16 листопада 2015

Тарас Качка: «Влада вперше зайнялася питаннями, які раніше були суто теоретичними»

Реформи — ключове питання української трансформації, процесу зближення з Європсоюзом, зміни політичного клімату та економічних відносин в країні. Platfor.ma поспілкувалася з учасником переговорів щодо Угоди про асоціацію, нині керівником Українського медіа-центру реформ Тарасом Качкою про найбільші плюси і мінуси процесу українського реформування та дізналася, чому реформи важливі для всіх жителів України.

 

Фотографія: uacrisis.org

– Часом складається враження, що за рік після революційних подій, президентських і парламентських виборів реформи не відбуваються і все пропало. Чи є ще хоч якісь надії на те, що країна зможе реформуватися?

 

– Я вважаю, що нічого не пропало. Сьогодні, насправді, відбуваються дуже позитивні речі. Але всі кроки з реформування засвідчують, що далі потрібно зробити ще сто. Питання складніші, вони виходять за рамки технічних рішень — це тектонічні зміни в політиці і суспільстві. Зміни стосуються не лише закону, бюджету чи фінансів — вони стосуються життєвих стратегій людей.

 

Українське суспільство широке, глибоке і складне. Говорити про те, що ми зможемо змінити суспільство, ухваливши 100 законів, не можна. Зрозуміло, що на фоні великих очікувань, які сформувалися в суспільстві, прогрес, який є в Україні, вважається не таким великим, але якщо порівняти дії чинного уряду з діями всіх попередніх, з’ясується, що вперше влада зайнялася питаннями, які раніше були суто теоретичними. Ніхто так далеко щодо справжньої лібералізації ринків газу і електроенергії не заходив. Зараз умови такі, що ці закони схвалюються. Коли очі бояться, руки роблять. Це наша ситуація. Треба набратися терпіння прожити складний період, наповнений скандалами, невдачами, помилками, але без тих всіх речей  ніякого поступу не буде.

 

– Який оптимальний час на впровадження реформ?

 

– Важливі зміни відбувалися у досить короткий час. У сусідніх країнах основні реформи займали від 3 до 5 років, в межах однієї каденції парламенту і уряду. Так було в Польщі за часів Єжи Бузека, в Словаччині часів Мікулаша Дзурінди та в Угорщині в перші роки прем’єрства Віктора Орбана. Мова йшла про схвалення потрібних законів і їх початкову імплементацію, але справжній результат трансформації ставав очевидним через 7-8 років, коли суспільство навчилося жити в нових умовах.

 

– Які позитивні зміни в Україні ви можете назвати?

 

– Позитивні зміни в країні полягають в тому, що в нас, незважаючи на втрати території, врожай цього року був такий самий як і минулого. Це означає, що ефективність збереглася. Це не відбулося завдяки урядові — це відбулося завдяки економіці.

 

По-друге, незважаючи на кризу і тиск, великого відтоку компаній не відбулося. Випадки, коли бізнеси припинили діяльність в Україні, є індивідуальними. Ми навпаки бачимо як міста конкурують між собою аби запросити ІТ-компанії. Коли я їжджу по регіонах, то бачу, що малий і середній бізнес спокійно і прагматично ставиться до торгівлі з ЄС, готовий виходити на їхні ринки. Це означає, що впевненість в своїх силах у людей є.

 

– В яких напрямках реформ Україна поки що відстає найбільше?

 

– Є така жартівлива фраза: «В усіх, окрім деяких». Фактично в усіх без винятку. Треба розуміти, що в жодній сфері проект реформ не є завершений. Можемо говорити про те, що десь в нас є більший успіх, десь менший. Коли ми говоримо навіть про «чемпіонів», наприклад, про державні закупівлі, то те, що зроблено — надзвичайний успіх, але ми далекі від того, щоб трансформувати цей ринок у цілому. Весь процес займе 2-3 роки навіть у дуже високому темпі. Всі реформи не є одномоментними. Вони потребують часу і зусиль.

 

 

– В цьогорічному рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business Україна посіла 83 місце. Як ви оцінюєте ці результати?

 

– Будь-який рух вгору — це добре, але всі в Україні вже усвідомили, що питання, які охоплені рейтингом, не співпадають з тими проблемами, які є в країні. У нас є унікальні проблеми, які носять тектонічний характер. Такі питання як неповернення податку на додану вартість чи авансові внески з податку на прибуток не вписуються в методологію Doing Business.

 

Бути в двадцятці країн цього рейтингу не може бути ціллю реформ. Ціллю реформ має бути створення таких умов бізнесу, за яких інвестиції приходили б незалежно від нашої позиції в рейтингу, тому що є цікавий ринок, на якому комфортно працювати і немає проблем. А так ми можемо бути номером два, один, але мати проблему податку на додану вартість. Це може ще більше відлякувати інвесторів.

 

Важливо, що уряд приділяє увагу питанню інвестиційного клімату. Є усвідомлення, що аспект інвестиційного клімату присутній всюди: у реформі правоохоронних органів, судової системи, фінансового сектору. Це питання не лише державних фінансів, це питання макрофінансової стабільності, яка потрібна бізнесу.

 

– Якою мірою змінилося ставлення до торгівлі з Євросоюзом останнім часом, особливо в контексті того, що Україна готується до запровадження зони вільної торгівлі з ЄС?

 

– Ми вже рік живемо в умовах, коли можемо експортувати на умовах зони вільної торгівлі. З 27 категорій товарів, на які ми отримали квоти, лише деякі активно використовуються. Це показовий приклад того, що є ніші, в яких торгівля між Україною і ЄС може розвиватися.

 

Для мене стало гарною ознакою, що цього року ці квоти вже заповнені на 30-40 %. Минув невеликий період — 7-8 місяців, і український бізнес почав дуже активно використовувати ці переваги. Це означає, що бізнес змінив свою точку зору. Якщо у 2010-11 роках підхід був скептичний і бізнес потребував захисту від європейської продукції, то сьогодні, через втрату російського ринку, ситуація помінялася. Конфліктні речі змушують людей критично мислити. Коли бізнес критично мислить, він починає використовувати ті можливості, які є. Це добре, що бізнес почав їх використовувати і абсолютно змінився за ці п’ять років.

 

Коли ми говоримо з точки зору статистики, зміни, можливо, не такі істотні, як очікувалося, але коли ми говоримо з точки зору бізнес-стратегій, то зміна підходів бізнесу є очевидна. Обставини змусили бізнес бути більш агресивним і більш конкурентоспроможним.

 

– Яка роль уряду в цьому процесі? Чи здатний він використати ці можливості?

 

– Саме від уряду залежить те, наскільки ми зможемо їх використати. Одна справа — скористатися тарифними перевагами, інша — перетворити цю зміну карти доступу до ринків в справжню економічну інтеграцію. Якщо ми хочемо зберегти конкурентоспроможність, нам треба допомагати бізнесу. Але є щось більше, що може дати Угода про асоціацію. Вона може змінити ставлення до України з боку ЄС, сприяти втягненню в європейські ринки. Угода про асоціацію дає можливість більш креативно підійти до економічного розвитку в контексті ЄС.

 

Держава має створити такі умови, щоб конкуренція давала поштовх до модернізації. Перейти до цього — це буде як перехід з першої на другу космічну швидкість. Це не лише пришвидшення, це зміна якості реформ. Ми лише підходимо до вирішення цих проблем.

 

Дуже легко казати, що потрібна приватизація, але навіть перші дрібні кроки, які робив Фонд держмайна з продажу невеликих об`єктів, супроводжувалися великими скандалами з приводу того, що нам не потрібно це продавати. Якщо у нас немає можливості провести приватизацію навіть невеликих об`єктів, то що говорити про велику приватизацію. Ми всі бачимо те, наскільки боляче це відбувається. Через такі непрості трансформації мають пройти й інші сектори.

 

 

– Чи достатньо уряд докладає зусиль для використання можливостей, які ми маємо завдяки торговельним преференціям ЄС?

 

– Те, що робить уряд – це більше зачищення поля для боротьби. Треба розуміти, що створення нових регуляторних рамок теж змінить умови конкуренції. Цієї дискусії не уникнути, тому що зміна правил змушує суб`єктів, які підпадають під регулювання, змінювати свою поведінку.  Ми ще далекі від створення нормальної конкуренції на ринку.

 

Але на 2016 рік того, що робить уряд, достатньо, щоб забезпечити ефективне використання тих торговельних преференцій, які надає ЄС.

 

– Чим є реформи для вас особисто?

 

– Реформи — постійний процес. Для України важливо зрозуміти, що з такою і швидшою динамікою змін ми повинні далі жити все життя. Немає точки зупинки. Треба постійно бути в чомусь кращим, мати конкурентну перевагу. Тому нам постійно потрібно жити в умовах, коли все покращується, змінюється, адаптується. Навіть найновіші концепції, що будуть впроваджені зараз, будуть застарілими через 10 років, можливо і швидше. Ми повинні зрозуміти, що реформи не є чимось екстраординарним — це новий спосіб ведення державних справ.

 

– Яким чином реформи вплинуть на життя громадян?

 

– Зміни, які мають відбутися у суспільстві, повинні дозволити будь-якій людині провести з задоволенням життя. Держава повинна забезпечити такі умови, щоб це не було постійним набором проблем і перепон. Якщо людина подорожує, український паспорт не повинен бути перешкодою. Коли ми говоримо про місце людини в цих реформах, то насправді реформи повинні усувати проблеми людей.


comments powered by Disqus