27 вересня 2016

Математика культури: як різні проекти впливають на життя міста і чому це важливо

Культура є невід’ємною складовою життя країни не тільки у високому абстрактному сенсі, а й суто економічному. Щоб зайвий раз це підтвердити, організатори та студенти програми культурного менеджменту Creative Management Camp дослідили для Platfor.ma потенціал культурних проектів у Києві, динаміку їх розвитку, економічні показники і те, що може отримати місто у взаємодії з ними.

 

  

В Україні все ще недооцінюють соціальний та економічний внесок культурної діяльності. При цьому у розвинутих державах креативні індустрії вже давно вважаються важливою складовою життя людей. Наприклад, однією з найбільш динамічних країн, де розвивається креативна економіка, є Велика Британія. За даними британського уряду, цей сектор приніс за минулий рік 84 млрд фунтів стерлінгів, зокрема, тільки Лондон – близько 19 млрд фунтів. У Великобританії вже давно і серйозно займаються цим питанням на державному рівні. В Україні офіційної статистики щодо внеску культури у економіку поки немає. Але от гідні культурні ініціативи є, і їх багато.

 

Ми вирішили почати з Києва і оцінити потенціал різноманітних проектів в самому прямому економічному сенсі, щоб зрозуміти, яким є вплив культури на місто. Ми досліджували як державні, так і приватні ініціативи. Ті, які лише недавно з'явилися на культурній карті, і ті, які вже більше десятиліття працюють в культурній сфері.

 

 

Культура як soft power

Для культурної сфери ключовим є питання, яку проблему вирішує проект. Навколо великої ідеї формуються нові смисли, збирається команда однодумців, виникають інноваційні рішення. Саме проекти, які об'єднують все це, найбільш часто згадували наші респонденти в своїх анкетах.

 

Ми поцікавилися у жителів Києва, які культурні ініціативи вони вважають найяскравішими. На карті зображено культурні проекти, які назвали у своїх онлайн-анкетах близько 50 опитаних. Це перша реакція людей, які добровільно запропонували проекти, які вони люблять.

 

Ми навмисне не давали перелік проектів, з яких можна вибрати кілька, а зосередилися на самостійності та ініціативності опитуваних, максимальному включенню респондентів. По суті, споживачі назвали проекти, які вважають корисними, успішними, популярними, актуальними чи зручними.

 

 

Серед них Мистецький Арсенал, арт-завод Платформа, оновлений ВДНГ, Гогольfest, PinchukArtCentre, Atlas Weekend, Closer, Docudays UA, «Ухо», Місто-сад та інші

 

Бюджет цих проектів складає від 400 тис. грн за рік («Місто-сад») до 50 млн грн (собівартість цьогорічного Atlas Weekend). Наприклад, оновленому ВДНГ за останній рік вдалося  залучити 100 млн грн інвестицій, а після закриття боргів та видатків чистий прибуток організації за рік склав 965 тис. грн.

 

Тим часом у 2015 році масштабний мультидисциплінарний фестиваль Гогольfest мав бюджет 5 млн грн. Затрати на Closer, де діє не лише клуб, а й проходять освітні та творчі проекти, щомісяця складають близько мільйона гривень. Музичний проект «Ухо» за минулий рік мав бюджет близько 4 млн грн. Діяльність Docudays UA протягом року – це близько 8,5 млн грн. Попри те, що найбільш популярними залишаються кіно- та музичні проекти, ситуація із книжковою сферою останнім часом теж налагоджується. Наприклад, видавництво «Основи» залучає інвестиції та меценатські кошти і на 2016-2017 рік сформувало бюджет в 17 млн грн.

 

Ці цифри говорять про те, що в Україні настає щось схоже на культурний Ренессанс. Що сьогодні є ефективні менеджери, які здатні освоювати великі бюджети і бути достатньо переконливими для спонсорів і меценатів, які дотують культуру. Що українська нова культура стає привабливою для бізнесу і некомерційних західних фондів. Все це служить міцною основою для розвитку культурної екосистеми.

 

Крім того, такі культурні організації і проекти створюють робочі місця. Більш того, спостерігається динаміка зростання у кадровій сфері. У компаніях, які ведуть свою діяльність близько десятиліття або довше, спостерігається збільшення штату. Тимчасові проекти, такі як фестивалі, також збирають великі команди і втягують з кожним роком все більшу кількість людей.

 

 

Наприклад, у Гогольfest, який вперше відбувся в 2007 році, до цього року у середньому постійно працювали 15 людей. Зараз ця цифра коливається від 25 до 50. У Docudays UA на постійній основі протягом року працює 17 співробітників, а на фестивалі діяли майже 70 людей та 98 волонтерів. Окрім того, за результатами опитування усі культурні проекти використовують підрядників. Від кількох осіб до кількох сотень (від кур’єра чи дизайнера до монтувальників сцен чи світла).

 

І тут мова йде лише про кілька великих проектів. Якщо порахувати всі культурні організації в Києві, то не виключено, що культурна сфера буде не сильно відставати від більш звичних секторів промисловості за кількістю найму кадрів. Отже, її можна розглядати як важливий економічний і соціальний інструмент розвитку держави.

 

Це дуже базовий аналіз, але ми сподіваємося, що він стане приводом для того, щоб регіональні культурні менеджери зробили щось подібне для своїх міст.

 

 

Малювати місто

Бразильський архітектор Жайме Лернер у своїй праці «Акупунктура міста» запитує: «Як можна покращити місто, навіть не знаючи його? Що ви здатні зробити для свого міста, якщо навіть не спроможні його намалювати?»

 

Ми спробували намалювати місто, аби зрозуміти ефективність такого «малюнку», і опитали організаторів зазначених вище проектів, щоб зрозуміти динаміку росту і залучення в культурне життя різних районів Києва.

 

Для цього ми також поцікавилися у жителів столиці, які культурні ініціативи їм подобаються та чим цей вибір вони обґрунтовують. На карті зображено культурні проекти, які назвали у своїх анкетах близько 50 опитаних.

 

Варто також додати, що ці проекти мають різну періодичність, залучення аудиторії, кількість активностей та ініціатив. Так, наприклад Гогольфест – це мультидистциплінарний фестиваль, що проходить раз на рік, а «Кураж Базар» чи «Уличная еда» відбуваються на арт-заводі «Платформа» щомісяця, Closer щотижня має по кілька лекцій і вечірок. На жаль, взаємозв’язок періодичності й вплив на місто не залежать прямо пропорційно, їх складно виміряти і дослідити.

 

Деякі з проектів не мають локації, як-от агенство «Ухо», яке організовує концерти академічної та імпровізаційної музики у незвичних місцях. З останніх – два стадіони і природничий музей в центрі міста, «Тарілка» на Либідській, басейн у середмісті, кінотеатр на Троєщині, церква на Дорогожичах тощо. Ці неординарні події підтягують публіку на будь-яку локацію, на якій проходить концерт. Це все ж показує, що ключовим є контент і зосередженість проектів лише у центрі міста уже не є обов’язковим елементом його відвідуваності чи успіху. Також цього року Гогольфест і Atlas Weekend «помінялися місцями». Перший проект переїхав на арт-завод Платформа, а другий – на ВДНГ (на карті зображені їх локації за 2015 рік). Минулий сезон «Ухо» дві третини концертів відіграли у проект-просторі Plivka, в Національному центрі Довженка. І хоча Plivka майже увесь минулий рік була в стані будіництва, та публіці це не завадило – поява залу для музичного проекту стала новим етапом розвитку.

 

 

Розвиток культурних ініціатив і їх вплив на місто є однією із ознак дорослішання сфери, де перетинаються культура і креативність, інновації, проектний менеджмент та економіка. До того ж, сьогодні саме культурні проекти стають найбільш динамічною запорукою апгрейду міста. Тому уже зараз можемо говорити про існуючі культурні проекти, як ті, що стоять на початку вибудовування стійкої екосистеми сучасного міста.

 

Зрештою, навіть невелике опитування демонструє, що у Києві стає все більше і цікавих культурних ініціатив, і людей, які розуміють їх важливість. Яскраві проекти захоплюють все більше територій на карті міста і чинять все більший вплив на життя Києва. Причому не тільки на культурне, а й на економічне.

 

Інфографіка: Євгенія Таліновська


comments powered by Disqus