21 вересня 2015

Науковець Валерій Павлюк: «За десять років ми не впізнаємо освіту і саму Україну»

Наука для науки, бізнес для бізнесу – в Україні так було завжди, але настав час цим двом інститутам нарешті перетнутися, і тоді свідками науково-технічного прогресу в країні стануть не наші правнуки, а і ми. Принаймні у цьому переконаний доцент кафедри державного управління та управління освітою КУБГ, дослідник менеджменту по-українськи й корпоративної соціальної відповідальності Валерій Павлюк. Продовжуємо розбиратись в проблемах та перспективах української науки в межах спецпроекту «Науковий підхід», який ми робимо спільно з програмою «Український інститут газу нетрадиційних джерел».

 

 

Про наукові комунікації

На мій погляд, наукові комунікації – це безперервне повідомлення суспільства про останні надбання сучасної науки. Крім того, це створення або існування у державі освітнього середовища, яке підтримує певний рівень знань суспільства у галузі природничих наук.

 

Якщо висловлюватися мовою «science communication», то слід казати про популяризацію науки в суспільстві. Привернути увагу людини до будь-якої інформації дозволяє, перш за все, цікавість факту чи події, а також ефектна і проста форма їх представлення. Наступним етапом реалізації такої комунікації стає регулярний інтерес до певної тематики та ініціатива з її поглибленного вивчення.

 

Відверто кажучи, в нашій країні на сьогодні немає розробленої стратегії здійснення комунікації науки з суспільством, але існує певна кількість різноманітних осередків науки. В Україні функціонують планетарії, музеї, науково-розважальні центри. Тому завдання держави і суспільства – зробити їх максимально доступними і залучити до цікавих і системних знань молодь.

 

Розглядаючи діяльність українських науково-дослідних інститутів, різноманітних лабораторій та дослідних центрів при університетах, скажіть мені, який відсоток громадян розуміє або знає, що вони досліджують і які останні надбання у відповідній галузі науки?

 

Науковцям, міністерству освіти і науки, університетам необхідно зрозуміти, що наука заради науки – це шлях в безодню. Бізнес вкладає гроші в щось конкретне і зрозуміле, а якщо він навіть не здогадується про зміст дослідження, то його інтерес спрямовується на вже готові рішення. Але це вже інше питання.

 

Про менеджмент

Менеджмент – це і наука, і мистецтво! Але це дуже полемічне питання. Мене завжди захоплювали такі проблеми, як пошук оптимального визначення того чи іншого поняття, класифікація будь-чого як засіб впорядкування і побудови системи знань. У цьому випадку, менеджмент – наука.

 

Коли ж мова йде про використання досвіду менеджера-експерта, що бере до уваги певну ситуацію, враховує особистісні якості підлеглих, надихає їх особистим прикладом і водночас прислуховується до їхньої думки – це вже майстерність і, мабуть, мистецтво.

 

Шаблони в менеджменті призводять до загибелі організації. Ті, хто прагнуть бути гнучкими і постійно аналізують стан зовнішнього середовища, реагуючи на зміни, можуть функціонувати безперервно.

 

Стародавній Шумер з його першими торгівельними стосунками, діловим листуванням, комерційними розрахунками; Вавилон з його законами управління державою, контролем у сфері виробництва та будівництва; Англія, Німеччина, Франція та розвитком управління як окремого виду діяльності; ХХ та XХІ століття з їх бюрократією, лідерством, системним і процесним підходом, поведінковими теоріями. Чи ви й досі вважаєте менеджмент лише прикладною дисципліною?

 

 

Про попит на менеджерів

Усе в світі має своє пояснення. Незалежність України, незважаючи на тягар соціалістичного адміністрування, поступово змінювала сприйняття світового устрою на пострадянському просторі. Відкриті кордони дозволили світовим брендам зайти на внутрішні ринки Східної Європи і змінити формат відносин між продавцем і покупцем, виробником і посередником, сформувати активну банківську систему, а українським підприємствам – вийти на зовнішні  ринки.

 

Розмаїття форм власності, поява новітніх технологій, великих холдингів та корпорацій призвело до шаленого зростання попиту на фахівців особливого типу, здатних координувати, адмініструвати, прогнозувати і приймати виважені рішення. Зараз нікого не дивують такі терміни як «СЕО», «топ-менеджер». І всі розуміють, що це пов’язано з грошима. Але не всі розуміють, що менеджерами не народжуються і одного бажання в більшості випадків замало.

 

Ефективний менеджер повинен розумітися на процесах, що відбуваються в межах компанії, враховувати зміни і постійно заглядати у майбутнє. А це кропітка праця, починаючи з освіти, продовжуючи отриманням практичного досвіду і закріплюючи прагненням до постійного розвитку. Тому попит на кваліфікованих менеджерів буде завжди, і вже завдання фахівця відповідати вимогам до набору певних навичок і умінь.

 

Про нові віяння в українському менеджменті

Українській досвід менеджменту в цілому враховує особливості ведення бізнесу в нашій країні. Тому не будемо повторюватися стосовно розробки схем ухилення від оподаткування, монопольної поведінки певних виробників в певних галузях економіки. Але все ті ж «відкриті кордони» не дозволяють ігнорувати необхідність дотримання етики бізнесу, в Україні з’являється корпоративна соціальна відповідальність, власники і топ-менеджери компаній зобов’язані враховувати міжнародні стандарти обліку в аудиту, розвивати корпоративну культуру.

 

І тут провідна роль належить іноземним компаніям, які імплементують в українське бізнес-середовище поняття бюджетування, прогнозування, контролінгу, неможливість ігнорування регламентів, що забезпечують налагоджену діяльність організації. Українські підприємства достатньо швидко переймають такий досвід, розуміючи його переваги.

 

Можливість отримувати освіту в європейських та південноамериканських навчальних закладах, доступність МВА-освіти поступово змінюють менеджмент країни, а європейських вектор сучасної України взагалі робить незворотними процеси цивілізованого розвитку менеджменту в нашій державі.

 

Про бізнес-університети

Відверто кажучи, в суспільстві лише започатковуються ініціативи стосовно поєднання зусиль між освітою, наукою і бізнесом. Освітяни переймаються питаннями набору та держзамовлення, науковці вимушені формально готувати «необхідну» кількість статей, бізнес вважає, що дипломованого спеціаліста все ж необхідно буде знову навчати реальній дійсності. Доки держава не впорається з корупцією і не почне фінансувати науку і освіту, а ті, в свою чергу, не намагатимуться пропонувати бізнесу сучасні послуги і актуальні дослідження, ми будемо свідками регресу.

 

Існує дуже значна системна помилка в науковому процесі на пострадянському просторі: проблема визначається, аналізується, висвітлюється в дослідженні, далі пропонуються шляхи її вирішення і на цьому все – зупинка. Наука для науки, бізнес для бізнесу. Відсутні системні комунікації та зворотній зв’язок. Але, все ж таки, є певні зрушення і ми безпосередньо займаємось саме налагодженням відповідних комунікацій.

 

 

Вже третій рік під егідою громадських організацій, профільного міністерства і небайдужих викладачів та бізнесменів в Україні проводиться Національний форум під загальною назвою «Бізнес-університети», який саме і спрямовано на вивчення стану взаємодії вищої освіти як постачальника кваліфікованих фахівців, та бізнесу як їх замовника-споживача.

 

Це дуже цікава ініціатива, що з кожним роком набирає обертів і висвітлює слабкі сторони в національній практиці, а також наводить приклади і представляє світових спікерів з досвідом ефективної взаємодії освітян і підприємців.

 

Підготовка до щорічних форумів ведеться протягом року, тому в процесі з’ясовується наявність вдалих практик і в межах України. Налагодженням взаємовигідних стосунків відрізняються технічні університети, факультети, що готують фахівців в галузі природничих наук. Також зрозуміло, що бізнес зацікавлений у розвитку інформаційних технологій, розвитку і використанні сучасного програмного забезпечення. Найбільш відсталими є так звані гуманітарні напрямки, починаючи з філологів і завершуючи, як це не дивно, економістами та менеджерами!

 

Тому ми з зацікавленням чекаємо на ІІІ форум і повідомляємо, що він буде проведений в Києві 22-23 жовтня за ініціативою Центру «Розвиток КСВ» і Лабораторією «Бізнес і університети», до складу якої я вхожу з моїми колегами-освітянами і представниками інших сторін процесу взаємодії.

 

Про монетизацію університетів

Університет заробляє на освіті за рахунок свого авторитету, а науковці проводять дослідження, коли на них існує попит. Наприклад, науковці у галузі біології чи хімії можуть проводити дослідження на запит фармацевтичної компанії. До того ж, існують і терміни дослідження, і обсяги фінансування,  а також чітко встановлені цілі і завдання. Тому немає різниці, в якій частині світу надаються послуги освіти або здійснюється дослідження. Важливими є рівень фахівців і як налагоджено процес.

 

Реальним прикладом альтернативного заробітку є ідея реорганізації служб працевлаштування в університетах Києва. Ми збираємось радикально переглянути зміст діяльності відповідних служб, який на сьогодні представляє отримання формального підтвердження з боку студента факту про прийняття на роботу. Новий підрозділ умовно буде мати назву «Бюро працевлаштування та надання спеціалізованих послуг». Ідея полягає в створенні інформаційного середовища, яке пропонує суспільству надання послуг в межах фахових компетенцій викладачів та студентів-старшокурсників. Чому б, наприклад, кафедрі «Історії України» не розробити короткий (або навпаки розгорнутий) опис історії Києва (іншого міста) з картою найбільш цікавих його куточків, пам’яток історії та архітектури для туристичної агенції чи міської ради? І таких варіантів дуже багато. Було б бажання і натхнення змінювати себе і свій університет!

 

 

Про зайнятість

Якщо ми вірно побудуємо систему підготовки фахівців і будемо орієнтуватися на попит з боку бізнесу, держави і суспільства, наші випускники не будуть працювати лише випадково.

 

Багато років освіта була бізнесом окремих людей, а не системою забезпечення кадрами. Зрушення сталися: закриваються неспроможні надати якісну освіту навчальні заклади, виші отримали свободу у формуванні навчальних програм та використанні коштів.

 

Ми дуже скоро отримаємо безвізовий режим з Європою і абітурієнти будуть мати нагоду обирати ВНЗ не лише в межах України – а це вже конкурентне середовище. Обмін студентами вже існує, а уявіть собі його обсяг в нових умовах.

 

Молодь дуже важко обдурити, вона розумна, швидка і рішуча. Протягом десяти років ми не впізнаємо освітянський простір і сподіваюсь, що разом з ним і Україну.

 

Про реформу освіти й науки

Вважаю, що в освіті, перш за все, необхідно перебудовувати школу. Методики, технології, підготовка і перепідготовка вчителів, нове обладнання. Незважаючи на війну, незважаючи на кризу, все це можливо! Стільки, скільки розкрадається коштів в нашій державі, вистачить на декілька освітянських реформ. А звертаючи увагу на актуальність децентралізації, ми ще отримуємо фактор змагання між регіонами за найкращій рівень освіти і конкуренцію за викладацькі кадри, які будуть перетікати туди, де кращі умови для праці і самореалізації.

 

В науці теж все можливо. Але тут необхідно чітко розділяти функції держави і бізнесу. Держава фінансує фундаментальну науку, а бізнес спонсорує розвиток науково-технічного прогресу. Це не моя думка, але я з нею повністю погоджуюсь.

 

У кожній справі необхідно наполягати на системному і комплексному підході. Спочатку все лягає на плечі активної громадськості. Ідея повернення поваги до науки і наукової діяльності повинна стати зрозумілою в суспільстві. В Україні вже працює проект «Академія», який реалізується компанією «Шелл» з метою посилення комунікаційної спроможності наукової спільноти України з енергетичних питань. Він спрямований на підвищення навичок ефективної комунікації та публічних виступів з енергетичних питань серед різних аудиторій, оскільки саме ефективна комунікація є запорукою дієвого інформування у будь-якій сфері людської діяльності. Відомі британці (Йен Стюарт, Сью Вольстенхольм, Рассел Гроссман, Майкл Бредшоу) з питань здійснення ефективної комунікації науки і суспільства ділилися досвідом і демонстрували наочні приклади популяризації науки в Британії.

 

На сьогодні я приймаю участь у підписанні Меморандуму коаліції STEM-освіти. Що таке STEM? Наука, Технологія, Інжиніринг, Математика. Близько 80% професій, які стрімко розвиваються, потребують ґрунтовних знань зі STEM-дисциплін.

 

Як бачите, громадянське суспільство працює. Необхідно активізувати державні органи і зацікавити якомога більше громадян. Всім нам необхідно усвідомлювати, що людське життя плине швидше, ніж так звана «історія». Тому люди завжди незадоволені, вони бажають зараз і все. Так не буває. Або чекай доки для тебе це зроблять ті, кому ти повірив, або ставай поруч і змінюй сьогодення разом з ними.

 

Фотографії – Євгенія Люлько.


comments powered by Disqus