язані з певним моментом протидії системі, тому, можливо, мали політичне та ідеологічне забарвлення. Є загальновідомий факт, що в середині ХХ століття в Києві, була так звана «школа авангардистів». Вона проіснувала, на жаль, недовгий час. Це були композитори нашого віку, що підхопили ту хвилю, яка була в Європі, проте у нас ця хвиля проявилась ніби навздогі європейській. Я маю на увазі пост-романтизим — у Європі це була протидія до другої хвилі авангарду, а в нас — перша і єдина хвиля самого авангарду.

 

Ми своєю діяльністю — і композиторською, і ансамблевою, і організаційною — намагаємося Україну долучити до того процесу, який триває, незалежно від того, чи в Україні хочуть композитори, щоб така музика звучала, чи ні. Наша ініціативна група хоче, щоб ми влилися в цей процес і своїм вливанням внесли свою особливість.

Все ж таки українська культура і українська етнічна приналежність багато чого може дати нового, влити свіжої крові в європейський контекст. Так само, як в свій час це зробила польська музика, як останні десять-п'ятнадцять років це робить російська музика.

Особисто я вбачаю дуже великий потенціал у молодих українських композиторах, які не зупиняються і продовжують розвиватися. Рано чи пізно це дасть свої плоди і про наших композиторів будуть знати. 

 

— Наскільки унікальною є ваша ініціативна група в Україні?

 

— Я б не сказав, що вона є унікальною за своєю ідеєю. Наша особливість у тому, що ми провадимо дуже активну діяльність. Виникали ансамблі й у Львові, і в Києві, і в Одесі. На жаль, львівський ансамбль «Кластер» припинив існування, одеський ансамбль менш активний. У Києві є ще ансамбль «Рикошет», що існує близько двадцяти років, але він дає менше концертів і не провадить діяльності такого широкого спектру — і викладацької, і просвітницької. На сьогодні найбільшим нашим проектом стали міжнародні майстер-класи нової класичної музики COURSE. Про цей проект ми мріяли багато років і, нарешті, знайшлась можливість його втілення. Його ініціаторами стали співзасновники ансамблю Олексій Коломієць та Олексій Шмурак і я як директор ансамблю. Я дуже задоволений, здивований і радий позитивним результатам роботи наших учасників.

 

— Як сприймає нову музику широка публіка?

 

— За п'ять років існування колективу Nostris Temporis ансамбль виробив, якщо можна так сказати, виховав свою публіку в Києві. Але також ми маємо свою публіку й у Львові, і в Донецьку, і в Польщі — завдяки нашим проектним виїздам. Публіка цінує наші проекти, вона бачить, що колектив розвивається, не переходить у формат концертуючого колективу, який грає подібні програми, щоб публіка знала, на що вона йде.

Ми працюємо на те, щоб публіку дивувати, щоб вона постійно отримувала від нас щось нове — і не тільки в якості виконання.

Хоча над цим ми також працюємо, наші учасники постійно виїжджають за кордон для участі в індивідуальних майстер-класах виконавської діяльності. Але головне для нас — показати публіці, що ми розвиваємося і стимулюємо розвиток творчості українських композиторів, щоб вони знали наші технічні можливості і втілювали їх у своїх особистих творчих досягненнях.

 

— Ми бачимо, що в Україні панує монополія класичної музичної освіти, і проект міжнародних майстер-класів, по суті, є унікальною можливістю навчити українських композиторів говорити мовою «нової музики». Наскільки система освіти відмінна на Заході?

 

— Система музичної «позавишевої» освіти дуже розвинена на Заході й існує якщо не сто років, то сімдесят точно. Це є обов'язкова ланка, і ні в кого не виникає сумніву, чи вона потрібна — починаючи від виконавців і закінчуючи музикознавцями, композиторами, диригентами, вокалістами... Це невід'ємна частина освіти. Більше того, для спеціаліста, який закінчив музичний університет в Європі, вагомим плюсом у біографії при поданні документів на роботу чи на конкурс є участь у майстер-класах. В Україні цього дуже сильно бракувало. Ясно, що поодинокі проблиски були, але вони були несистематизованими і прив'язаними до приїзду того чи іншого композитора або колективу на фестиваль. Це було як крапля в морі.

Ідея наших майстер-класів — це, по-перше, їхня регулярність, щорічність. По-друге — тривалість, тобто заняття відбуваються протягом тижня, а найкращий учасник отримає стипендію — замовлення від Ґете-Інституту на написання нового твору.

Я вам розкажу секрет: наступного року планується прем'єра цього твору у виконанні німецького колективу. 

 

— У вашому ансамблі досить велика кількість учасників, близько тридцяти п’яти. Це постійний склад чи ви маєте відкриту систему участі? 

 

— Наш ансамбль дуже мобільний. А ця кількість — ще один результат нашої діяльності, спрямованої на те, щоб залучати виконавців до цього процесу. Усіх учасників разом в одному проекті ми ще не задіювали. Наші музиканти беруть участь у різних проектах — або наших, або тих, на які нас запрошують. І чим далі, тим більше запрошують, між іншим. Це нас тішить, адже за кордоном ми презентуємо, у першу чергу, музику українських композиторів, у тому числі молодих композиторів. Наші погляди скеровані як на Захід, так і на Схід, а також на Північ, на Росію, тому що Росія дуже сильно випереджає Україну в процесі інтеграції сучасних композиторських шкіл до загальносвітового контексту. Один з наших викладачів — Сергій Невський — росіянин, який живе зараз в Берліні. Він є одним з кількох композиторів молодого покоління російського, який дуже відомий за кордоном: постійно має замовлення, його твори виконують найкращі європейські колективи. Те, чим ми займаємося, можна назвати місіонерством. Багато чим доводиться жертвувати, наші музиканти часто ідуть на компроміс, щоб узяти участь у тому чи іншому проекті. Але це все робиться не лише для того, щоб весело провести час. Це робиться свідомо, з оцінкою важливості своєї діяльності.

Нам часто закидають українські музиканти старшого і середнього покоління, що ми граємо музику, яку в Європі писали 50 років тому. Добре, ми нічого не маємо проти такої оцінки, але чому цю музику не потрібно грати і розвивати у нас?

Чому її в якийсь момент кинули, підмінили, відмовились від неї і вважають, що це вже пройдений етап? Так само і Моцарт з Бетховеном – пройдений етап, але їхні твори постійно виконують.

 

Спілкувалася Надія Ковальчук
Фото: фейсбук-сторінка Богдана Сегіна, Constantine Zhytsky, Любов Морозова