4 грудня 2015

Наталія Яресько: «Люди працюють на процес, а не результат, бо цього вимагає система»

Минулого тижня на форумі Kyiv Employer Branding & Engagement Forum виступила міністр фінансів Наталія Яресько. Рік тому вона також брала участь у форумі, але тоді була представником бізнесу від компанії Horizon Capital. Цього разу Наталія Яресько говорила про те, чим відрізняється робота в державній структурі і в бізнесі, а також про те, що вдалося зробити за рік на посаді міністра. Platfor.ma записала найцікавше.

 

 

Люди – це найважливіше, що ми маємо. Без людей, які мають натхнення, знання, однакові цінності і бажання щось змінити, ми не зможемо нічого.

 

Ми успадкували радянську систему бюрократії і чиновництва, над якою 23 роки будували додаткові процеси і процедури. Але ми її так і не вичистили, не змінили процеси і вимоги до чиновників. Таким чином ми боремося зі старою системою, маючи нові цінності. Ми стикаємося з викликами, які до цього можливо не існували в історії незалежної країни. Але ми боремося на базі старої системи, яку поки що не було можливості вичистити, відновити і змінити.

 

Найбільша різниця між бізнесом і державною службою в тому, що ти не можеш контролювати деякі процеси. Зараз ми чекаємо прийняття закону про державну службу – без нього я просто не маю права міняти систему в міністерстві. В бізнесі все інакше. Якщо ти частина великого підприємства за кордоном, в тебе є можливість створити свої бізнес-процеси. Державна служба у всіх країнах – це гігант, який важко рухати. Просто наш до того ж був збудований на радянській системі безвідповідальності – гіршій характеристиці, ніж будь-яка інша чиновницька система.

 

Ви можете дати натхнення і бачення, але люди найважливіші – без них неможливо щось змінити. У мене в міністерстві чудові фахівці. Воно фахове і компактне – 600 людей. Порівнюючи з ВВП і кількістю населення, воно маленьке. Однак люди працюють над процесом, а не над результатом, тому що цього вимагає сама система. Тобто отримуєш документ, маєш відповідальність сказати, згідний ти з ним чи ні. Якщо є зауваження, то пишеш їх. У письмовій формі вони йдуть назад у систему – і невідомо, чи хтось їх прочитає. Але чомусь ніхто просто не подзвонить в інше міністерство і не скаже: «Ми розуміємо ваші цілі і повністю з вами погоджуємося, але не той підхід або коштів на реалізацію зараз немає. Нам потрібно з вами знайти інший спосіб вирішити цю проблему». Інколи мені доводиться вимагати день або два нічого не писати. Треба йти в одну кімнату, говорити з колегами і не виходити, поки не виберете Папу римського. Знайдіть якесь рішення, щоб місяцями не обмінюватися документами.

 

Треба змінити систему, щоб вона була зосереджена на результаті. В Україні маса проблем і обмаль часу. В таких реаліях результат, а не процес має бути на першому місці.

 

 

Нам потрібно платити кращі зарплати. Люди не будуть зацікавлені в результаті, поки у них низька винагорода. Ми починаємо це змінювати через законопроект, але нам потрібно буде ще дуже багато всього зробити, щоб змінити систему зарплат і заохочень. Бо якщо людина має можливість працювати у приватному підприємстві або у державній службі, вона поки що радше обере приватне підприємство.

 

Я прийшла в уряд з командою з 10-15 своїх людей – це заступники. Вони також запросили з собою інших людей – кожен приблизно по десять чоловік. Загалом ситуація і змінилася, і ні. З одного боку, прийшли нові люди і принесли іншу атмосферу роботи. З другого, у цей рік ми більше концентрувалися на вирішенні проблем, а не кадрових питаннях. Щодня ми мусили працювати з тими коштами, які попадали у казначейство – кому заплатити пенсії, а кому заробітну платню. На все грошей не вистачало. Ми ніби вирішували, хто з людей буде першим починати протест. Зараз ми маємо кошти, щоб вчасно заплатити всі наші платежі. Тобто протягом цього року нашою метою було подолати проблеми з боргами і субсидіями, а питання персоналу стали другорядними.

 

Чому люди не змінюються? Вони знають, що будь-яких міністрів і весь уряд можуть швидко посунути, бо вони це бачили багато разів. І вони думають: «Ми зачекаємо». Дехто чітко каже: «Ви тут на один рік, а ми вже бачили з десяток міністрів». Це впливає на людей. Хоча це не українська характеристика, а загальнолюдська. Таким чином людина захищає себе від змін.

 

При цьому мої співробітники не саботують процес роботи, вони професіонали своєї справи. Але їхнього підходу не вистачає для сьогоднішніх потреб. На різних рівнях треба вимагати, щоб люди працювали на результат.

 

У кожній організації бувають проблеми з професіоналізмом. Однак також там потрібні професіонали з правильними цінностями. Ви не професіонал, якщо говорите, що 2+2=4, але не розумієте, на що ці 4 впливають, чому нам потрібно зараз не 4, а 5 або чому нам потрібно це зменшити до 3.

 

Все моє життя я пояснюю людям, що 2+2=4. Поки країна не зрозуміє, що 2+2 – це все ж таки чотири, у нас ніколи не буде нормальної фінансової системи. Зараз 2+2=4. Але ми все одно витрачаємо п’ять.

 

Як будь-якій родині, нам потрібно порахувати бюджет – скільки в нас є, скільки ми хочемо взяти в кредит і що ми не будемо купувати, тому що немає грошей. Ми в такій ситуації у масштабах країни. Можна витрачати 5, але треба дуже чітко вибирати, на що саме, тому що ми беремо кредит. Очевидно, що зараз йде боротьба з агресором і треба обороняти державу. Але також є боротьба проти інфляції, за стабільну гривню.

 

Цінності – це щоденна проблема. Наприклад, є податкова реформа, в якій пропонують податок ввести 10% на фізичних осіб. Це означає, що найбідніші люди серед українців, які мають соціальну пільгу, її гублять і мають збільшення податку. А ті, які платили 20% – найбагатші – платять менше на 10%. Як ця різниця впливає на їх життя? Я не кажу, що одне правильне, друге – ні. Але думаю, що соціальна справедливість має бути частиною системи оподаткування. Мене раніше критикували, казали, що я капіталістка. Тепер на мене дивляться і питають: «Ти хто така?» Я скажу, що капіталізм – це не значить бути соціально несправедливим.

 

Як я змінилась за цей рік? Я дуже сильно втомлена і мені бракує спілкування зі своїми дітьми, бо я не маю часу їх бачити. У мене стало менше терпеливості, я відчуваю, що часу менше, а проблем залишається багато. Щодня мій to-do-list складається з 70-80 питань. Знімаєш десятку, а тим часом додається ще 15. Не тому що нічого не зроблено. Я чесно вам кажу, що за рік ми зробили дуже багато всього. Ми відійшли від краху. Фінансова система і країна у безпеці. Але ще є дуже багато викликів. 23 роки хтось працював, хтось ні, але вирішення серйозних проблем не було.

 

 

Ми домовляємось з ЄБРР щодо трьох різних кредитних програм для «Нафтогаза» на $1 млрд. Якщо всі три будуть на місці, то ми вже ніколи не будемо перед сезоном благати профінансувати закупівлю газу. Маючи такі фінансові можливості, ми зможемо закупляти газ за найнижчою ціною – не в сезоні. Це інший підхід до закупівлі газу в Україні і вирішення питання безпеки та боргів. «Нафтогаз»  був найбільшим творцем дефіциту бюджету в країні. В наступному році він матиме дефіцит 0. А ще два роки тому мав більший, ніж державний – $10 млрд. Це величезна зміна. Очевидно, там є болісні точки, але в цілому ми міняємо систему кардинально. Посередників, які заробляють на ціні, вже немає, більше половини палива ми закуповуємо в Європі. Ми працювали над цим дев’ять місяців.

 

Я завжди вірила в Україну. Знаю, що тут є винахідники і підприємці. Нам просто потрібно змінити середовище, щоб вони могли розвиватися в країні. Я бачу Україну як велику європейську країну, експортну платформу для Європи. Вона використовує свої людські, аграрні та інші ресурси, щоб бути конкурентною державою в глобальній економіці. Думаю, що це може бути за п’ять років, якщо ми вичистимо систему. Натхнення до цього є, бо я знаю багато чудових людей, які працювали в найгірших обставинах, але все одно вони були успішними.

 

Є люди зі старої системи, які ефективно працюють, а є нові, які не роблять цього. Питання не у віці. Я друга за віком серед міністрів, але не вважаю, що працюю гріше за інших. Справа не в цих категоріях.

 

У нас обмаль часу, адже світ іде далі. Все потрібно робити одночасно і прямо зараз. Можна створити десятки бюро для зміни системи. Але все вдасться тільки якщо люди, які збираються очолювати такі бюро, мають бачення і бажання змінити країну. Нам потрібно більше людей, які відчувають, що час грає проти нас. Цей виклик потрібно зрозуміти всім.


comments powered by Disqus