9 квітня 2015

Тетяна Бойко: «Нашим житлом має перейматися не держава, а ми самі»

Спільно з Реанімаційним пакетом реформ (РПР) ми досліджуємо, які зміни вже відбулися в державі, а які ще мають відбудутися – і чому. Цього разу Platfor.ma поговорила з координатором житлово-комунальних програм Громадянської мережі ОПОРА Тетяною Бойко про повернення ОСББ статусу неприбуткових організацій, необхідність об'єднання мешканців будинків та особисту відповідальність кожного з нас.

 

 

– Учора президент повернув ОСББ статус неприбуткових організацій, якого їх позбавили наприкінці минулого року. Чому влада так часто змінює рішення та що це означає?

 

– Наприкінці 2014-го року Верховна рада прийняла зміни до Податкового кодексу, за яким усі ОСББ і ЖБК (об'єднання співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні комплекси. – Platfor.ma) були виключені з переліку неприбуткових організацій. Це означало перехід на загальну систему оподаткування, а також необхідність сплачувати податок на прибуток із коштів, які люди збирають, наприклад, на капітальний ремонт. А якщо сума перевищувала б 300 тис. грн, то ще й ПДВ. Зрозуміло, що за таких умов ніякі заходи з енергозбереження ніхто б не проводив.

 

Якби у влади була чітка мета зменшити енергоспоживання в будинках, то, звичайно, рішення  не змінювалися б так часто. Весь пакет необхідних законодавчих змін – від врегулювання питань спільної власності до фінансових механізмів стимулювання енергозбереження – був розроблений громадськими та міжнародними експертами ще кілька років тому. Цей опалювальний сезон міг пройти зовсім не так: нехай модернізація не була б масовою, але це стало б першим кроком. Ми могли би заощадити 20% газу як основної складової теплової енергії.

 

– Деякі з ваших колег казали, що виключення ОСББ зі списку було випадковістю. Ви теж так вважаєте?

 

– Я так не думаю. Міністерство фінансів як основний противник неприбутковості ОСББ і ЖБК аргументувало свою позицію тим, що потенційно ОСББ можуть здавати приміщення в оренду, а значить – повинні сплачувати податки з усіх коштів.

В Європі муніципалітет нічого не вирішує за власників і не ремонтує приватне житло. Ці гроші доцільніше витрачати на садочки, школи або лікарні
 

Насправді це дурниця, тому що навіть громадські організації мають право здавати в оренду і мати з цього дохід. Головне, щоб вони цей дохід спрямовували на статутну діяльність, а не розподіляли між засновниками. До того ж, сьогодні цих приміщень зовсім мало – не більше 10%. Усього в Україні 17 тис. ОСББ та 6 тис. ЖБК, в таких будинках живуть  приблизно 5-7 млн людей.

 

– Чому ж їх так мало?

 

– Людям потрібно підготуватися і до підвищення тарифів, і до того, щоб економити тепло. Ключовий фактор — у ментальності. Ми звикли залишатися осторонь, хоча є власниками квартир та співвласниками усього будинку. Протягом багатьох років у нас діяв неписаний суспільний договір: люди платять мало, але не питають, куди йдуть їхні гроші, а держава обіцяє колись зробити капітальний ремонт будинків. Проте час іде, ремонтів немає, будинки руйнуються. Пора укласти інший договір, де люди активно братимуть участь в управлінні своїм майном, а також платитимуть реальну вартість за його утримання. Держава ж гарантуватиме справедливе і прозоре ціноутворення послуг, а також допомагатиме економити енергоресурси.

 

В Європі муніципалітет нічого не вирішує за власників і не ремонтує приватне житло. Ці гроші доцільніше витрачати на садочки, школи або лікарні.

 

Багатьох також лякає те, що ОСББ постійно стикаються з проблемами. То в них забрали статус неприбутковості, то їх змушують платити екологічний податок, то на якесь спецводокористування, то їх прирівнюють до населеного пункту, то вимагають затверджувати тарифи в міськвиконкому. Люди бачать, що туди краще не лізти.

 

– І все-таки ви вважаєте, що лізти варто. Чому?

 

– Є два способи, як мешканці будинку можуть приймати рішення в багатоквартирному будинку. Перший – за згодою всіх співвласників. Але всіх зібрати дуже важно, а вирішити одностайно – майже неможливо. Другий спосіб – більшістю голосів. Саме це забезпечує ОСББ. Так можна буде вирішувати будь-які питання: від збирання грошей з мешканців і проведення глибокої термомодернізації до встановленням фонтану.

 

Що ми бачимо зараз? Люди, у яких немає лічильників, цієї зими заплатили за тепло вдвічі більше, ніж ті, у кого вони є. З лічильниками ви не економите енергію, просто платите стільки, скільки спожили, а не скільки вам нарахували по нормі. Ті, хто попіклувався наперед, заплатили менше.

 

Тому треба або готувати свій будинок до модернізації та економії, або готуватися самим платити більше – тарифи зростатимуть, а будинки споживатимуть все більше енергії. Побиті вікна в під'їздах, діряві труби, двері, в яких вітер гуляє – через це ви будете використовувати зайву енергію.

 

– А створити ОСББ складно? Хто цим повинен займатися?

 

– По-перше, треба знати всіх співвласників. А тут ми впираємося в проблему відкритості реєстру  речових прав на нерухоме майно. Зараз реєстр ніби відкритий, проте він неповний, у ньому немає відомостей про всіх власників квартир і нежилих приміщень. Але інформацію треба зібрати про всіх, потім повідомити їх рекомендаційним листом. Тільки після цього провести загальні збори та прийняти рішення. Якщо більшість власників квартир будинку «за», то створюється ОСББ.

 

Коли є попит, з’являється і пропозиція. Будь-хто зможе прийти до співвласників і запропонувати свій варіант обслуговування будинку. Люди можуть або погодитися, або управляти самостійно. Таким шляхом йшла вся Європа.

У нас люди стали власниками квартир і одночасно співвласниками спільного майна – це подвійна система власності в будинку
 

Основна проблема полягає у сповіщенні всіх власників та в переконанні їх, що це дійсно потрібно. Одна людина з цим навряд чи впорається. Повинна бути критична маса людей, які готові за це взятися – хоча б по одній на під’їзд. Будь-який проект буде успішним, якщо його підтримають люди. Треба спілкуватися, намагатися зрозуміти, допомогти один одному.

 

– Ви сказали, що в європейських країнах є свої аналоги ОСББ. Чому там така система управління будинками популярна, а у нас ні?

 

– У жодній європейській країні, де колись існував «совок», не було безкоштовної приватизації. Крім України. А все, що отримується «на шару», не ціниться. Така вже людська психологія. До того ж, цих співвласників стало дуже багато — адже кожен бажачий міг приватизувати квартиру, в якій проживав.

 

У нас люди стали власниками квартир і одночасно співвласниками спільного майна – це подвійна система власності в будинку. В Європі ми єдина країна з системою, яка є найскладнішою для управління та прийняття рішень.

 

Оскільки в Європі значно менше власників у будинках, їм набагато простіше приймати рішення. У них є система кондомініумів – це аналог наших ОСББ. Але створюються вони не на добровільній основі, а автоматично. Кондомініуми також є різні. Наприклад, у Польщі ОСББ навіть не є юридичними особами. У нас це неможливо, так як тоді  люди не зможуть зберігати кошти на рахунку, підписувати в банку документи, збирати гроші на ремонт. В інших країнах кондомініум є власником усього будинку, а у нас ОСББ володіє хіба столом та стільцем, а майно в будинку належить власникам приміщень.

 

– Тобто зробити так, як в Європі, буде важко?

 

– Ми вже не зможемо скопіювати їх досвід. Для цього нам треба робити реприватизацію і повертати квартири назад у державну власність, а потім  замість приватної власності на квартиру отримувати частку власності в будинку. Хто на таке погодиться? Хай подасть приклад той, хто це пропонує – піде першим і відмовиться від власного житла на користь держави. Спроби «змавпувати» Європу  виглядають так, ніби в нас народилася дівчинка, а ми обговорюємо, як би ми виховували хлопчика.

 

У Європі немає аналогів нашої субсидії. Ми також повинні прийти до монетизованої адресної допомоги для  конкретних людей, які її потребують. До того ж люди, які отримують субсидії, не звикли економити. І поки держава за них платитиме, вони цьому не навчаться, бо не буде мотивації.

 

Важко спрогнозувати, що було б, якби у нас все з самого початку все відбувалося, як в Європі. Краще думати, що ми можемо зробити з тим, що ми маємо. Повинен бути ринок управління житлом, господар повинен відповідати за своє майно.  Зрозуміло, що держава буде допомагати, адже це питання її енергетичної безпеки. Але перейматися своїм житлом повинні ми самі, а не муніципалітет, ЖКГ чи президент.