13 травня 2016

Олег Ангельський: «Останні 25 років українські науковці жили ілюзіями минулого»

До інженера-оптика, доктора фізико-математичних наук і професора Олега Ангельського жоден українець не отримував міжнародної премії ім. Галілео Галілея. Ця нагорода присуджується за видатні наукові досягнення в оптиці й одночасно за розвиток оптичної освіти й консолідацію вчених. Олегу Ангельському вдалося перетворити стіни рідного Чернівецького державного університету на Мекку передових знань із кореляційної оптики, куди щороку з’їжджаються найвидатніші вчені світу з цієї галузі, а сам він входить у десятку українських вчених, чиї роботи найбільше цитуються у світі (h-index). Про наукові журнали, ілюзії минулого і сингулярну оптику він розповів Platfor.ma в межах спецпроекту «Науковий підхід».

 

 

 

Про центр і периферію

Серед вчених зі світовим іменем відоме висловлювання: «У науці не існує периферії». Дійсно, наука виникає там, де з’являється науковець. Яскравий приклад – Огюстен Френель, який на початку XIX століття працював один, за відсутності як фінансування, так і наукової школи (навіть і достатньої інформації), – і все одно створив хвильову теорію дифракції! Інший приклад, більш історично й географічно близький: випускник й певний час співробітник Чернівецького університету ще у період його становлення, знову ж, за відсутності оптичної наукової школи і традиції, Войцех Рубінович став одним з класиків оптики ХХ сторіччя.

 

Я навчався і працюю у Чернівецькому національному університеті, 500 кілометрів від Києва. І я переконаний, що творчі наукові об’єднання людей, які обов’язково включають креативну молодь, здатні розв’язувати складні наукові завдання незалежно від розташування.

 

Умовами становлення вченого в сьогоднішньому науковому світі є наявність відповідної наукової школи, яка має давні і глибокі традиції, але й не менш важливе – це вільне спілкування з колегами в усьому світі, включаючи мобільність науковця, і, звичайно, хоча б елементарну матеріально-технічну базу. Реалізувати перелічені умови можна і у столиці, і у наукових осередках за її межами. Адже є сучасні методи комунікацій, безпосередня участь у міжнародних наукових конференціях за кордоном та проведення на місцях міжнародних наукових форумів, активна співпраця з колегами із-за кордону, стажування, спільні проекти й публікації.

 

Як представник школи оптиків Чернівецького національного університету, хочу відмітити, що всі наведені чинники в тій чи іншій мірі у нас реалізуються. Так, на базі Чернівецького університету провели вже 12 міжнародних наукових конференцій під загальною назвою «Кореляційна оптика». Ці заходи проводяться раз на два роки під егідою Американського оптичного товариства (OSA), Міжнародного товариства інженерів-оптиків (SPIE), Міжнародної комісії з оптики (ICO), Європейського оптичного товариства (EOS), Європейського фізичного товариства та інших. На кожній з таких подій нам вдається збирати учасників із 20-25 країн світу. Серед учасників в різні роки були видатні оптики сучасності, професори Френсіс Юу та Джон Колфілд, Джеймс Вьянт – провідні американські спеціалісти у галузі голографії, Грег Гбур, Гровер Швартцлендер – лідери сингулярної оптики зі США, Сергій Ахманов із Росії – один з фундаторів нелінійної оптики, Юрій Ківшар з Австралії та Майкл Беррі з Великої Британії – світові лідери у галузі оптики за списком цитувань у міжнародних наукометричних базах, та багато інших.

 

Вже стало традицією, що матеріали конференцій ми друкуємо в США у вигляді праць та у наукових журналах Американського оптичного товариства «Applied Optics», журналах «Advanced Optical Technology», «Optical Engineering» та інших, де і виступаємо як запрошені редактори. Все це сприяє тому, що роботи наших науковців стають відомі широкому науковому загалу в світі. Адже тираж, скажімо, тільки журналу «Applied Optics» сягає біля 40 тис. екземплярів. Завдяки цьому у нас сформувалась розгалужена мережа стійких творчих контактів із колегами, що працюють за кордоном за близькою науковою тематикою. Нас стали помічати в науковому світі, виросла кількість посилань, кількість цитувань на наші праці, зріс індекс Гірша. Як наслідок – зросла і кількість пропозицій про співпрацю із закордонними колегами у різних формах, включаючи пропозиції про опублікування спільних монографій у різних видавництвах, наприклад, Springer.

 

Це дозволяє нашим вченим використовувати в дослідженнях сучасну експериментальну техніку, розраховувати на хоч і незначні, але суттєві для нас фінансові ресурси закордонних колег для підтримки досліджень, участі в наукових конференціях і навіть публікацій в престижних наукових журналах. Так, скажімо, відомо, що публікація в журналі «Opt. Express» обходиться в суму дві тисячі доларів, в «Nature» – ще дорожче.

 

 

 

 

Про минуле і сучасне

Перші згадки про наукові дослідження в галузі оптики сягають далекого 1888 року. В  різні роки в університеті працювали видатні науковці оптики – вже згадуваний Войцех Рубінович (згодом один з очільників Польської АН), Раду Григорович (згодом віце-президент АН Румунії). В 1914 році пройшов по конкурсу і мав приступити до роботи Ервін Шредінгер (майбутній Нобелівський лауреат за створення хвильової квантової механіки. – Platfor.ma). На жаль, цьому завадила Перша світова війна.

 

Значний доробок належить вченим періоду Радянського Союзу: вже через 5 років після заснування кафедри оптики у Чернівецькому університеті (1962) її співробітниками було отримано фундаментальні результати у галузі світлорозсіяння шорсткими поверхнями й голографії (вперше в Україні). До формування нинішньої школи оптиків причетні представники НАН України Марат Соскін (один з творців сингулярної оптики) та Сергій Одулов (динамічна голографія).

 

Щодо сучасності, то одним із проривних напрямків оптики є сингулярна оптика, у межах якої вивчаються світлові поля з незвичною структурою, які можуть формуватись природно, у лазерному резонаторі, а можуть створюватись і штучно, за допомогою комп’ютерно генерованих голограм. Про це свідчать значна кількість публікацій в світовій науковій пресі й ті нові статті, які присвячені цій тематиці в недавніх випусках журналів серії «Nature», «Optics Express». Приємно відмітити, що українські вчені безпосередньо причетні як до формування цього  напрямку досліджень, так і до цих останніх публікацій. Адже саме в Україні були започатковані та продовжують проводитись серії наукових міжнародних конференцій під назвою «Сингулярна оптика».

 

Повертаючись до отриманих нещодавно нових наукових результатів, які можна віднести до «hot topics» в оптиці, хочу зазначити, що група вчених з Англії, Японії, Австралії, України, Чехії передбачили і експериментально довели існування незвичайного оптичного моменту і сили світла, направлених перпендикулярно до напрямку поширення хвилі у складних просторово-структурованих оптичних полях. Доведено це експериментально шляхом використання сучасної високочутливої техніки. Серед авторів цих робіт – наші колеги, земляки Костянтин Бльох, що працює в Японії, і Олександр Бекшаєв з Одеського національного університету. Вже загальновизнано, що результат призведе до суттєвого розширення фундаментальних уявлень про властивості світла. Варто відзначити, що практично одночасно із вказаною групою, наша дослідницька показала, що нові оптичні сили можна не лише виміряти, але й безпосередньо спостерігати їх дію, оскільки вони спричиняють контрольований рух мікро- і наночастинок. Вказана властивість оптичного поля є надзвичайно актуальною всюди, де необхідно оперувати з надмалими кількостями речовини: прецизійна хімія, фармакологія, нанотехнології тощо.

 

Про цитування

У нас в Україні відношення до наукометричних показників (індекс Гірша, імпакт-фактор журналів) на початках було дуже прискіпливим, не завжди об’єктивним і навіть недоброзичливим та упередженим. Це стосується і закладів Міністерства освіти та науки і інститутів Національної академії наук. З цим фактом приходилось стикатись на різних етапах наукової діяльності і мені. Зокрема, навіть в нашому рідному Чернівецькому університеті, який посідає почесне п’яте місце в рейтингу ВНЗ за кількостю цитувань наукових праць в наукометричній базі SCOPUS, не усі  і не відразу з розумінням віднеслись до таких нововведень.

 

На сьогодні ситуація змінилась на краще, і, по крайній мірі, в системі МОН України, яка мені ближче, ці показники вже використовуються як ключові при конкурсному відборові наукових проектів, при визначенні рейтингів ВНЗ, при розподілі місць державного замовлення для ВНЗ, при присудженні вчених звань. Знаю, що аналогічні зміни проходять і в системі Національної академії наук.

 

 

 

 

Про практичне

Чиста оптика дає можливість отримати нові знання, тоді як прикладна націлена на розв’язання конкретних завдань, що пов’язані з використанням оптики як інструменту в медицині, біології, хімії, промисловості, космічній галузі тощо. У нинішніх умовах ми спостерігаємо інтенсивне застосування оптичних методів у науках про життя, особливо в медицині. Сформувався новий напрямок оптичної прикладної науки – біомедична. Раз на рік в Європі та США проводяться багатотисячні конгреси з цієї проблематики, видається багато нових наукових журналів із високими імпакт-факторами. В світі наукові дослідження з цієї проблематики мають стійкі пріоритети у фінансуванні. Такий ріст популярності досліджень в галузі оптичної біомедицини пов'язаний з властивостями оптичного випромінювання. Вплив світла на живі організми менш шкідливий у порівнянні з рентгенівськими променями або гамма-випромінюванням. Самі назви: оптична комп’ютерна томографія, оптичний пінцет (світловий захоплювач мікрочастинок), оптичний скальпель, звучать «тепліше» і більш обнадійливо.

 

Одним з перспективних напрямків біомедичної оптики стала лазерна поляриметрія біологічних тканин й створення новітніх вимірювальних пристроїв, функціонування яких базується на використанні найчутливішого параметра світлового поля – поляризації. Це дозволило здійснювати ранню (доклінічну) діагностику низки критичних для людства захворювань.  

 

Актуальними традиційно залишаються застосування оптики в астрономії. За останні 50 років астрономічна галузь зазнала бурхливого розвитку. З одного боку, побудовано й будуються гігантські наземні телескопи, з другого боку, телескопічні системи виводяться у космос. В обох випадках кардинально підвищується роздільна здатність й розширюються можливості детектування найвіддаленіших об’єктів Всесвіту. Цікаво, що хоча астрономія, по суті, не прикладна наука, у відповідні дослідження вкладаються величезні кошти.

 

Навіть в історичних дослідженнях роль оптичних методів важко переоцінити. Відомо, що на одній із філологічних кафедр в Оксфорді працює група оптиків, яка допомагає спектрально-оптичними методами досліджувати старописи завдяки візуалізації деталей, які іншим чином виявити неможливо.

 

 

 

 

Про монетизацію оптичних досліджень

Можливості монетизувати оптичні прикладні дослідження в Україні обмежені. І справа тут не у відсутності такого бажання у дослідників, вчених, інженерів. Справа, з одного боку, в тому, що стан нашої економіки, промисловості не сприяє розвитку нових технологій. Попит на нові науково-технічні розробки та їх впровадження впав до мінімуму.

 

В цій ситуації, здавалось би, все більш відкритими стають зовнішні ринки. Але вихід на них тільки здається простим. Наприклад, ми знайшли бізнесмена, випускника нашого ВНЗ, який запропонував фінансувати наші розробки перспективних для наукових досліджень та індустрії метрологічних систем, зокрема для діагностики якості обробки поверхонь виробів оптичної, електронної промисловості, включаючи елементи, які працюють у космосі, з рекордною швидкодією на рівні секунд й чутливістю на рівні 5-10 ангстрем  аж до етапу виготовлення макетних зразків. Цей шлях ми пройшли успішно.  Далі виявилось, що просування продукції на захід вимагає відповідного патентування в США, Європі, Японії та проведення маркетингових досліджень на ринках цих країн. А це вже сотні тисяч доларів по кожному із запропонованих зразків. На цьому ми і зупинились в очікуванні кращих часів. Тут без створення в державі венчурних фондів, тобто ризикового капіталу та підтримки просування продукції на Захід, не обійтись.

 

Взагалі ж проблемами впровадження розробок, просування продукції на ринки світу й навіть України повинні займатись фахівці цієї справи – маркетологи, менеджери відповідних галузей. Справедливість цього твердження довело життя. Ми знайшли бізнесмена з США, який зацікавився нашими розробками й запропонував створити спільну фірму. За одну ніч написав чернетку бізнес-плану й запропонував зустрітись з нашою людиною, бізнесменом з Чернівців, який міг взятись за цю проблему. На жаль, бажаючих не знайшлось, оскільки шлях від старту до результату здався нашим землякам-бізнесменам безнадійно довгим.

 

Про поступ науки

Науковця найбільше надихає визнання в науковому світі, що проявляється через низку об’єктивних параметрів:  ріст цитування праць, тобто індексу Гірша, ріст кількості запрошень виступити на наукових форумах, публікації в перспективних, високо рейтингових журналах, ріст власної наукової школи за рахунок молодих талантів, ну і звісно публікації монографій за запрошеннями відповідних профільних видавництв.

 

Вважаю, що голос вчених у нашій країні за останні роки, а може і за всі останні 25 років незалежності практично не було чути ні на телебаченні, ні в пресі, ні навіть в мережі. Ми жили ілюзіями минулого, ілюзіями Радянського Союзу. Вважалося, що роль науки і освіти пропагувати не треба, це і так зрозуміло всім і вся.

 

На сьогодні ми маємо результат такого підходу, особливо в галузі природничих та інженерних наук, коли при наявності потреби в інженерних кадрах в Україні спостерігається серйозний недобір студентів на відповідні спеціальності у ВНЗ. Для підтримки науки і освіти в Україні держава повинна розробити відповідні програми стимулювання студентів для вступу у ВНЗ за спеціальностями інженерно-технічного та природничого профілю.

 

Для підтримки науки в Україні за нинішніх скрутних фінансових можливостей необхідно, на мій погляд: звести до мінімуму гарантоване фінансування наукових установ, яке реалізується незалежно від результатів діяльності; припинити ділити і фінансувати науку за галузевиму принципом – наука єдина; широко впроваджувати конкурсну систему відбору проектів для фінансування залежно від галузі, в якій функціонує структура; залучати до участі в конкурсних процедурах закордонних експертів. Це загально прийнята практика. Мені персонально приходилось рецензувати наукові проекти колег із Польщі, Нідерландів, Фінляндії, Канади, Росії. А ще необхідно розробити набір об’єктивних критеріїв оцінювання робіт, коли вплив суб’єктивного фактору корупційної компоненти буде зведено до мінімуму.

 

Фотографії: Василь Салига