11 квітня 2016

Закордонна Україна: як і що писали світові ЗМІ про нашу державу у березні

Моніторинговий проект «Око» уже понад рік аналізує те, як новини про і з України висвітлюються іншими мовами. Окрім статистичної кількісної обробки матеріалів, щонайменше чверть проходить обробку волонтерами-анотаторами, які визначають тематичне спрямування матеріалу та його сентимент для іміджу України – позитивний, негативний чи нейтральний. Надія Савченко, корупція і Чорнобиль: головний редактор «Ока» Ірина Купчинська підбиває для Platfor.ma підсумки того, що та як писали у світі про Україну у березні.

 

Фотографія: shutterstock.com

 

Березень минув для України під іменем Надії Савченко. Впливовий The Economist публікує резонансну статтю «Сучасна мучениця», зауважуючи, що Україна може бути вдячною Володимиру Путіну за створення національної героїні, сучасної Жанни Д’Арк.

 

Atlantic Counsil, а згодом і Newsweek публікують статтю перекладача Алєксєя Собченка, головною думкою якої є «кафкіанство» сучасної Росії та символ мучениці Надії Савченко. Значний відгук знайшла також промова  Надії Савченко у суді під час оголошення вироку. Світові лідери квапилися протестувати проти несправедливих умов утримання та звинувачень. Кожен із мовних напрямків цитує своїх політиків. Однак одним із головних відкриттів для більшості журналістів стає російський суд, як влучно зауважив раніше Ендрю Фоксол у Wall Street Journal: «Світ небагато знає про міс Савченко, але її історія дозволяє зазирнути у брутальний режим Володимира Путіна з його зневагою до людського життя». Найбільше писали про Надію Савченко та інших в’язнів війни англійською, іспанською та німецькою мовами.

 

При цьому у польсько- та португаломовному просторах ми виявилися найцікавішими з точки зору спорту (якщо вираховувати за кількістю статей на тему).

 

Щодо популярності окремих матеріалів стосовно України, то здебільшого вони негативні. Горезвісна стаття у The New York Times «Непереможна українська корупція», яку Петро Порошенко назвав елементом «гібридної війни», отримала 13 тисяч відгуків у соціальних медіа. Крім того, стаття була перекладена кількома мовами (навіть ми це зробили. – Platfor.ma).

 

Іспанською мовою найпопулярнішим виявився матеріал «Чорнобиль, тінь катастрофи», що нагадує про підготовку до 30-ї річниці аварії в інформаційному полі. Німеччина переймається і внутрішньою політикою України, принаймні цікавою для читачів була стаття Die Zeit «Міхаїл Саакашвілі: час Яценюка закінчився».

 

Французькою – про футбол із побіжною згадкою Динамо: «Манчестер: Агуеро не збирається повертатися в Іспанію».

 

Польський ресурс Wpolityce обурюється: «Що там війна, що там санкції! Німці допомагають Кремлю будувати міст в Крим і продають турбіни електростанціям на окупованому Росією півострові».

 

Дещо інакшого спрямування найпопулярніші матеріали проросійських ЗМІ – Russia Today та SputnikNews:

 

англійською – «Хорватські МіГ-21, куплені в України, зроблені зі старих частин та неспроможні літати» (Russia Today);

іспанською – про симпатичну прокурора Криму (Russia Today);

португальською намагаються порівняти вимоги путчу мітингувальниками у Бразилії з Майданом (SputnikNews);

німецькою пишуть про об’єднання України з Туреччиною проти Росії (SputnikNews);

французькою мовою помітною була стаття зі SputnіkNews «Це не жарт: Україна вимагає репарацій від Монголії» (так, за монголо-татарську навалу);

польською зіграли на особистих почуттях поляків – «Мерія Києва перейменувала Московський проспект в алею Степана Бандери» (згадуючи негатив персони Бандери для поляків, з сутичками УПА з Армією Крайовою та польським населенням історичної Волині) (SputnikNews).

Специфічним інформаційним приводом для України у березні стала тема декомунізації, а саме – онлайн-трансляція демонтажу пам’ятника Леніну  у Запоріжжі. Понад 30 тис. користувачів відреагували на цю трансляцію у португальському медіа Globo (не враховуючи навіть аудиторію The Guardian, The New York Times, Daily Mail та інших світових ЗМІ, які також розповідали про ті чи інші деталі).

 

Автор The Guardian, Оуен Хезерлі, щоправда, дає доволі двозначну оцінку процесу: «Повалення пам’ятника Леніну не декомунізує Україну… легке висміювання видається набагато більш демократичним та “антитоталітарним” підходом…». Звісно, точка зору журналіста із очевидно «лівою» позицією не є останньою інстанцією, але пригадується жовтневий блог на NYT з соціальним резонансом у 44 тис. (реакція Facebook+Twitter) «Пам’ятник Леніна перетворили у Дарта Вейдера».

 

Тепер відкриваємо статтю американського таблоїда The Huffington Post за 2 березня «Українське село перейменовує вулицю Леніна на Джона Леннона» із соціальним резонансом 3 тис. Динаміка очевидна. Неочікуваний, іронічний підхід до свого традиційного і травматичного з використанням зрозумілих сучасних символів, близьких для світу, робить і нас на крок ближчими до зірок на прапорах Євросоюзу чи США, з якими дуже хотілося б говорити на рівних зрозумілою мовою. Звичайно, зі здоровим балансом «і свого не цурайтеся». 

 

Матеріали рубрики Re:Invent публікуються за сприяння Фонду розвитку українських ЗМІ посольства США в Україні.