24 листопада 2014

Павло Шеремета: «Час перевести політичну лібералізацію в економічну»

Український менеджер-економіст, екс-міністр економічного розвитку України Павло Шеремета провів зустріч в арт-кафе «Freud House». Про те, у чому різниця між поляками та українцями, про ініціативу дерегуляції та українську патологію – у матеріалі Platfor.ma.

 

 

Емі Чуа, професор Йельського університету, у книзі «Потрійний пакет» виділяє три основні принципи, що вирізняють успішні національні меншини в Сполучених Штатах. Другий з’явився в нас тільки зараз, а в поляків існував протягом останніх 25 років – відчуття небезпеки. 23 роки ми відчували гордість та спокій: дозволяли собі багатовекторну політику, не очікували нападу, бо навколо одні брати. В поляків було гостре відчуття на генетичному рівні, що життя – це вікно можливостей, яке є обмеженим у часі. За цей час вони повинні стрибнути в усі можливі структури, які дадуть їм відчуття безпеки: Євросоюз, НАТО, OECD тощо. Ми у цей час займалися трошки іншими речами. Нам пощастило з сусідами: один з них вказує нам шлях, а другий надто болісно копає, щоб ми цим шляхом швидше йшли.

 

Третій принцип – контролювання імпульсів. У молитві говориться: «Не веди мене у спокусу». Так, Кабмін подарував українцям 9 вихідних днів на Новий рік. Всі щасливі: українці, Кабмін, східний сусід. «Повысим зарплаты и пенсии» ми вже пройшли. Це популізм. Будь-який популізм гарно називається. Вони ж не скажуть: «Кабмін вкрав у роботи 9 днів». А Польща є другою країною в світі, яка має найбільшу кількість робочих днів. Все це є імпульси, спокуси. Для натхнення можна згадати,  що в 1965-му році ВВП Кореї на одну людину був $170, тобто менше, ніж в Танзанії. Зараз їх ВВП складає $30 тис., це в 10 разів більше, ніж в нас.

 

Перший принцип є протилежністю другого. Це відчуття вищості. Польща десять років знаходиться в Євросоюзі і вже отримала посаду президента Євроради. Поляки мають більше підстав казати, що вони круті. В 91-му році у нас був однаковий ВВП на душу населення, а зараз у них він втричі вищий. І поки у нас дев’ять вихідних на Новий рік, поляки будуть працювати й далі.

  

Яка може бути наша вищість? Я не хочу її базувати на якихось відомих історичних коренях, але насправді у нашого покоління є дуже важлива і дуже відповідальна місія. Ми повинні довести людству, що східне слов’янство і демократія сумісні. Якби в 2004-му році те, що сталося на Майдані, можна було перевести в економічну площину, полегшити ведення бізнесу, дерегулювати його, демонополізувати, в нас би не було подій 2010-го і, відповідно, 2014-го року.

 

Я знаю одну країну, де політична лібералізація сильно випереджувала економічну. Більш того, я мав паспорт цієї країни. І це не є Сполучені Штати, це не є Ізраїль, це – Радянський Союз. І що з ним сталося? Чи це не те, що відбувається якимось чином з Україною також? Нам треба негайно перевести політичну лібералізацію в економічну. Перші кроки на шляху до цього ми вже зробили, наприклад, закон про державні закупівлі, він чистий і прозорий. Стандартизація, сертифікація, метрологія – надзвичайно корумповані галузі України. Прийняті закони мало того, що не створюють підстави для гармонізації технічного регулювання України зі світом, вони денаціоналізують цю галузь.

 

Зміна принципів податків і ініціатива дерегуляції втілена на сайті easybusiness.in.ua. Ми виявили основні проблеми шести ключових галузей. Група продовжує працювати на чолі з Дмитром Шимківим. З початку своєї роботи коаліція вже матиме проекти законів, а Кабмін – проекти постанов, які можна одразу приймати і рухатись уперед.

 

Не всюди можна знищити монополію. Наприклад, тепломережі і електромережі знаходяться в монополії природньо, бо інакше доведеться проводити додаткові кабелі та інше, що є не дуже розумно. Наш Антимонопольний комітет перетворився на щось інше. Слід розробити нову структуру з новими процесами, з людьми, які будуть займатися демонополізацією країни. 

 
Штучні монополії існують по всій країні і не дають розвиватися малому та середньому бізнесу. В Польщі малий середній бізнес – половина економіки, в Україні – чверть.

 

Закон про державні закупівлі працює. Його мета – зменшити кількість галузей, котрі раніше не підпадали під його дію. Зараз їх десять. Жоден закон не може бути ідеальним. Його проблема – це те, що ми, трошки побоялись детально розписувати електронні закупівлі, вони регулюються іншим законодавством. Зараз на сайті tender.me.gov.ua можна побачити будь-яку державну закупівлю.

 

Існує багато причин ненавидіти політику, але є одна річ, за яку я її люблю. І це не є статус або привілеї. Політика – настільки стресова діяльність, що ти швидко бачиш інстинкти людей. В Україні є керівники з жорстким характером та реформаторськими інстинктами. Але поки що вони займають не ті посади, які потрібно. В цьому і різниця. Жорсткий характер треба скерувати у правильному напрямку. Зараз політики, по суті, захищають існуючу систему.

 

Я не планував займатись податками та завжди вважав, що це парафія Мінфіну. В чому є логіка Мінфіну і Міністерства соцполітики? Ось є наші видатки, тобто те, що ми наобіцяли людям: газ по $100, безкоштовна медицина і освіта, дев’ять днів вихідних. Ми беремо цю суму речей і переносимо як план в доходну частину. Ми в капіталістичному світі на капіталістичні доходи намагаємося зробити соціалістичні зобов’язання Яким є конкурентний рівень податків в регіоні? Якщо ми зробимо податки набагато вище, бізнес буде втікати в сусідні країни. Наші нинішні податки є неконкурентні. Вони обслуговують соціалістичні зобов’язання. Середній рівень податкового навантаження на європейця – 36%, а на працюючого українця – 54%. Тут бізнес не тільки буде втікати в інші країни, він не буде сплачувати ці податки, а зарплату буде видавати в конвертах.

 

Ми скоротили податки – дев’ять замість двадцяти двох. В нас була довга й гостра дискусія: залишити ПДВ чи податок з обороту. Якщо в 2020-му році ми плануємо подати заявку на вступ до ЄС, в нас повинно бути ПДВ. Ми запропонували формулу 7/17%, 7 – для платників, 17 – для неплатників. Вийшло те, що ми називаєм верблюдом. Що таке верблюд? Це кінь, який був намальований робочою групою з різними інтересами. Хороший диригент має скласти це все в симфонію, де партія скрипок відрізняється від партії барабана. Але і те, і те повинно звучати. Вага розмов у політиці є більша, ніж те, що ми бачимо на публіці.

 

А що мені дало Міністерство економіки? Якщо його не стане, хто буде плакати і чому? Це питання дуже фокусує. Реформа державної служби, на жаль, звелася у нас до люстрації персоналу. А люструвати треба у першу чергу не персонал, а структури. Державна служба повинна запитати себе, які структури їй потрібні. А далі треба переходити до люстрації процесів та переводити все на  прозору електронну основу.

 

Є думка Вацлава Гавела, якої я притримуюсь: краще п’ять років помилок, ніж двадцять років саботажу. Помилка наша в тому, що нас сегментували. Відповідно не з’явилось партії Майдану чи організаційного руху – і ми просто стали частиною шоу. Хто буде відстоювати ваші інтереси як бізнесу в новій раді? Ось тут проблема. Я не бачу вирішення цього рівняння без створення пророзвиткової партії.

 

Ми не є незалежною країною. Ми можемо називати себе так, але ми ще не довели світу і собі, що гідні на державу. Корупція в нас досягає абсолютно рекордних меж. Але це робота нашого покоління. Це те, за що нас пізніше будуть згадувати.

 

В міністерстві я двічі чув слова «маркетинг» і «інновація». А чув я їх, бо сам назвав.  Пітер Дракер каже, що маркетинг і інновація дають результат, а все інше – це затрати. Це і є теорія обмежень.

 

Косметика працює, коли світла небагато, а відстань велика. В XXI столітті вона не працює, достатньо швидко видно суть. І на цю суть треба одразу реагувати і вимагати більшого. Зараз великі верстви українського суспільства є значно просунутішими, ніж державний апарат.

 

Є така трошки українська патологія – люди сильно хочуть до влади. Це глибоко нещасні люди. Тяга до влади – це просто хворе его. Зарплата міністра – 5000 грн. Тобто або у вас інші плани, чого я вам не рекомендую, або у вас є заощадження на пару років. Я можу зробити набагато більше, не будучи на тій посаді. В нас залишилися три маленькі пріоритети: дерегуляція, просування експорту і посилення людського капіталу. Давайте ми демонополізуємо і, як кажуть китайці, дамо зацвісти тисячі квіткам.

 

Якщо ми виконуємо нашу життєву місію, не обов’язково бути на високих посадах в державному апараті, можна просто бути хорошими батьками. І це велика річ. Вона важливіша, ніж бути міністром. Створити хороший глобальний бізнес – це теж значно більша річ, ніж бути міністром. Треба слідувати власному покликанню.


comments powered by Disqus