1 вересня 2015

Все культурно пояснили: як Чехія та Україна змінюються завдяки культурі

Нещодавно у інді-книгарні «Хармс» відбулась зустріч-лекція «Трансформації міських просторів. Активізація місцевих спільнот, досвід Чехії та України». Індріх Кріппнер з Праги розповів про ініціативи, які проводять місцеві спільноти. Катерина Тейлор пригадала київські проекти, а Тетяна Манзюк  з «АртПоле» розповіла про те, як можна залучити мешканців до мистецьких ініціатив.

 

Фотографія: erdalinci.tumblr.com

Їндріх Кріппнер (Прага) – засновник і керівник організації Free Apples також очолює Центральноєвропейський інститут культурної освіти та Європейську мережу культурних менеджерів Oracle. Їндріх  розповів про декілька важливих для Праги ініціатив і про те, як активісти, використовуючи культуру у якості інструменту, відроджують публічний простір Праги.

 

 

У 2004-му році Чехія вступила до Євросоюзу і у всіх були великі сподівання. Але виявилось, що неможливо миттєво змінити велику країну. Було багато перешкод, у тому числі корупція. Люди були розчаровані, бо їх очікування не виправдалися. У багатьох опустилися руки. Але були і інші, яких сьогодні ми називаємо соціальними активістами. Деякі городяни перестали чекати і поступово почали реалізовувати власні мрії самостійно, і таким чином виконувати роль міста і держави. Через роки муніципальна влада звернула увагу на старання активістів і почала підтримувати проекти. Але це сталося далеко не відразу. І те, що сьогодні багато проектів підтримуються містом, в тому числі фінансово, не означає, що так було завжди.

 

Одна з перших ініціатив, яка з'явилася в Празі – це Auto-Mat. Гра слів, яка ставить «мат» автомобілям. Цю ініціатіву розпочали велосипедисти, які хотіли зробити місто більш зручним для його мешканців.  Через кілька років Auto-Mat почав співпрацювати з місцевою владою. Сьогодні ці активісти не лише влаштовують власні акції, спрямовані на поліпшення якості життя в місті, а й допомагають отримувати дозволи на проведення подібних ініціатив молодим і недосвідченим активістам. А жителі районів активно включаються. 

 

 

United Islands of Prague – музичний фестиваль просто неба, який щорічно проводиться на островах річки Влтава, а також в історичному центрі Праги. Протягом фестивалю можна почути більш 200  чеських і міжнародних виконавців на десяти сценах. При цьому там немає жодних парканів, вхід на всі заходи вільний. Щодо бюджету фестивалю, то біля 1/5 забезпечує місцева влада, всі інші кошти надходять від спонсорів. Це не такий великий фестиваль як, наприклад, угорський Sziget, але ми прагнемо до того, щоб запрошувати таких же великих артистів. Бюджет фестивалю дещо скромний, але його репутація досить висока, тому багато відомих музикантів погоджуються на скромні гонорари. Зрозуміло, такий фестиваль приваблює іноземних туристів і має потенціал стати музичною візитівкою міста. 

 

 

Nakladove nadrazi Zizkov – це культурний кластер. Приблизно в 1991-му року влада прийняла рішення знести стару празьку залізничну станцію і побудувати житловий комплекс на 15 тис. квартир. Вони аргументували це тим, що будівля знаходиться в аварійному стані. У ситуацію втрутилися локальні активісти. Вони писали нескінченні петиції, влаштовували акції протесту і в підсумку їм вдалося пояснити місцевій владі, що це дуже важлива будівля, адже залізниця також має архітектурну та історичну цінність. Сьогодні там проходять концерти, виставки, та інші культурні і освітні заходи. У 2011-му році будівлю залізничної станції було визнано культурним надбанням Чехії.

 

 

За іронією долі, Pristav 18600 – це також колишня залізнична станція, і за сумісництвом порт Роганського острова у історичному районі з бурхливим розвитком культури. Так от, в 1990-му році станцію закрили? і на її території навколо місцевого парку влаштували офісні будівлі. Це було неприйнятно і в один момент зруйнувало всю атмосферу місця. Так тривало багато років. Місце було непопулярним і нецікавим, але всі люди, які так чи інакше були задіяні в соціокультурній діяльності, розуміли, що цей парк заслуговує на краще. Ми довго спілкувалися з представниками муніципальної влади і в підсумку домовилися про те, що вони дадуть нам парк в оренду на три роки. У 2014-му ми отримали офіційний дозвіл на те, що ми можемо проводити там заходи і займатися поліпшенням території. Це означає, що ми не платимо ніяку оренду, а навіть іноді отримуємо невелику фінансову підтримку на реконструкцію необхідних речей, і робимо там заклади, які вважаємо цікавими і важливими для розвитку місця.

 

У нас виникла ідея зробити арт-парк, і ми змогли це реалізувати з мінімальним бюджетом. Сьогодні там проходять різні заходи: від виставок публічного мистецтва до музичних концертів. Основне, на чому ми завжди робимо акцент – це залучення місцевої громади в усі наші проекти. І як мені, здається, нам це вдається. З часом парк став більш популярним. Напевно, це і є головна мета проекту – щоб місце стало дружнім до городян, і місцеві жителі побудували нові маршрути, щоб вони вибирали нові місця дозвілля, зустрічалися, спілкувалися, дізнавалися хто їх сусіди, і знаходили нові інтереси.

 

Фотографія: erdalinci.tumblr.com

 

Катерина Тейлор – менеджер культурних проектів, співзасновниця організації «Платформа для сучасного мистецтва» та агентства Art Management. Катерина розповіла про новий проект «Port» та попередні ініціативи. За її словами, Київ за останні роки дуже змінився, і в першу чергу його змінили «культурні агенти», які  без допомоги спонсорів чи місцевої влади самотужки змогли реалізувати різні проекти. 

 

 

До того як я розповім про ті наші проекти, які безпосередньо пов'язані з публічним простором і вплинули на місцеве середовище, я б хотіла, щоб ми всі згадали, як багато різних закладів з’явилося в Києві за останні пару років: креативних хабів, виставкових просторів, коворкінгів, концертних залів, маленьких кафе. Closer, G13, Атлас, Сквот 17б, Prostir 86, Sчасt'e HUB, Data Hub, #MediaHub, Projector, ЮБК, Fedoriv Hub, Ізоляція, Port, Вегано-хулігано, KMArtYard, Самосад. І це тільки те, що швидко прийшло в голову. Всі вони були створені звичайними людьми без продуманих до дрібниць бізнес-планів і стратегій. Просто тому що люди у цілому перестали боятися, що «нічого не вийде» – і почали робити. У якийсь момент ми всі перестали бути споживачами благ і стали служити. Нині служити – це тренд.

 

Друга причина розвитку локальних бізнесів – це креативність. Люди зрозуміли, що креативність створює додаткову вартість і почали робити одяг, їжу, події і так далі. А потім з цими товарами почали виходити на вулиці – організовувати фестивалі, відкривати крихітні майстерні і кафе. Місцеві ремесла – це те, що має потенціал сформувати айдентику міста і зробити його привабливим для туристів. А заодно і комфортнішим для городян. 

 

 

Kyiv Sculpture Project – наш перший проект 2012-о року, пов’язаний з публічним простором. Завдяки ньому ми втричі збільшили кількість відвідувачів Ботанічного саду. В рамках фестивалю просто неба проходило багато різних лекцій і практичних занять. Але найголовніше – це те, що люди просто хотіли там бути: вони приходили в Ботанічний сад і сиділи біля скульптур, організовували пікніки. Після цього проекту ми вже на 100% були впевнені, що такі ініціативи потрібні і важливі. Публічне мистецтво може не лише змінювати настрій міста, але і впливати на його бренд. 

 

 

Kyiv Air – перша резиденція молодих художників в Києві, реалізована у 2013-му році. Це був інтенсивний курс практичних і теоретичних занять для художників. Проект проходив в старовинній будівлі на вул. Павлівській, 9, яку ми окупували на шість місяців. Це перший досвід роботи з закинутим простором, адже будівлю досі не добудували. Але це стало новим місцем культури і людям було просто цікаво туди ходити. Це один із прикладів того, як за допомогою культури у місті з’являються нові маршрути.

 

Публічне мистецтво в Пасажі – ініціатива, реалізована минулого літа за допомогою Helen Marlen Group. В Пасажі встановили 20 боксів з саджанцями черешні, які українські художники Катя Бучацька та Денис Кравець розмальовували. Основна ідея полягала в тому, що будь-хто міг приєднатись та теж розмальовувати ці арт-об’єкти. І люди робили це. Робили разом з тими, кого вони не знають і більше ніколи не побачать. Публічний простір має об’єднувати людей. Наприклад, якщо у вас виникає питання, чи є торгівельний центр або будь-яке місце в місті  публічним простором, подумайте: чи воно об’єднує людей. 

 

 

Through Maidan and Beyond – виставка сучасних українських художників в Museums Quartier (Відень, осінь 2014). Проект був присвячений київській художній сцені часів Майдану. Так от, сама локація була обрана не випадково, бо це гарний приклад того, про що ми тут говоримо. Зараз це головна культурна точка Відня, але багато століть до цього це була придворна конюшня. Та в 1921-му році австрійці вирішили, що конюшні їм не потрібні, а потрібен культурний простір – і відкрили першу виставку.  З того часу це один з найбільш цікавих і значущих культурних просторів Європи. 

 

 

Port Creative Hub – це експериментальний проект ревіталізації, який ілюструє, як з індустріальної будівлі можливо зробити місце чогось спільного, місце культури. Фактично – це мультифункціональний простір для ідей і культурних заходів, який поділено на декілька зон: публічне місце для подій, художня майстерня і робочий простір агенції Art Management, команда якого і створила Port. Ми сподіваємось, що цей проект надихне молодів культурних фахівців експериментувати і пробувати реалізовувати ідеї, які на початку здаються неможливими.

 

Фотографія: erdalinci.tumblr.com

Тетяна Манзюк – менеджер проектів агенції «АртПоле» – організатора мистецьких акцій і полідисциплінарних проектів у різних регіонах України, зокрема однойменного фестивалю.  Тетяна поділилась прикладами різних подій, які вони організовували. Ці ініціативи демонструють те, як варто працювати з місцевими  спільнотами та залучати людей до мистецьких проектів. Останні чотири роки фестиваль «АртПоле» проходив  у Прикарпатті, в маленькому селі Уніж. Формат фестивалю – музичні події, майстерні, театральна сцена, лендарт.

 

 

«Епізоди з життя родини Уніж» –  ідея художника Яреми Стецика, який запропонував жителям села розповісти про себе та допоміг це оформити у виставку. «Уніж Цех» – у цьому селі живуть столярі, які в певний момент сказали, що коли вони працюють, то чують певні звуки, що супроводжують цей процес. І ці звуки для них теж музика. Так виник гурт «Уніж Цех», який виступав на Гогольфесті та у Франківській філармонії. 

 

 

«АртПоле Lu»  – ми знайшли дуже цікаву будівлю, садибу Мсциховського у селі  Силезнівка. Тому вирішили зробити там мистецьку подію з певною програмою: роботи художників, екскурсії, перформанс, українська поезія, австрійська хореографія, інсталяція «Сад» львівської художниці Олени Костюк. А також хотіли висадити лаванду на терикон у формі метелика – це була своєрідна трансформація простору та спроба змінити його настрій. Ми встановили певні дзеркала, стовпчики, окресли коло, висадили лаванду. Але наступного дня це зруйнували. Ми гадали, що це зробили місцеві і, можливо, комусь просто не сподобалась наша ідея. А через деякий час ми дізнались, що його зруйнували люди зі зброєю. За їх версією це були якісь знаки для української армії, а не лендарт.  Зараз Селезнівка окупована. 

 

 

«SUM of SUN. Планета Голосієво» -проект, який ми зараз робимо. Чеська делегація теж пов’язана з цим проектом. Основними локаціями проекту є Довженко-Центр та Головна астрономічна обсерваторія. Колись ці простори були напівзакинуті і нецікаві для сторонніх, але зараз там відбуваються виставки, кінопокази, концерти, екскурсії та створення арт-об’єктів.


comments powered by Disqus