8 квітня 2015

«Для нас важливо зрозуміти постреволюційний рух»: Наталка Гуменюк про свою книгу

Журналіст-міжнародник Наталка Гуменюк протягом двох років перебувала на Близькому Сході – спостерігала за революційними перетвореннями в різних країнах і висвітлювала їх в своїх репортажах. Наразі авторка зрозуміла, що все написане має бути поєднане в книгу, щоб передати досвід арабської весни українському читачеві. Platfor.ma поспілкувалася з Наталкою та записала її розповідь про нову книгу «Майдан Тахрір. У пошуках втраченої революції».

 

Фотографія: Громадське Телебачення

Мої репортажі про арабський світ публікувалися в різних видання. Після інтенсивної роботи видалося,  що тексти мають бути об'єднаними, цілісним. Мені здається, якщо все це буде подано разом, то можна буде зрозуміти трішки більше.

 

Книгу я планувала закінчити до початку революції в Україні. Ще тоді, в 2012-му році, було певне очікування: щось таки має статися. Якщо весь світ охопила хвиля протестів, то чи докотяться вони до України? Мені було дуже цікаво зрозуміти, чому в Україні суспільство не реагує на певні злочинні дії влади.

 

Це збірка репортажів про те, що відбувається в суспільстві після того, як диктатор пішов, а система все ще чинить опір. Про те, що роблять із цим люди. Ці репортажі я готувала у восьми країнах – в Єгипті, Тунісі, Йорданії, Сирії, Іраку, Ірану, Туреччині і Палестині. Я готувала їх ще до українського Майдану, напевно, звертаючись до досвіду Помаранчевої революції.

 

Герої кожної країни лишили свою історію. Мені важко виділити одну країну.  Наприклад, Йорданія була відправним пунктом мандрівки, тому особливу увагу я звертаю на неї.  На той час ця країна була найпоміркованішою, і тому, мабуть, більш подібною до України.

 

«Майдан Тахрір. У пошуках втраченої революції» – книга про проблеми, з якими стикається суспільство. Наприклад, в Єгипті була сильна післяреволюційна реакція: протистояння між таборами,  продовження репресій, пропаганда у медіа.  Це, власне, історія про контрреволюцію. При цьому матеріал про Сирію висвітлює те, як суспільству буквально сказали: «Не виходьте на Майдан, інакше ми вам організуємо громадянську війну». Це була рубіжна історія про суспільство, яке від протестів перейшло до війни, звісно, спровокованої, штучної. Брак якоїсь реакції тільки погіршував цю ситуацію.

 

Фотографія: Громадське Телебачення 

В Іраку після десяти років після повалення диктатора були допущені ключові помилки. Наприклад, закріплення певних прав за однією групою людей і соціальне пригнічення іншої. Для мене ж це історія про те, як суспільство намагалося дати собі раду, вийти з цієї воєнної ситуації, принаймні ментально. В історії про Палестину йдеться й про те, як на країну впливає той факт, що суттєва частина населення – біженці – тобто люди, які тікали від смерті, яким  досі вкрай складно позбутися того, що їм всім дуже хочеться повернутися в минуле, якого вже немає. Кожна країна – це інакший досвід.

 

У арабської весни був певний ефект доміно. Для того, щоб щось робити, людям потрібно зрозуміти, що це можливо: для єгиптян було принципово, що в маленькому і доти не дуже примітному Тунісі людям вдалося позбутися диктатора. Хочу в принципі там вже загнивала система старих військових диктаторів, які десятки років сиділи в своїх кріслах.

 

Це також історія про людей:  блогерів, активістів, хіп-хоп музикантів. Наприклад, у книзі є цілий розділ про роль хіп-хоп музикантів в арабських країнах. Ці молоді хлопці були тими, хто міг поєднати людей з вулиць і молодь з університетів – вони писали про наболіле: корупцію, бідність, про те, що сьогодні відбувається з людьми.  І стали зрозумілим всім. Я точно скажу, що в кожній країні був дуже потужний рух людей – голосів цієї революції.

 

Власне, чому мені були цікаві ці протести? Тому, що вони були протестами суспільства без лідера. Саме тому вони перегукуються з українським Майданом. Причини того, що відбулося, в корені дуже подібні – безкарність поліції, жорстокість і соціальні проблеми.

 

Зараз для нас важливо зрозуміти постреволюційний рух – що не все так просто, що диявол в деталях, система опирається, що завжди є люди, які хочуть залишитися при владі, що не треба бути наївними. Але водночас вихід є.


comments powered by Disqus