21 квітня 2015

Юлія Кириченко: «Першим кроком до конституційної реформи має бути виконання чинної Конституції»

Спільно з Реанімаційним пакетом реформ (РПР) ми продовжуємо досліджувати те, які зміни відбуваються в державі, а які ще мають відбутися – і чому. Цього разу експерт Центру політико-правових реформ Юлія Кириченко розповіла Platfor.ma про те, що потрібно змінити в українській Конституції, як до цього може долучитися суспільство та чим нам допоможуть міжнародні колеги.

 

 

− Західні експерти раніше часто називали нашу Конституцію однією з найдемократичніших в Європі. Це справді так? Тоді навіщо нам зміни?

 

− Ця теза була зазначена після її прийняття у 1996-му році – Україну вітали як нову державу, яка на той момент спромоглася прийняти демократичну Конституцію. Народ укладає суспільну угоду про те, як здійснювати владу. І вся влада обмежена відповідно до норм, які записані в Основному законі.

 

Але далі Конституція почала діяти, і досить часто вона не відповідала правовідносинам щодо здійснення влади в Україні. Практика виявила слабкі сторони закону, і суспільство двічі виходило на революції. І в першому, і в другому випадках було перевищення повноважень владними інституціями, спостерігалася узурпація влади президентом. Народ виходить, коли не виконується Основний закон, тобто суспільна угода.

 

Зміни до Конституції – цілком нормальний процес. Не прийняття нової Конституції, а саме зміни до неї є нормою, коли в процесі здійснення державної влади відповідним чином відбувається коригування. Серед пострадянських країн немає таких, які б не вносили жодної зміни до Конституції. Питання скоріше в їхньому обсязі – тут у кожної країни був свій шлях.

 

− На вашу думку, які зміни потрібно внести в першу чергу? Де ми маємо найбільші проблеми?

 

− Одне з найголовніших питань – місцеве самоврядування. У радянські часи його взагалі не було. Приймаючи Конституцію, ми лише уявляли теоретичну модель, але сьогодні бачимо, що вона не працює. Адміністративно-територіальний устрій, який перейшов до нас із радянського періоду, був побудований так, щоб можна було давати команди і контролювати. А для місцевого самоврядування потрібен інший устрій.

 

− Уже восени українці обиратимуть місцеву владу. Я так розумію, що ідеальний план – встигнути внести зміни по децентралізації до виборів?

 

− Так, ми все-таки маємо знати, кого і з якими повноваженнями ми обираємо. Але зважаючи на те, як складно рухається цей процес, я не впевнена, що є сенс робити це наспіх. Я не бачу великої проблему у тому, що ми оберемо за старими конституційними нормами, а через якийсь період оберемо місцеву владу ще раз, але вже виходячи з нових положень. Я взагалі вважаю, що для місцевого самоврядування навіть краще, якщо вибори відбуватимуться частіше.

Для місцевого самоврядування навіть краще, якщо вибори відбуватимуться частіше

 

− А що робити з Конституційним судом? Довіра до нього впала критично низько, адже минулої зими він не впорався зі своїм завданням.

 

− Конституційний суд допустив узурпацію влади та не міг вирішувати спірні питання між парламентом, президентом та урядом, тобто не виконав основної функції щодо захисту Конституції. У Радянському союзі не було Конституційного суду, для нас нова інституція. Так, вона недосконала, але разом з тим багато актів визнавалися неконституційними: і закони, і укази президента, і постанови Кабінету міністрів. Суд треба зробити більш незалежним від парламенту і президента. Цього можна досягти, коли суддями стають фахові люди з безперечним авторитетом у суспільстві.

 

До революції Конституційний суд під тиском президента фактично зробив злочин і змінив Конституцію в неконституційний спосіб. Через це в 2014-му, коли ми поверталися до редакції (2004 року. – Platfor.ma), нам довелося це робити у політико-правовий спосіб. Реформа повинна проводитися чітко в межах порядку, який визначений Конституцією. Для цього порядок зміни Конституції повинен відкинути усі сумніви щодо легітимності нашого Основного закону.

 

− Положення Конституції не діють, як, наприклад, щодо імпічменту президента?

 

− У нас багато прогалин у законах, які ще мають бути прийняті.  Зокрема, процедура імпічменту президента вкрай складна, бракує законодавчого врегулювання процедури. Але є і інші приклади – ми не можемо провести місцевий референдум, тому що просто немає відповідного закону. Із всеукраїнським теж непросто: у нас був закон, просунутий Януковичем (до речі, перший із диктаторських), коли референдум як інститут демократії забирався і передавався в руки президента. Він чинний і сьогодні.

 

− Ви сказали, що процес просувається дуже повільно. То що треба зробити, щоб зрушити з мертвої точки?

 

− На жаль, кожна нова влада в Україні вважає, що їй заважають існуючі  конституційні норми. Першим кроком влади щодо конституційної реформи має стати неухильне виконання Основного закону. Якщо влада дотримуватиметься діючих положень, зокрема й щодо зміни Конституції, це забезпечить 50% успіху реформи.

 

Змістовно напрацювати конституційні зміни, потрібні суспільству, не дуже складно. У нас є достатньо науковців, експертів-конституціоналістів, які займалися цим із моменту прийняття конституції, аналізували політично-правові кризи, які виникали.

 

Чи вистачить політичної волі, прогнозувати важко. Начебто сьогодні вона є, але, на жаль, не зрозуміло, що кожна парламентська сила під цим розуміє. Почалося обговорення  конституційної реформи всередині Конституційної комісії (дорадчий орган при президентові. – Platfor.ma), але ми поки не бачимо ніяких концептуальних засад реформи. Я бачу, що цей процес, хоча й потроху, але рухається. Головне, що влада зрозуміла, що конституційна реформа не може проходити в закритому режимі.

На жаль, кожна нова влада в Україні вважає, що їй заважають існуючі конституційні норми
 

− Ви маєте на увазі громадське обговорення? Як суспільство може брати у ньому участь?

 

− Так. Суспільство є стороною угоди. Зрозуміло, що всі громадяни в силу своєї кількості не зможуть брати участь у обговоренні. Цю функцію на себе беруть   інституції громадянського суспільства – громадські організації та ініціативи, які займаються правовими та конституційними питаннями. Це і Реанімаційний пакет реформ, і Центр політико-правових реформ, Лабораторія законодавчих ініціатив, Центр Разумкова  та інші – всі вони контролюють та досліджують питання конституційної реформи в інтересах суспільства.

 

Зі сторони влади необхідно більшою мірою налагодити інформування населення – що відбувається в Конституційній комісії, які питання піднімаються, організувати зворотній зв’язок.  Також відповідально ставитися до залучення до процесу представників цих громадських організацій. Так, наприклад, на сьогодні для громадянського суспільства, експертного середовища незрозуміла відсутність в складі Конституційної комісії представників Центру політико-правових реформ. Але маємо надію, що цю помилку влада виправить.

 

− Ви згадали про Конституційну комісію. Там уже є якісь напрацювання?

 

− Вона існує вже близько трьох тижнів, за цей період збиралася двічі. До змістовного обговорення питань ще не дійшли, але вона сформувала робочі групи, які будуть працювати в трьох напрямках: децентралізація, судова влада і права людини. Всі організаційні питання Конституційної комісії вже закриті, тому маємо надію, що вона дуже швидко напрацює конституційні зміни. У частини комісії, що представляє громадянське суспільство, такі зміни  вже підготовані.

 

− До її складу залучили трьох колишніх президентів: Кравчука, Кучму та Ющенка. Це нормальна практика?

 

− Цілком. Вони представляючи суспільство хоча б тому, що раніше вони були обрані на всеукраїнських виборах. Очевидно, що ми не беремо до уваги останнього ганебного президента.

 

− ­До роботи запросили також 13 міжнародних експертів. Чого чекають від них: порад чи контролю над процесом?

 

− До комісії залучили спеціалістів з Європи, бо вони чудово знають досвід своїх країн. Вони розуміють практичні проблеми реалізації тих чи інших конституційних змін. Від них очікують саме таких консультацій.

 

Ключові особливості в конституціях різних країн залежать від закладеної форми правління. У нас вона змішана, відповідно, ми можемо брати за приклад держави з такою ж формою. Ми можемо брати до уваги досвід Франції, а у питанні децентралізації дивимося на Польщу.


comments powered by Disqus