17 вересня 2015

«Видати хорошу книжку не важко, але що робити з нею далі?»: видавництва про свою роботу

На одній з дискусій Форуму видавців керівники трьох українських видавництв поспілкувались про те, як зробити книги комерційно успішним бізнесом та що потрібно українській літературі. Platfor.ma записала найцікавіше.

 

 

Яким є алгоритм роботи комерційно успішного видавництва?

 

Світлана Скляр, головний редактор видавництва «КСД»

 

Є такий принцип Парета – 20% успіху, 80% − це завжди гра навпомацьки. Залежно від того, яка кількість книжок виходить у видавництві, кількість успішних проектів дуже рідко перевищує ці 20% на 80%. Якщо говорити про наше видавництво, то ми за літо приготували 160 книжок. Це досить велика кількість, і ми можемо розраховувати, що із них успішних буде досить багато. Якщо говорити про те, як ми це знаходимо, то в Україні дійсно з цим дуже складно. Наші видавці, які купляють закордонні права, орієнтуються на списки бестселерів, намагаючись з’ясувати, якими є зараз сучасні тренди, які автори найнагальніші, і таким чином намагаються або знайти авторів, які пишуть у цій темі, або ж долучити до співпраці вже відомих.

 

Ігор Степурін, директор видавництв «Самміт-книга» та «Мистецтво»

 

На сегодняшний день наиболее актуальным у средних издательств стоит вопрос с оборотными средствами. И в нашем издательстве инвесторами являются авторы, которые приходят и заказывают литературу – частично финансируют они, частично финансируем мы. Такая ситуация на рынке на сегодняшний день вполне естественна. Если автор активен в соцсетях, если автор активен на презентациях, то издательство возьмет его. На сегодняшний день я вижу, что в Украине становится все больше и больше интересных издательств. Идет и борьба за авторов, и это не секрет, это тоже хорошо, это стимулирует.

 

Микола Шейко, директор «Видавництва Старого Лева»

 

Якщо говорити про успішність видавництва в Україні, перш за все, я б звертав увагу на питання перебігу коштів. Звідки їх брати? Для мене це питання вирішувалися кількома способами, бо немає інвестора, немає людини, яка просто принесе гроші і скаже, щоб ми їх витрачали. Відповідно гроші треба шукати. За рахунок чого? Наприклад, є в тебе якійсь склад книжок, надрукованих дві тисячі якогось року, і їх треба реалізувати. Якщо цей склад в тебе досить пасивний, то середня швидкість продажу цих книжок становить десь 12-15 місяців. Найголовніше завдання буде зробити динаміку продажу значно швидшою. Коли ти вирішуєш проблему швидкості продажу накладу, можна казати, що в тебе більш-менш достатньо коштів, вони швидко повертаються до тебе.

 

Я страшенно заздрю українському видавцеві 25-літньої давнини. Його робота полягала у тому щоб знайти хороший проект, зробити цікаву красиву книжку, віддати і забути про неї, одразу отримавши за цю книгу гроші, і почати працювати над новим проектом. І це класно, бо зробити хорошу і якісну книжку не важко, але що робити з нею далі? Є три шляхи. Перший – прямі продажі. Ми відкрили першу крамницю, ми маємо хороші продажі з сайту. Це найшвидші гроші. Є другий момент, коли гроші швидко до тебе повертаються, – це гуртовики, але з гуртовиком значно важче працювати, бо ти робиш значно більші знижки, ніж ти можеш віддати. Третє – це книги, які ти віддаєш у книжкові мережі, там завжди є термін повернення коштів. В залежності від того, наскільки швидко до тебе повертаються кошти на наступні проекти, ти можеш називати себе успішним видавцем.

 

Я не дуже згоден з принципом Парета. Нам доводиться вгадувати значно точніше. Можемо поставити собі у заслуги, але за декілька років в нас майже не було провальної книжки, яка б лягла на склад і ми би не могли її продати. Оскільки я видаю маленькими тиражами, я можу цей процес загасити на ранній стадії. Насправді, успішним видавництво можна зробити, якщо ставити собі правильну мету. Якщо ви будете пробувати починати, завжди ставте собі космічніші цілі. На ринку бракує сміливості, ми всі дуже обережні.

 

 

Які причини заважають видавництвам бути успішним? Які шляхи вирішення цих питань?

Ігор Степурін

В нашем сегменте средних издательств первая и главная задача – оборотные средства. Их не хватает, чтобы сделать интересные проекты. Это связано с тем, что эти деньги замораживают дистрибьюторы. Кроме того, сказывается отсутствие кредитования – постоянно говорится, что на государственном уровне должна быть поддержка банков, но я думаю, что на сегодняшний день это вообще нереально. Если пять-десять лет назад еще можно было получить кредит в банке под тираж, то сейчас я не знаю какой банк выдаст кредит без обеспечения. Кроме того, проблемами являются невозвраты платежей, вызванные банкротством сетей, которые издательский рынок за последние 15 лет пережил раза три или четыре.

 

Світлана Скляр

Найперше, мабуть, якби держава менше заважала у наших намаганнях і були б створені більш комфортні умови для розвитку бізнесу взагалі. Звісно, успішність вимірюється кількістю продажів. Найбільша проблема в Україні – це те, що в нас дуже мало книжкових магазинів, в нас дуже мало мереж. Те, що намагаються робити видавці – це пошук торгових точок, наприклад, в некнижкових місцях. Там, куди люди ідуть купувати продукти, теж намагаються створювати полички з книжками. Тобто видавці шукають різні підходи для того, щоб книга була доступнішою. Ще одна проблема – де брати читачів? Як залучати людей до читання? Цей радянський міф про найчитаючу країну вже зараз розвінчено. Америка і тут перемогла. Це той ринок, на який можна дивитися, дивуватися і мріяти про такі наклади. Тому в цьому питанні нам би не завадило, якби держава створила якусь програму промоції читання у школах та для дорослих людей.

 

Микола Шейко

Чомусь завжди, коли аналізують причини, які заважають працювати, говорять про слабку підтримку держави. Насправді підтримка держави книговиданню не потрібна. Нам потрібно, щоб нам не заважали. Нам потрібні нормальні цивілізовані умови для розвитку. Коли можна знайти банк і узяти кредит. Коли можна цивілізовано купувати права за кордоном, не шукаючи яким чином заплатити роялті іноземним видавництвам, які не розуміють, чому я офіційно не можу  цього зробити. Вони не можуть зрозуміти, що для українських банків віднедавна сплата роялті – це сумнівна операція, і жоден банк її не проводить. Ви можете скільки завгодно надсилати платежі, і банк буде сумлінно їх повертати. Виявляться, при колишньому уряді це був канал виведення грошей з України і його закрили таким чином для всіх, без винятку. І ти повинен викручуватися яким завгодно способом, щоб з’являлися нові видання. Держава зробила все, щоб закрити всі книжкові магазини в Україні. Держава не надає людям, які би хотіли займатися бізнесом, нормальні умови для цього. Насправді ніде не йдеться про те, щоб держава дала якісь великі гроші видавцю. Просто не заважайте.

 

 

Чи з’явилися за останні 5 років нові можливості для видавництв?

Ігор Степурін

Изменения существенные, и я думаю, что они будут продолжаться еще длительный период. В первую очередь, изменения связаны с ситуацией в стране. Кроме того, они связаны и с лицензированием ввоза российской литературы. Наш читатель, в особенности молодой, переквалифицировался на отечественную литературу. Уже практически не модно вспоминать российских авторов, которые издавались стотысячными тиражами. Я считаю, что в ближайшие два-три года рынок поменяется совершенно. До 80% издательств будут отечественными.

 

Світлана Скляр

Зміни відбуваються просто колосальні. Частка книжок українською мовою зростає. До того ж ми бачимо, що з‘явився великий інтерес до знакових перекладних творів. Якщо раніше знакові твори американської чи британської літератури доходили до нас з Росії в російських перекладах і вважалося, що «и так поймут», то зараз все інакше. Ми бачимо на це попит, і в нас вже з’явилась сміливість покупати права. Раніше ми цього не робили, тому що бачили потенціал не більше 2 тис. примірників. Права коштують дуже дорого, тобто окупити таку літературу дуже складно. Але зараз з’являється ця сміливість. Є потреба – а ці книжки читають, їх купують. Тому зараз я думаю буде серйозне заповнення цих лакун. На цьому ринку теж іде боротьба.

 

Микола Шейко

Криза – це ієрогліф, який має два значення в китайській мові, одне – це проблема, друге – це можливості. Звичайно, криза створює нам надзвичайну кількість проблем, перш за все це платоспроможність читача. Але сьогоднішня криза відкрила для українського ринку неймовірну кількість можливостей. Насправді український ринок на сьогодні фактично повністю не заповнений. Український поліграфічний і видавничий ринки до сьогоднішнього часу виконували одну функцію – надрукувати українську книжку, написану українським письменником, чи книжку, яка висвітлює якусь українську проблематику. Перекладна книжка на 95% задовольнялася потребами із Росії. Ми всі зараз хочемо видавати найцікавіших, найкомерційніших письменників. І зараз на ціну вже інколи не дивишся. Ринок реально абсолютно відкритий.

 

Фото: прес-центр Форуму видавців / агентство LUFA


comments powered by Disqus