17 червня 2016

Класова боротьба: як в Україні кардинально змінюють систему шкільної освіти

Сьогодні у суспільстві активно точаться дискусії щодо створення так званих опорних шкіл, які передбачає освітня реформа. І поки батьки та школярі чекають на нове явище в українській освіті, Platfor.ma спробувала розібратися у перевагах і можливих ризиках освітньої децентралізації. А також познайомилась з причинами, через які батьки не хочуть відпускати своїх дітей до опорної школи і навіть виходять на вулиці з протестами.

 

 

 

Освітня реформа відбувається в рамках децентралізації влади і передбачає збільшення повноважень місцевих громад. Тобто члени громади зможуть самостійно вирішувати питання щодо оснащення та фінансового забезпечення освітніх закладів. Також йдеться про чіткий розподіл початкової та старшої школи. При цьому старша школа обіцяє бути багатопрофільною, де діти матимуть можливість обирати для себе конкретний напрямок навчання.

 

За словами багатьох експертів, в ідеалі ця реформа дасть можливість ефективно використовувати ресурси на місяцях, створити рівні умови для навчання та, у перспективі, підняти рівень освіти в країні.

 

 

Опорні школи та філії

Діти з невеликих шкіл (менше, ніж 360 учнів) матимуть можливість закінчити три класи у своєму селі чи містечку. Але далі учні повинні вступати до окремого навчального закладу, що може знаходитись у іншому населенному пункті – так званої опорної школи, або, як її ще називають, hub school. Ці школи обіцяють забезпечувати учнів більш профільною, сучасною освітою.

 

«Це означає, що у такій школі буде безкоштовний інтернет, туди закуплять нові класи фізики, математики, хімії, біології. У такій школі є мультимедійний комплекс, виділяються гроші на ремонт спортивної зали та кабінетів, враховують енергоефективність», – пояснював тодішній прем’єр Арсеній Яценюк.

 

Опорну школу серед інших обиратимуть за конкурсом. Так само, на конкурсній основі, громада обиратиме її директора. Основні вимоги до вибору навчального закладу, який стане hub school – це кількість учнів: не менше ніж 360, та наявність матеріально-технічної бази, тобто спортзалу, бібліотеки, достатньої кількості класів. Також школи, що беруть участь в конкурсі, повинні подати стратегію розвитку навчального закладу на наступні три роки. 

 

Директор опорної школи матиме можливість призначати та звільняти всіх працівників навчального закладу, а також  завідувачів філій (так тепер будуть зватися директори шків, нижчих за ступенем). Тоді як завідувач філії відповідатиме за організацію навчально-виховного процесу, створення гідних умов для навчання та праці.

 

За словами заступника міністра освіти і науки Павла Хобзея, опорні школи підвищать якість освіти і ефективність використання ресурсів, адже вчителі будуть переатестовані. Він переконує, що мова йде про оптимізацію і закриття шкіл з нераціонально малою кількістю учнів. За даними міністерства, в Україні 612 шкіл, де вчиться всього 20 учнів.

 

Фінансування опорних шкіл відбуватиметься як з місцевого бюджету, так і з державного, а самі школи матимуть можливість отримати ґранти. Крім того, на доставку дітей до опорних шкіл знадобляться близько 1000 автобусів. На цей шкільний транспорт вже виділили 500 млн грн.

 

«Опорні школи – це не лише український досвід. Це досвід європейських країн, які здійснили децентралізацію. Що це таке? Це коли кожна громада має свою досить розвинену і якісну базову школу з належною матеріальною базою (лабораторії, кабінети, сучасною технікою), кадровим потенціалом та методичним забезпеченням. Це не означає, що на території громади буде існувати лише одна школа, просто опорна школа буде мати філії на місцях – в інших населених пунктах, – запевняє експерт з питань децентралізації, керівниця Західноукраїнського представництва фонду "Відродження" Оксана Дащаківська. – Данія має такий досвід, але дещо по-іншому бюджетуванню. Схоже має Польща, Німеччина і навіть США. Опорна школа – та, яка не просто має добру базу, але й ділиться новими методичними розробками. У всіх країнах воно має свої національні особливості».

  

 
  

Реакція

Плани про реформи завжди звучать гарно та обнадійливо. Проте українці сприймають реформи по-різному: хтось підтримує, хтось не підтримує, а комусь, за давньою традицією, байдуже.

 

Наприклад, у селі Василівка на Дніпропетровщині селяни влаштували акцію протесту проти реформування освіти. Напередодні обурені василівці перекрили запорізьке шосе з вимогами «облишити школу та не знижувати її ступінь до неповної середньої». Також батьки пишуть звернення, запити і збирають підписи під петицією.

 

На новий мітинг приїхав староста громади, запевняв, що ця реформа дасть добрі результати. Проте батьки не вірили жодному слову, згадували всі його «службові гріхи» та записували відповіді на камери телефонів. Атмосфера була буквально наелектризована невдоволенням.

 

– Моя дитина прийшла з уроків зі словами: «Мамо, в нас тепер буде трирічна школа», – збентежено каже Ірина, мати восьмикласника. – Ми прийшли на збори, де обговорювалося це питання, але наше слово, фактично, вже не мало ваги, бо депутати вже за все проголосували.

 

– Якими були ваші подальші дії?

 

– Ми перекрили трасу «Дніпро–Запоріжжя», потім написали звернення та зібрали підписи під петицією.

 

– Ви знайомилися з офіційними документами, законодавством?

 

– Ні, я не читала того.

 

Батько десятикласника Михайло з впевненістю говорить: «Я за те, щоб не руйнувати нічого. Спочатку поставте освіту на відповідний рівень, покажіть, що все добре – тільки тоді ми подивимося, чи треба нам це».

 

– Ви вважаєте, що дітям не буде краще навчатися в школі, яку краще фінансуватимуть?

 

– Я просив показати мені цифри і пояснити, що з цього буде, але ніхто нічого не показав. Ми, об’єднана громада, повинні відштовхуватись від цифр, бо це наші гроші, наш бюджет. Я запитав у влади: «Що отримає Василівська школа?». Відповідають, що якісні знання. Але як? Вони не знають.

 

– Які ви бачите перспективи протестів?

 

– Ніяких. Нічого з цього не вийде, бо владі пообіцяли гроші.

 

З ним згідна і Анастасія, мати другокласника.

 

– З нами обговорюють якісь питання, а коли ми говоримо своє «проти», то чуємо у відповідь «рішення вже прийняте».

 

– А якщо, скажімо, вашій дитині запропонують кращі умови, то, можливо, варто почекати?

 

– А ви чули їхні обіцянки щодо цієї школи? Їх просто немає. Я думаю, що оновлюватися буде лише опорна школа, а про сільські заклади всі забудуть. Справа в тому, що нам постійно розповідають про перспективи великої школи, але вони роблять це для того, щоб тут дітей не було взагалі.

 

Очевидно, селян обурили дії влади, що не радилася з ними. Але в той самий час мітингуючі малообізнані в питаннях децентралізації освіти, не читали офіційних документів та керуються емоціями.

 

– Доброго дня! А ви тут від батьків? Можете дати коментар?

 

– Ніяких коментарів! У мене вже просто сил немає, я виснажена, – говорить жінка, яка дійсно виглядає виснаженою. – І надії немає. У нас забирають школу…

 

Фото: pexels.com

                                                                                                               


comments powered by Disqus