25 березня 2015

Олександр Коляда: «У майбутньому люди змінюватимуть свої гени, щоб продовжити життя»

Олександр Коляда – приклад українського науковця нового штибу мислення і підходу до досліджень. Випускник кафедри генетики КНУ ім. Т. Шевченка, що стажувався в лабораторіях Токіо, Осаки,  Кембриджа, а зі своїми науковими доповідями об’їхав чи не всі країни ЄС. Його сфера інтересів – генетика людини і біологія старіння. Він першим встановив довжину теломер в українців, такого собі універсального визначника біологічного віку людини. У вільний час – збирає колекцію з ДНК старожилів, подорожує і практикує йогу.

 

 

Геронтологія як наука займає особливе місце в біомедицині, напевно, в основному через свою романтичність. Людство мріє про продовження життя і про безсмертя, мабуть, з тих самих пір, як тільки почало мріяти. Навіть у одному з найдревніших літературних творів людства – епосі про шумерського царя Гільгамеша – є сюжет про пошук квітки, що дарує безсмертя.

 

Уявлення про смерть і способи досягнення безсмертя завжди є частиною міфологічного сприйняття світу суспільства. Зараз ми налаштовані набагато оптимістичніше щодо способів боротьби зі старінням, ніж Гільгамеш, який так і не зміг отримати бажаний результат. Зараз геронтологія – це надзвичайно серйозна і перспективна наука, яка використовує передові методи генетики, клітинної біології та фізіології. Хоча,щоправда, це не заважає спекулювати на темі омолодження і продовження життя багатьом косметичним і медичним компаніям.

 

Про тривалість життя

У Біблії описується ціла компанія довгожителів, наприклад, Мафусаїл прожив аж 969 років. Зараз ми розуміємо, що у нашого організму немає ніяких фізіологічних передумов, щоб дожити до такого віку, особливо в умовах допотопного часу. Тут справи, швидше за все, в помилках в літочисленні, можливо, роки вважали за місяці, тоді можна сміливо ділити ці цифри на 12, і отримати близькі до реальних величини.

 

За останні сто років тривалість життя збільшилася приблизно на 30 років, найвища вона зараз у Франції та Японії – близько 80 років. Найменше – у країнах на кшталт Мозамбіку та Зімбабве, там вона складає близько 30-40 років. В Україні – приблизно 68, і продовжує рости. В першу чергу це пов’язано з розвитком медицини і підвищенням рівня життя. Те, чого точно можна очікувати найближчим часом, так це продовження життя до видової межі: для людини це 120 років. Більш радикальне втручання в довголіття лежить у площині генетичної та тканинної інженерії. Основна боротьба геронтологів зараз ведеться на іншому фронті – щодо продовження періоду саме здорового життя. Адже, коли ми говоримо, що хочемо жити довго, зазвичай не маємо на увазі продовження часу нашого безпорадного сидіння вдома наодинці з хворобою Альцгеймера.

 

Про секрет довголіття

Кожна клітина організму сама вирішує, що пора старіти, адже старіння починається не з сивини або випадання зубів, а з нашої ДНК і процесів навколо неї.

 

Один із секретів довгої молодості, який залежить від нас, досить простий, але він нікому не подобається. Більш того – він відомий майже всім:  це здоровий спосіб життя. Найефективніше рішення зазвичай найпростіше – якщо ви не будете палити, у вас будуть здорові легені, якщо не будете випивати і переїдати,– збережете серце, будете тренуватися, – зміцните тіло, займатися йогою – збережете розум. Сирі овочі корисніші за термічно оброблені, риба корисніша за м'ясо. Ці звички можуть забезпечити нам життя до 90-100 років. А щоб прожити ще довше, треба мати гарні гени, без них буде важко.

 

 

Люди хочуть отримати чарівну таблетку, яка дозволить їм зняти з себе відповідальність за їхній спосіб життя. Але такої таблетки, яка буде виправляти помилки людини, немає, тут найкориснішим є розуміння того, що тіло буде старіти, і тільки у ваших силах робити щось для турботи про нього. Є звичайно, радикальні підходи, щоб продовжити життя, наприклад, є і таблетки,  які подовжують життя багатьом організмам і не мають побічних ефектів. Швидше за все, вони також діятимуть і на людей.

 

Про дослідження старіння

Наша лабораторія в Інституті геронтології, що є єдиним подібним інститутом на всьому пострадянському просторі, займається вивченням молекулярно-генетичних маркерів старіння і генетичних факторів, які дозволяють стати довгожителем. Ми збираємо зразки крові більш ніж у 300 довгожителів України і людей з найпоширенішими захворюваннями старості. Порівнюючи ДНК цих груп, в ідеалі ми можемо знайти гени, які з самого народження будуть вести людину або до здорового та довгого життя, або до прискореного старіння, яке буде проявлятися через певні хвороби. Також ми ставимо експерименти на мишах, нас цікавить, як запобігти процесам старіння шкіри. Для цього вводимо тваринам в шкіру їхні власні тромбоцити, що запускають процеси відновлення старої шкіри, шкіра стає «молодшою».

 

Інші геронтологи України займаються дуже цікавими дослідження особливостей старіння імунної та нервової системи організму. До речі, ними встановлено чимало наукових фактів. Наприклад, під час старіння наш організм гірше справляється з боротьбою з мікробами, проте починає боротьбу проти власних клітин, тобто імунна системи робить помилки. В нервовій системі при старінні падає рівень гормону «задоволення» – дофаміну, проте можна трохи покращити ситуацію, якщо вводити пацієнтам аналог цього гормону чи стимулювати зону мозоку, що відповідає за позитивні емоції. Також наші колеги вивчають вплив різних речовин і факторів, здатних змінити процеси старіння. Наприклад, багато років проводять досліди щодо впливу крові молодих тварин на процеси омолодження старих тварин. На жаль, тут дуже мало обнадійливих результатів. Більшість таких експериментів закінчується поразкою.

 

В цілому вітчизняна геронтологія активно рухається в тому ж напрямку, що й західна, хоча за кордоном більшу увагу приділяють молекулярним основам старіння. Наприклад, як Samsung, так і Google мають свої лабораторії, що займаються молекулярними дослідженнями старіння.

 

Про старіння українців

У генетичному плані українці – досить однорідна група, більшість чоловіків України носять Y хромосому з маркером R1A1, тобто здебільшого ми є нащадками однієї групи, яка колись жила на цій території. Але при кожному новому поколінні гени перетасовуються, і кожна людина володіє унікальним їх поєднанням. Деякі поєднання генів створюють всі умови для встановлення олімпійських рекордів, деякі – формують модельну зовнішність, а деякі роблять майже неминучими певні хвороби. Дивно, що досі ці данні не використовують для відбору потенційних спортсменів та для профілактики захворювань.

В Україні найбільше довгожителів, тобто тих, кому більше 90 років,  живе в Закарпатті та Прикарпатті, незважаючи на те, що рівень життя та доступ до медичних закладів там не найвищий. Це спричинено насамперед дуже вдалою генетикою – в цих регіонах багато генів, що зумовлюють довголіття, в поєднанні з гарною екологією це дає змогу жити людям довше, навіть без медичного нагляду.

 

Як і в інших країнах, в Україні жінки живуть на 3-5 років більше чоловіків, зазвичай через те, що уникають стресів та більше піклуються про своє здоров’я.

 

Найчастіше українці помирають від захворювань серцево-судинної системи. Цьому сприяє постійний стрес та відсутність культури здорового харчування. На другому місці серед причин смерті рак, на третьому – захворювання  дихальної системи та нирок.

 

Про гени, які обманюють час

Певною мірою наша тривалість життя записана в наших генах ще до народження. Розуміючи це, вчені змогли врази продовжити життя різним тваринам, вимкнувши всього один якийсь ген. Таких дослідів на людях природно немає, але у людей трапляються мутації, які призводять до дуже швидкого старіння – прогерії, коли діти в 10 років виглядають, як люди похилого віку, такі випадку є і в Україні. Ми активно працюємо з двома дівчатками 4 та 5 років, що мешкають у Волинській та Вінницькій областях, у них є цей рідкісний синдром. За всю історію науки він був описаний лише 60 разів.

 

Змінювати наші гени ми обов'язково зможемо і будемо, але не в цьому десятилітті – поки що ми занадто мало знаємо про їхні функції. Хоча деякі захворювання вже давно лікують методами генної інженерії: амавроз Лебера, меланома, навіть ВІЛ.

 

Важливо, що ми спілкуємося з лікарями-практиками і розповідаємо їм про ті молекулярні процеси, що запускають старіння. А вони діляться спостереженням клінічних особливостей хвороб. Виявляється, дуже багато лікарів навіть не підозрюють, що старіння запускається певними генами, та хвороби, що вони лікують, можна спрогнозувати, вже починаючи з народження. Саме все це спілкування і дозволяє побудувати більш чи менш адекватну картину світу, позбавиться від «совковості» вітчизняної науки, відірваності від реальності.

 

Про відкриття світового рівня

Я впевнений, що відкриття світового рівня в Україні в галузі наук про природу буде дивом. Ну, по-перше, відкриття стається через нетривіальну багаторічну роботу великого інтернаціонально колективу дослідників. У нас в країні немає багаторічного досвіду досліджень в гарячих областях науки таких як геноміка, молекулярна фізіологія. Немає і масивних каналів зв'язку з ученими інших країн, і особливо немає критичної маси вчених з нестандартним підходом до проблеми – у нас з вищих навчальних закладів вчать робити науку для диплому або звіту. Тому звіти на Нобелівську премію у нас може і є, а ось відкриттів – немає. Та й сама система організації не передбачає відкриття. Зайдіть в будь науковий інститут, де обладнання – мрія вчених 50-х років. Навіть купіть нове – виявиться, що працювати на ньому ніхто не вміє, кадри ніхто не готував, а те, що зробили – ніхто не знає, як навіть запатентувати, бо в країні фахівців по світовому патентуванню – одиниці, і вони зовсім не в НДІ працюють.

 

 

Ну, і порівняйте «прайс» будь-якого закордонного відкриття, яке просочилося в пресу, з бюджетом наших лабораторій. На Заході нормальна лабораторія отримує грант на 1-3 млн євро на 3 роки, лабораторії з 10-20 річним стажем можуть зробити якесь відкриття. Зарплатня вітчизняного науковця – 1500-3000 грн, грошей на реактиви та відрядження немає зовсім. Але все це вирішується, для цього треба популяризувати науку, впроваджувати досвід передових країн.

 

З іншого боку, я і не бачу великої проблеми у тому, що у нас не передбачається великих відкриттів. Наука – це не тільки відкриття, у нас безліч хірургів світового класу, унікальних технологій (наприклад, в лікуванні опіків стовбуровими клітинами, технології розробки суперконденсаторів, зварювання металів, технології отримання спирту), цікавих досліджень (в нас всесвітньо відома школа нейробіологів, що вивчають передачу нервового імпульсу, єдиний в СНГ інститут геронтології, потужні обсерваторії в Криму та Києві ). Всього цього вистачить, щоб розвивати країну в інтелектуальній площині. У нас прекрасні можливості саме для дослідження препаратів, процедур, технологій, речовин та їх впливу на здоров’я  тощо. Це теж наука, розвиваючи яку можна прийти до відкриттів.

 

Про організацію науки тут і там

Як і багато співробітників нашої лабораторії, я бачив закордонну науку зсередини. Висока наука відрізняється сучасною організованістю, менеджментом: в лабораторії крім ідейного натхненника –  професора, є обов'язково менеджер – людина, яка знає, що саме потрібно робити для результату. Є чітке розуміння, що гроші на дослідження можна отримати тільки якщо постійно подавати заявки на гранти, а не чекати подачок від уряду, які можна безконтрольно роздерибанити і написати звіти, які ніхто не читатиме. У більшості установ є безініціативні відділи, які треба просто закрити.

 

Я – генетик і працюю за фахом. Але у своїй роботі я не використовую жоден метод, якого мене навчили у першому університеті країни. Важливі знання, познайомився з цікавими людьми, але, на жаль, як і більшість моїх однокурсників, нічого не вмів, всьому довелося вчиться після університету. Хоча навіть прості навички роботи з ПЛР допомогли б мені після закінчення влаштується на непогану роботу, де чекають таких фахівців. Як риба гниє з голови, так і наука гниє з освіти. Освітній процес не передбачає підготовку до реальної роботи, до вирішення завдань, в цьому його велика проблема. Якщо не враховувати професійних знань, то ВНЗ вчить тому, що неважливо, що ти знаєш – важливо вчасно здати контрольну, важливо ходити на пари, а не вчитися на них, тому що проблему можна вирішити через зв'язки і гроші. Загалом це добре готує до нашого суспільства, але ніяк не до вирішення завдань, з якими зіштовхуються учений.

 

Незважаючи на це, у нас багато надзвичайно талановитих студентів, яких не змогла зіпсувати навіть наша освіта і які знаходять час працювати після навчання. Вони мислять краще за багатьох «заслужених» учених. Коли вони повернуться з-за кордону, на них буде триматися вся наша наука.

 

Фото – Екатерина Переверзева.

 

Більше тематичних матеріалів:

Професор Віктор Досенко про медичну генетику.

Нейрофізіолог Олексій Болдирев про мозок та популярізацію науки.


comments powered by Disqus