11 листопада 2015

Орнітолог Віталій Казанник: «Птахи не знають кордонів, і спеціалісти, які їх вивчають, теж»

Коли зграя із восьми тисяч птахів підіймається в повітря і закриває собою небо, то від такого видовища просто перехоплює подих. За такими вражаючими картинами не раз спотерігав Віталій Казанник, молодий орнітолог і працівник кафедри зоології Навчально-наукового центру «Інститут біології» Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Спостерігаючи за птахами годинами, він уже давно навчився розрізняти їхній спів і вивчив їхні звички. Про поширення рідкісних видів в Україні, birdwatching, реаліті-шоу із гнізд орла чи сови і українських папуг він розповів в інтерв'ю Platfor.ma.

 

 

Про орнітологію

Орнітологів в Україні багато. Заняття це не дуже складне, але потребує витривалості та терпіння, адже в полі доводиться працювати в будь-яку погоду: від +40°С до -30°С. А ще птахи літають. Це значно ускладнює спостереження за ними, хоча іноді й спрощує. Тобто ситуації, коли тобі сповіщають, що там і там то птахи зібралися в скупчення під час міграції чи зимівлі, а ти приїжджаєш на наступний день – і нічого немає, є звичайними. Часто це залежить від погодних умов, часто – від поведінкових особливостей тих чи інших птахів.

 

Найголовніше – бажання пізнавати, мати чимало вільного часу й натхнення, терпіння і витримки. Адже птахи – непростий об’єкт для спостережень.

 

Багато спостережень запам’ятовується надовго. Одні з найбільш вражаючих – зустрічі рідкісних птахів. Також цікавим було побачити на півночі України скупчення пролітних гусей на полі, десь 7-8 тисяч особин. Для південних регіонів це є звичним, а от на півночі спостерігати таку кількість гусей доводиться рідко. Коли вся зграя піднімається в повітря і закриває собою небо – це виглядає дуже велично, просто перехоплює подих!

 

Про теми, що не мають кордонів

Українські вчені вивчають це питання під різним кутом. Це і поширення та чисельність певних видів птахів, міграції та зимівлі, поширення рідкісних, «червонокнижних» видів.

 

Також певний відбиток на теми дослідження накладає географічне розташування певного наукового центру. Тобто орнітологи півдня в основному вивчають птахів Азово-Чорноморського регіону та степові види, фахівці з півночі – поліські види, з Карпат – особливості поширення птахів у цих горах і т. д. Але це не означає, що всі у своїх дослідженнях прив’язані до місця проживання чи роботи. Птахи не знають кордонів, і спеціалісти, які їх вивчають, теж.

 

 

Про мирне полювання

Бажано проводити спостереження рано-вранці або ввечері, коли птахи найбільш активні. Особливо це стосується гніздового періоду.

 

Звісно, можна спостерігати за птахами й неозброєним оком. Але набагато зручніше це робити, маючи під рукою оптичні прилади: бінокль, фотоапарат, зорову трубу. Для спостережень просто необхідний невеликий і зручний екскурсійний рюкзак.

 

Намагаюся вдягатися якомога комфортніше і непомітніше. Адже зір птахів набагато гостріший, ніж у людини, і найчастіше стається так, що не ви його, а саме птах помічає вас першим.

 

Поводитися треба так, щоб, по-перше, не потривожити птахів, не порушити навколишнє середовище, і, по-друге, щоб якнайкраще і найприємніше провести задумане спостереження.

 

Стати гарним бьордвочером неможливо без систематичних виходів у походи і спостережень за птахами безпосередньо в природі. Спостерігаючи за птахами, бьордвочер не повинен забувати про своє здоров’я і правила безпеки. З собою у завжди повинні бути ніж, сірники, невеличка аптечка, запас води або гарячого чаю, їжа. Часом годинами чекаю на якусь пташку, тож є час помріяти.

 

Про методи спостереження

Щодо оптики – то вона фактично однакова у орнітологів всього світу, хіба що десь якісніша і дорожча. Методи, так, є ідентичні, є схожі, модифіковані, а є відмінні. Наприклад, у світі вже давно є поширеним метод мічення птахів GSM/GPS-передавачами з відслідковуванням у реальному часі переміщення тієї чи іншої поміченої особини.

 

В Україні, як і сто років тому, птахів мітять металевими або пластиковими кільцями. У Грузії, наприклад, спостереження за міграцією хижих птахів відбувається за допомогою відеокамер, а дані відразу аналізує команда орнітологів. У нас спостереження за міграцією відбувається традиційними способами за допомогою оптичних приладів.

 

 

Про birdwatching

Сьогодні дуже поширене явище бьордвочінгу (birdwatching) – спостереження за птахами або орнітологічний туризм, одна з популярних форм екологічного туризму й рекреації. Уперше термін був використаний ще у 1901 році, а батьківщиною цього виду відпочинку є Англія. Цікавість до бьордвочінгу почала зростати у 30-х роках ХХ ст. разом з розвитком виробництва біноклів і появою перших компактних та доступних широким верствам населення польових визначників птахів.

 

Спостереження за птахами (та іншими живими істотами) як спосіб активного відпочинку в Україні ще тільки починає розвиватися, у той час як у Західній Європі та Америці це захоплення є однією з поширених форм організації дозвілля і кількість бьордвочерів можна порівняти з кількістю мисливців та рибалок.

 

Так, у Європі зараз нараховують близько 20 млн бьордвочерів. Широкому розповсюдженню спостереження за птахами в Європі сприяє розгалужена мережа товариств та клубів, куди може прийти новачок у цій справі та отримати необхідні знання й підтримку більш досвідчених спостерігачів.

 

Зараз ще продовжується осіння міграція птахів. Ще мандрують на південь деякі види горобиних, іде проліт деяких хижих птахів тощо. Але найбільш масову міграцію нині можна спостерігати у водоплавних птахів: качок, гусей, лебедів. Всі вони стараються встигнути відлетіти до настання льодоставу на водоймах.

 

Думаю, відомий вислів Чарльза Дарвіна без зайвих слів зможе пояснити інтерес людини до птахів: «Я почав із задоволенням стежити за життям птахів і в своїй простоті дивуюся, як кожен джентельмен не стає орнітологом».

 

Сьогодні багато чого з того, що відомо професійним орнітологам про світ птахів, отримано від звичайних спостерігачів за пернатими. По-перше, аматорів набагато більше, ніж орнітологів, особливо за кордоном. По-друге, часто вони володіють більш сучасною і якісною оптикою, деякі мають більше можливостей для спостереження, навіть частіше бувають у природі. До речі, ось посилання на спільноту стрімів з гнізд різних птахів, це просто таки реаліті-шоу.

 

Про рідкісних птахів

Список птахів України налічує 424 види (станом на 2007 рік), але ще близько десятка видів було зареєстровано на території країни після 2007 року. До екзотичних видів можна віднести пеліканів, фламінго, пухівку (гагу), чорного грифа, чоботара (шилодзьобку), поморників, папугу Крамера (так, у фауні України є папуги), сову білу тощо. Деякі з них гніздяться в Україні, інші залітають, але так чи інакше для наших широт такі птахи є екзотикою.

 

Всі птахи є унікальними створіннями, тому неправомірно було б розповідати про когось одного, обділивши увагою всіх інших. Птахів-ендеміків, поширених лише в Україні, у нас немає. Унікальність кожного виду є результатом пристосування до мінливих умов навколишнього середовища. Наприклад, серпокрильці (стрижі) можуть спати на льоту, у дятлів не болить голова під час довбання дерев, ластівки під час міграцій долають відстань до Південної Африки, сокіл-сапсан під час полювання може розвивати швидкість до 300 км/год, а деркач більшу частину свого міграційного шляху проходить пішки. Про особливості кожного птаха можна розповідати годинами.

 

 

Один з цікавих видів фауни України – савка. Реліктова качка, виглядає дуже незвично, до того ж, надзвичайно рідкісна як в Україні, так і в Європі. Або степовий орел як символ цілинних неосяжних степів. Зникли степи – зник і цей гордий птах.

 

З території України, в основному внаслідок порушення та деградації місць існування, фактично зникли такі гніздові види, як шуліка рудий, орел степовий, з-поміж пролітних – кроншнеп тонкодзьобий. Гніздові або зимівельні ареали багатьох інших видів скоротились до незначних за площею територій. Внаслідок зменшення площі лісів значно на північ відсунулась і продовжує відсовуватись межа поширення тайгових птахів – тетерука, глушця, орябка.

 

Мені подобаються всі птахи. Недарма ж я ними займаюся. Але один з моїх найулюбленіших птахів – синиця велика. До речі, вміння розрізняти птахів за голосами – частина професійних навичок орнітолога.

 

Про співпрацю з пернатими

Кожен вид птахів мешкає у властивому для нього типі ландшафту. Якщо на певній території один тип ландшафту змінив інший (не важливо, це природний процес чи спричинений діяльністю людини), відповідно зміниться і видовий склад птахів цієї території. Якщо на місці старих видів починають з’являтися нові, це є показником змін середовища існування.

 

Мабуть, багато хто знає або чув про небезпеку зіткнення літаків з птахами. Знаючи особливості поведінки пернатих, стає можливим відлякування їх з території аеропортів, наприклад. Це ж саме можна робити і на сільськогосподарських землях, де птахи часто пошкоджують або й практично знищують урожай. Але птахів можна не тільки відлякувати, але й приваблювати, наприклад комахоїдних у сади та парки. Для цього їх треба підгодовувати в зимовий період і створювати сприятливі умови для гніздування.

 

Що може зробити для пернатих кожен із нас

По-перше – не шкодити навколишньому середовищу самому. По-друге, не давати це робити іншим. Вести роз’яснювальну роботу, наприклад, що палити очерет чи торішню суху траву не тільки шкідливо для здоров’я, пожежонебезпечно, але і що це шкодить всьому живому, яке там мешкає, і птахам зокрема. По-третє, можна стати волонтером, зараз різноманітних екологічних акцій, де потрібні робочі руки і голови, достатньо.

 

Такі організації як WWF або Українське товариство охорони птахів часто оголошують набір волонтерів для виконання тих чи інших природоохоронних чи еколого-просвітницьких програм: «Збереження карпатських пралісів», «Я люблю своє узбережжя!», «Клімат змінюється! Час діяти разом!» тощо. Також потребують волонтерів природоохоронні установи, зокрема розташований неподалік від столиці регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський» розвивається фактично лише завдяки небайдужим працівникам-волонтерам.

 

 

Регулярно проводяться екологічні заходи з прибирання певних територій від сміття, зокрема у межах об’єктів природно-заповідного фонду чи місць масового відпочинку населення: прибирання РЛП «Лиса гора», Дніпровських островів. Є ще Західноукраїнське орнітологічне товариство (ЗУОТ), Товариство охорони та вивчення птахів України (ТОВПУ), також проводять роботи з метою збереження птахів.

 

Безпосередньо допомагати птахам також потрібно – підгодовувати взимку, робити штучні гніздівлі тощо. Це збільшить шанси птахів на виживання і благополучне виведення потомства.

 

Про науку

Я не буду оригінальним. Одна з основних проблем – недостатність фінансування. Іноді воно практично відсутнє. Професія орнітолога передбачає польові виїзди. Часто, щоб виїхати бодай на пару днів на спостереження, необхідно вкласти свої власні кошти. Але завжди треба шукати можливості для фінансування досліджень, за вас ніхто цього робити не буде. Наприклад, вигравати ґранти під невеликі наукові проекти – це цілком реально.

 

Поменше втручання держави у наукові кола. Ситуація, коли міністерство вирішує, що і як досліджувати, є неприйнятною. Держава має бути регулятором, а не керівником і наглядачем. Наука самодостатня, науковці, звісно, краще за політиків бачать шлях розвитку вітчизняної і світової наукової думки.

 

Фотографії – Віталій Казанник.


comments powered by Disqus